Виставка живопису «В єдиному просторі: «Михайло Гуйда та його учні»

Саме під такою назвою відкрилася виставка живопису в центральній виставковій залі Національної спілки художників України. Творчий проект коронував складний 2014 рік красою та життєдайною силою. Живописець, дій­сний член Національної академії мистецтв України, професор, керівник навчально-творчої майстерні станкового живопису НАОМА, народний художник України, член Національної спілки художників України, лауреат премії ім. І. Огієнка Михайло Євгенович Гуйда наповнив чашу життя столиці України духовною насолодою.

М. Гуйда навчався у професора В. Шаталіна в майстерні станкового живопису Київського художнього інституту, пройшов асистентуру-стажування Ленінградського інституту живопису, скульптури та архітектури. Педагогічний та творчий шлях художника пов’язаний з Китаєм, де Гуйда викладав живопис у Чже-Дзянському педагогічному університеті та Університеті науки та технології Академії мистецтв Хангджоу.

Є художники, які не просто створюють самобутні картини, а формують естетичний простір, надають особливої поетики своїм творам. З’являється місце для мрій, душевних переживань, роздумів, спогадів, віртуальних подорожей, і глядач потрапляє у країну безмежної закоханості в предмет, об’єкт, колір. Душа наповнюється шквалом емоцій, виникає напруга творчого піднесення, побачена краса впливає на естетику свідомості. Саме таким є Михайло Євгенович Гуйда, доля якого переплелася з історичним минулим та сучасним українського народу.

Чи шукає істину Михайло Гуйда? Так, мабуть, ні, він насолоджується побаченим і гостинно запрошує у країну своїх мрій. Лейтмотивом його творчості є емоційне буття людини і природи. Якщо це пейзаж, то у відтінках срібла сяє сонце, тремтить повітря, стрункі дерева знаходять свої акорди, а у тіньових градаціях застигає тиша. Але за всім побаченим вирує інтрига, десь там ледве відчувається лінія горизонту з усіма його таїнствами. Особливо світла та прозора палітра в притаманній тільки М. Гуйді тональності, ритміці кольорових розчерків роблять живописний стиль пізнаванним. Художник наповнює картину улюбленими сріблясто-димчатими кольорами, в обріях яких проглядається таємничість та недосказанність. Художник залишає за собою острівок своїх бажань, а глядачу дає можливість прочитати сюжет по-своєму, пригубитися до чаші життя та отримати задоволення. За кожною картиною — особлива нота почуттів, з краплинами ностальгії чи то за минулим, чи навпаки нездійсненним в очікуванні мрії.

Окремою серією мистецької біографії митця можна позначити картини «Чумацький шлях», «Весна», «Золоті зерна», «Прадіду П. Дорошенку присвята», «Поминання». Художник живе разом зі своїм народом, перетинає віхи історії, шукає правду та відповіді в козацькому періоді, християнських обрядах та святах. Згадалися слова Кобзаря «Ох, не однаково мені…», не однаково й Михайлу Гуйді, що діється на життєвому шляху українського народу.
Портрети Гуйди — це особливий світ красномовних діалогів, коли виникає невимушена бесіда споріднених душ. Василь Гурін назвав Михайла Євгеновича одним із потужних сучасних портретистів України. Досить придивитися на руки та очі людей, що на портретах — в них розкривається характер. Художник вміє взяти «за живе», біля картин одразу виникає хвилювання, глядач переймається внутрішнім станом обраного героя — чи то історична тема, чи пейзаж, чи портрет вишуканої дівчини, яка занурена у свої спогади.

Є зовсім скупі по композиційному рішенню картини, в яких декількома штрихами пензля позначені акценти, і вже вирує простір, грає настрій. Чимало портретів жінок зображені сидячими у кріслах, на тлі природи, чи вишуканого інтер’єру або на прогулянці. Головна увага зосереджена на внутрішньому стані героїні. Здається, що вона стоїть перед вибором важливого рішення. Лінія підкреслює тіло, надає характерності та особливості самій героїні. Хвиля емоцій наростає, мов музичний акорд, в якому домінує чарівна скрипка. Твори Михайла Гуйди навчають, наповнюють життя людини красою, чистотою та прагненням мати право на щасливу долю. Недаремно мистецьку спадщину М. Гуйди високо визнали як в Україні, так і далеко за її межами, особливо в Японії та Китаї.

