«Все життя, як екзамен…»

Ці слова належать художнику Петру Івановичу Кодьєву (1899-1962), творчий шлях якого сформувався у складний період тоталітарного режиму в Україні. Його творчість була мало відома широкому загалу, але завдяки дослідженням доктора мистецтвознавства Олексія Роготченка вдалося створити уявлення про складний життєвий і творчий шлях художника. А монографія доньки художника мистецтвознавця, доктора культурології Олени Кодьєвої цілісно розкрила фахівцям, як митець спромігся реалізувати себе, перебуваючи у самому епіцентрі вкрай складних та суперечливих подій Громадянської і Великої Вітчизняної воєн. П. Кодьєв опанував різні жанри та техніки і створив цілі цикли художніх творів, у яких вирує правдиве життя українського народу.

Петро Кодьєв – не епатажний митець, він мов би поза сценою і мікрофоном, але його голос впевнено торкається струн душі і наповнює почуття шляхетністю, чистотою помислів, високим художнім рівнем, естетичною насолодою. Ось чому, за думкою директора галереї Ганни Лаврехи, представлена виставка вражає своїм музейним рівнем. Дійсно, кожен твір, а їх 35, демонструє багатогранність творчого дару художника, знайдений власний творчий стиль у рамках реалістичного методу, підтверджує самобутність київської мистецької школи.

З картинами можна розмовляти. В результаті такої бесіди виникає не тільки естетична насолода, а й збагачення знаннями. Історія українського народу в іменах, датах, подіях проходить через створені художні образи Кодьєва. Він звертається до теми козацтва, будівників соціалізму, Шевченкіани, створення колгоспів, воєнної теми. Окрема розмова стосується портретної серії, в якій розкривається не тільки творче уподобання митця, а ми можемо прослідкувати коло видатних особистостей, які формували творчу еліту столиці. А це відомі письменники, художники, актори І. Іжакевич, О. Вишня, А. Пащенко, В. Касіян, Т. Яблонська, П. Панч, М. Лисенко, М. Бажан, І. Кавалерідзе, П. Сльота, І. Макогон, О. Тищенко, П. Говдя, Л. Міляєва.

Тематичні картини говорять про хвилювання митця за долю свого народу, особливо характерними є такі твори, як «Дорогами петлюрівщини», «Хвилина радості», «На колгоспному полі». В натюрмортах завжди присутні елементи??? суто української культурної спадщини. ???А якщо художника приваблювали дари ланів та садів, то в цих картинах він оспівує красу природи. Найбільше характер митця, на мій погляд, розкривається в серії пейзажів з такими мотивами, як «Лісова тиша», «Осінній спокій», «Річка Стугна», «Озеро Розлив у Кончі-Заспі», «Осінь. У Ботанічному саду». Саме в цих творах Петро Кодьєв предстає один на один з обраним мотивом і відверто розкриває свою душу….

Монографія, створена донькою художника Оленою Петрівною, відкриває широкому загалу невідомі сторінки з творчого життя батька. Петру Кодьєву все життя прийшлося слугувати державі, культурно-мистецьким питанням, особливо під час збереження та перевезення художніх фондів із Уфи у звільнену від фашистів столицю. Художник мріяв про видання книги спогадів, зберігав свої нотатки, замальовки, світлини, документи. Його хвилювали ідеологічні питання, сучасні шляхи навчання молоді, він переймався кадровими питаннями в галузі культури, займався проблемами реставрації, допомагав окремим митцям.

Але є ще одна важлива риса, притаманна цьому виданню – неймовірне бажання доньки передати вдячність батькові за порозуміння і любов, які існували в родині. У додатках до видання ми знайдемо документи та світлини, починаючи з батьківської хати з міста Новогеоргієвськ Кіровоградської області. Унікальні довідки воєнного періоду, фото з життя науково-реставраційних майстерень, родинні знімки, урочисті на державних заходах. Усе це доповнює розповідь про художника, громадського діяча, людину, безмежно захоплену мистецтвом і бажанням нести культуру у світ.

Коли картини зацікавлюють глядача, це свідчення про майстерність художника, коли вони приваблюють фахівців, це вже ознаки визнання, а коли їх прагнуть мати галереї та музеї – це вже народне надбання. Представлена виставка відкриває Петра Кодьєва широкому загалу як вагому частину культурно-мистецької скарбниці українського народу.

Біографія
Петро Кодьєв народився в м. Новогеоргієвськ (нині м. Світловодськ Кіровоградської області) у родині робітника. У 1919 – 1920 рр. воював на полях Громадянської війни, потім брав участь у відбудові Донбасу. 1929-1932 роках навчання у Київському художньому інституті – майстерня вчителів по живопису А. Черкаського та В. Пальмова.

У 1931 – 1934 рр. працював директором Київського державного художнього технікуму. З 1934 по 1938 рр. перебував на посаді відповідального секретаря Оргкомітету Спілки. У 1938 р. організував справу реставрації творів образотворчого мистецтва в Україні і став першим директором Державної науково-дослідної реставраційної майстерні. У 1943-1945 рр. працював директором Картинних фондів художніх музеїв України, які були евакуйовані до Уфи.

Твори П. Кодьєва зберігаються в музеях і приватних зібраннях України та за кордоном.

Валентина Єфремова, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, володар ордена Святої великомучениці Варвари




Галерея: 
Читайте також: 

Додати новий коментар