«Як тебе не любити Києве мій!»

«Як тебе не любити Києве мій!»

Свічки каштанів уже засяяли своєю магічною красою, створивши прелюдію до головного свята столиці України. Мимоволі душа наповнюється мелодією «Як тебе не любити Києве мій!».

Мабуть, немає жодної людини, яка побувала в столиці України і не закохалася в це дивне місто над величним Дніпром. Особливої краси Києву надає його розташування на пагорбах в оточенні розкішної зелені з сяючими золотими куполами храмів. Недаремно апостол Андрій ще на зорі християнства, побачивши місто, благословив його подальшу історію.

Рік заснування Києва 482-й, а це означає, що  у 2022 році ми святкуємо його 1540-у річницю! Дата умовна, але, за ініціативою голови виконкому Київської міської ради В. А.Згурського, було запропоновано створити проєкт ще до 1500-річного ювілею міста. І вже з 1987 року в останню неділю травня свято отримало назву - День Києва.

На Андріївському узвозі почалися регулярні вернісажі, художники отримали можливість демонструвати свої творчі досягнення просто неба. Святкування наповнилося широкомасштабними культурно-мистецькими, спортивними заходами. Так, популярним став «Пробіг під каштанами», на Співочому полі та в численних парках почали влаштовувати виставки квітів, концерти, феєрверки, лазерні шоу. Кияни та гості столиці раділи мирному життю. Свята чекали і готувалися заздалегідь, у цей день чимало люду одягалися у національне вбрання, що примножувало почуття єдності, любові до своєї держави.

Так і цього року,  незважаючи на воєнний стан, художня галерея «Митець» Київської організації НСХУ, підготувала виставку в контексті популярної пісні «Як тебе не любити, Києве мій!». Написана вона була в 1962 році поетом Дмитром Луценком, музику створив композитор Ігор Шамо, а першим виконавцем був Дмитро Гнатюк. Пісня стала своєрідним гімном столиці.

Коли створили експозицію, виявилося, що через представлені картини, ми не тільки бачимо місто-красень, яке розташувалося на пагорбах в оточенні блакитної гладі величного Дніпра, а й можемо відчути історію вільнолюбного народу через унікальні архітектурні ансамблі, монументи,  паркові оази.  «Сотні меморіальних дошок складають літопис про видатних людей, які зробили величне місто унікальним у світі», - зазначив голова КОНСХУ, заслужений художник України Микола Кутняхов.

Щоб відчути пульс Києва, потрібно вклонитися його святиням - пам’ятнику князю Володимиру, що прикрашає  Володимирську гірку. Завітати до Софії Київської, відчути дзвін Михайлівського Золотоверхого монастиря, освятитися в храмах Києво-Печерської лаври, завітати до Києво-Могилянської академії, побувати в Національному університеті імені Тараса Шевченка, почути орган в костьолі Св. Миколая, помилуватися з вікон фунікулера на старовинний Поділ, послухати симфонічний оркестр у Маріїнському парку.

А над усією золотокупольною красою віддзеркалюються у блакитних водах Дніпра, того Дніпра, який пережив чимало історичних подій і увіковічений у пісенних, літературних та живописних творах українських митців. «Дорогими для мене стали схили Дніпра…» лунає пісня-оберіг. А заслужений художник Олег Ясенєв ще в студентські роки написав картину- епос з історії українського народу під назвою «Реве та стогне Дніпро широкий». Саме тут не зайво звернутися до екскурсоводів, в їх есеях приховані таємничі історії з життя киян, для яких місто було джерелом творчого натхнення, стимулом для створення музичних, літературних, живописних шедеврів. Інтригуюча бувальщина «Від Латинського кварталу до українського Парнасу», коронує нас неймовірним почуттям закоханості в дивовижний Київ. Мені важко поставити крапку, бо кожна мить в цій статті має своє продовження. 

Реве та стогне Дніпро щирокий Олег Ясенев

 

Але оглянемо саму виставку, яку створили художники. «У кожного є своя серія творів з життя Києва, улюблені мотиви, неповторні куточки. Безумовно, окрасою виставки є пейзажі, в яких промовляє краса столиці України», - зазначила директор галереї «Митець» мистецтвознавець Карина Кравець. 

Дійсно, виставка про те, яким бачать художники своє місто, а по суті чимало картин можуть стати візитівкою столиці України. Заслужені художники Іван Пилипенко, Анатолій Тартаковський, Олександр Ольхов, Олесь Соловей, Світлана Аношкіна, Анатолій Зорко запрошують помилуватися самобутніми вулицями стародавнього Києва, відчути відгомін століть. Кожен мотив особливий, бо наповнений неймовірною любов’ю до київських каштанів, скверів, набережних Дніпра, розкішних пагорбів, прикрашених перлинами стародавніх храмів. Перед нами місто-сад, місто закоханих, місто культури та мистецтва, «Місто моєї молодості», - зазначив М. Кутняхов.

Київ моєї молодості 80-ті Микола Кутняхов

 

Андріївський собор І.Пилипенко

 

Від на Андріївську церкву І.Пилипенко

 

Лавра А.Тартаковський

 

Задвірки старого Хрещатика. Олесь Соловей

 

"Весняний вечір у Ботанічному саду ім.Гришка" Світлана Аношкіна

 

Золото лаври А. Зорко

 

Яскрава палітра заслуженого художника України Вадима Михальчука привносить позитивний настрій в любу пору року, незважаючи на жорстокі реалії. Побувати у квітучому Ботанічному саду з бузковим і магнолієвим цвітінням запрошують Світлана Аношкіна, Наталія Зінчин, Едуард Межул. 

Золоті ворота

 

Магнолії в Ботаничному саду ім.Гришка_ Наталія Зінчин

 

Бузок цвіте Е.Межул

 

Не обійтися без унікальних храмових перлин свідків державотворення Київської Руси, мистецького духу Андріївського узвозу, концертно-театрального Києва. Саме на них зробили свої акценти Олександр Ольхов, Анатолій Тартаковський, Ольга Карпенко, Галина Кириленко-Бараннікова.

Софія Київська навесні О.Карпенко

 

Андріївська церква.  Г. Кириленко-Баранникова

 

Тетяна Красна переносить наше уявлення в минуле сторіччя. І запрошує відвідати комплекс Виставки народного господарства України через картину «Поза часом». Помилуватися Хрещатиком ми можемо через твори Сергія Сметанкіна. Оптимістичний дух народу передала Марина Соченко в картині «Революція гідності», написану в самому серці столиці, а Галина Кириленко-Баранникова нагадала сумне сьогодення в етюді «Покинутий будинок». З надією у перемогу в цій жорстокій загарбницькій війні присвячує картину «Молитва» Людмила Туркевич.

Поза часом ВДНГ Тетяна Красна.

 

Молитва Людмила Туркевич

 

Андрііївський взимку Сметанкін

 

Київська весна М.Соченко

 

Знову цвітуть каштани М.Соченко

 

Майдан. Соченко Марина

 

Кожен учасник виставки створив свій Київ. Незважаючи на те, що в наше мирне життя вкралися суворі випробування від варварської агресії сусідів, День Києва ніхто не відміняв. Тому ця виставка особлива, в ній не тільки любов до рідного міста, в ній пульсує почуття власної гідності, гордість за свою державу.

Єднаймося піснею «Будемо мріяти й жити на крилах надій…. Як тебе не любити Києве мій!»

 

Валентина ЄФРЕМОВА, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України 

фото учасників проєкту

 

мистецтвознавець, заслужений працівник культури України