Традиції майстерні живопису НАОМА мають глибоке історичне коріння, що живить нові генерації митців. Важливу роль у цьому посідає безперервність передачі естафети від учителів до своїх учнів. Приємно констатувати, що історію майстерні батально-історичного живопису НАОМА, яка зберігає традиції академічної школи, починаючи з педагогічних методів М. Самокиша, К. Трохименка, В. Шаталіна, впевнено продовжує М. Гуйда. Його педагогічна практика розпочалася з 1983 року, має цілеспрямований напрямок на розкриття та збереження творчої самобутності студента. І вже з 1993 року М. Гуйда очолив навчально-творчу майстерню станкового живопису. «Я щиро радію відкриттю молодих талантів, завжди в нескінченному захваті від старих майстрів. Зберегти індивідуальність молодого митця, побачити в ньому те раціональне та неповторне, відкрити йому світ, який належить тільки йому — мета викладача», — стверджує маестро.

На виставці представлено понад 150 картин від 24 художників, за період навчання від 2005-го по 2014 рік включно, та творчі роботи випускників з фондів музею НАОМА. Але домінантою експозиції, як і внутрішнього стану М. Гуйди, є полотно «Перемога». Так митець уособлює хвилювання сотень тисяч українців, які піднялися на захист національної ідеї та державності. Окрасою експозиції стали також твори асистентів М. Гуйди — заслужених художників України професора О. Басанця та доцента О. Ясенєва.

А що ж хвилює молодь? Чимало звернулося до української історії, а в цілому відображене звичайне оточення, спогади про діда в портреті Марини Гуйди, материнство в триптиху Віолети Монсевич, картині Євгена Піскунова «Мати», «Балаклавська мадонна» Катарини Спіртус. Родинне тепло зберігають полотна Алли Волобуєвої, а в «Бабусиній скриньці відчувається відгомін історії, фольклорне надбання українського народу. Можна побачити сюжети з буденного життя китайських сімей примор’я, коли жінки годинами чекають рибаків з океану. Саме такими є жанрові полотна Лі Сяо Юна «Очікування», «Повертаючись з моря», в яких уособлена доля жінки, яка чекає годувальника родини.

Майже кожен художник привніс своє бачення, а це: Артур Арленов, Мирослав Дузінкевич, Віктор Соловор, Сергій Поляков, Марія Іванова, Оксана Тітенко, Еліна Андріанова, Катерина Лабунько, Ольга Заулична, Калерія Зикунова, Ніна Ніконенко, Оксана Постащук, Артем Кафельман, Алекс Сопільняк, Аліна Ясенєва, Ши Цзянь Фан, Донг Мінь, І Цай Сень.

Так перекинувся місток інтернаціонального стану, який сповнений миру, дружби на порозуміння. Саме таким бачить суспільство без кордонів та загроз Михайло Гуда.

Все, що представлено на вернісажі, високохудожньо, тут академічна школа, самобутня й неповторна, і вольная-воля новим пошукам молоді. При відкритті виставки поділилися враженнями народні художники України В. Чепелик, А. Чебикін, В. Гурін, М. Стороженко, заслужений діяч мистецтва І. Волощук, народна артистка України Р. Недошківська.

Кошти за каталог зібрали на допомогу пораненому учаснику АТО. Багато квітів та блакитно-жовтий прапорець зігрівали серця та поєднували присутніх добром та прагненням миру.

Запрошуємо киян та гостей столиці відвідати виставку, яка стала апофеозом складного 2014 року, але увінчала нашу свідомість красою та гордістю за талановитий український народ, який гідний світлого незалежного майбутнього.

Валентина Єфремова, фото автора