Родинна династія художників Литовченків

Родинна династія художників Литовченків

У художній галереї Київської організації Національної спілки художників України «Митець» відкрилася знакова родинна виставка. Ініціатором заходу стала Наталка Литовченко, донька відомого художника, заслуженого діяча мистецтв України, учасника Другої світової   війни, володаря ордена «Знак Пошани», лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Івана Семеновича Литовченка (1921-1996).  А приводом став сторічний ювілей  унікального представника українського монументального мистецтва. 

відкриття ювілейної виставки
відкриття ювілейної виставки

 

«На виставці можна побачити також твори дружини Івана Семеновича - заслуженого художника України, володаря Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Марії Тимофіївни Литовченко. Окремою локацією представлена творчість доньки відомого подружжя Наталії Іванівни. Безумовно, привертають увагу історичні постаті гетьманів, створені Н. Литовченко. Загалом твори мисткині спонукають не тільки замислитися про місію людини на землі, а й прославляють Україну на теренах світової культури», - зазначила відкриваючи виставку директор галереї Карина Кравець. 

Пишаюся цією видатною творчою династією... і не тільки тому, що Іван Семенович Литовченко родом з моєї історичної Сумщини (село Бугрувате на Охтирщині), про що я дізналася під час дослідницької роботи над збірником «Художньо-мистецька спадщина Сумщини». А насамперед за новаторство образного мислення, створену галерею монументально-пластичних творів, які стали візитівкою багатьох міст України.

 Господь коронував цю творчу родину талантом через художні образи наповнювати літопис своєї держави. Ми відчуваємо силу епохи шестидесятників, з притаманним їм філософсько-епічним наповненням, масштабністю творчих задумів, палким прагненням змінити світ на краще.  Тому ключовими словами мистецьких здобутків цих плідних митців є національна спрямованість, узагальненість творчої думки, висока професійність.

За цим усім стоїть колосальна творча школа, яку пройшли художники Литовченки. Всі троє навчалися у Львівському державному художньому інституті прикладного мистецтва. А Наталія Іванівна продовжила навчання у Київському державному художньому інституті на факультеті монументального мистецтва.

Творча криниця Івана та Марії Литовченків наповнена численними творами, серед яких мозаїки, рельєфи, кераміка, гобелени, розписи, різьблення по дереву, сграфіто. Більшість з них виконані в екстер’єрах та  інтер’єрах знакових архітектурних споруд нашої батьківщини. Так,  столицю України прикрашають мозаїки на станції метро «Шулявська», на Річковому вокзалі,  на житловому будинку проспекту Перемоги, геральдичні панно інтер’єру залізничного вокзалу Київ-Пасажирський. Усі ці твори об’єднують міське середовище глибокою творчою ідеєю, впливаючи на виховання соціуму. 

Чимало величних робіт Литовченки створювали у партнерстві з іншими побратимами по цеху Є. Котковим, В. Ламахом, В. Прядкою. Це був неймовірно плідний період, наповнений вірою в кращу долю українського народу, поділився спогадами народний художник України Володимир Прядка. 

«Все, що відноситься до монументального мистецтва по плечу цій унікальній родині, які досконало опанували складні техніки цього непростого виду творчості. Ми бачимо твори космічної  масштабності, які стають взаємозв’язком між поколіннями, батьківщиною, родоводом. Теми, які піднімає родинна династія Литовченків, мають потужну вселенську енергетику», - зазначив у вітальному слові голова КОНСХУ Віктор Коновал.

Через знайдену символіку художники наповнюють свої твори силою родинного оберегу, узагальненим пієтетом світостворення.  Саме такими є «Молитва», «Реквієм», «Музика», «Закохані». А монументально-пластичний ансамбль «Прип’ять» свідчить про ґрунтовні національні ознаки з поєднанням модерну, що взагалі надає творам  яскравої самобутності та сучасності.

молитва 1991
молитва 1991

 

Реквієм
Реквієм

 

Музика рельеф мозаїка Припять
Музика рельеф мозаїка Припять

 

Закохані-гобелен-240Х150
Закохані-гобелен-240Х150

 

В унікальних гобеленах закладена глибока інформація, яка підтверджує ґрунтовні знання художників в царині історії українського народу. Саме такими є «Гуцульщина», «Тарас Шевченко і Україна», «Пробудження» та ін. Вміння стилізованими засадами узагальнити знакову історичну подію говорить про самобутній талант та високий професійний рівень митців. «Іван Литовченко торував нові шляхи, творив нові форми українського монументального мистецтва. Створені ним образи гранично узагальнені, могутні закладеними в них ідеями та художнім втіленням», - зазначив Олександр Мельник.

Про самобутні колористичні здобутки Івана Семеновича щиро відгукнувся поет Дмитро Білоус віршем «Немеркнучі барви Івана Литвиненка». Саме він підкреслив про унікальність творчих здобутків митця, який несе до святого вівтаря мозаїки та гобелени, наповнені своїм гарячим серцем.  

Представлені твори свідчать про високу громадську відповідальність авторів, спрямовану на патріотичне виховання соціуму, ствердження самоідентифікації українського народу. Суто національні типажі наповнені виразними узагальненими рисами, як на гобелені «Висока слов’янська писемність», створеному для бібліотеки імені Вернадського (Київ). Глибокі знання української національної спадщини розкрилися в серії «Мальовничої України», яка є неоцінимим внеском у скарбницю української культури. Окремо слід відзначити жіночі образи, в яких озвучена сила жінки - Берегині роду людського. Цим творам притаманні як естетичні, так і символічні риси, які свідчать про високу культуру та самобутній талант авторів.

Зворушливим був спогад онука Івана Семеновича Ярослава на сторінці інтернету, який нагадав про досягнення свого діда як одного з засновників українського монументалізму.  Він з сумом звернув увагу на серію творів на будинках міста Прип’яті.  Тепер, після аварії на Чорнобильській АЕС, «це зона відчуження, як і кармічне ехо тієї частини родини І. Литовченка, яка перетерпіла переслідування  як дисиденти в советські часи». Донька Людмила з  сином Ярославом  через океан відчувають свою  причетність до урочистостей, які відбуваються в столиці України, і по-доброму заздрять тим, хто відвідав виставку і відчув силу справжнього мистецтва.

ескіз-гобелена-Вир
ескіз-гобелена-Вир

 

Київ-ескіз-до-оздоблення-ресторану-Бориспіль
Київ-ескіз-до-оздоблення-ресторану-Бориспіль

 

Світанок деталь рельєф, мозаїка
Світанок деталь рельєф, мозаїка

 

Тривога гобелен 1991
Тривога гобелен 1991

 

Родинна династія Литовченків органічно ввійшла в історію українського народу, одночасно вплітаючи у барвистий мистецький вінок душі й помисли сучасників. Про таку спорідненість слушно сказав поет із Сумщини Микола Гриценко: «З усіх світів найближчий мені світ. В якім вікно, моє вкраїнське світиться». Пам’ятаємо.

Валентина ЄФРЕМОВА, мистецтвознавець

Фото Карини КРАВЕЦЬ

 

мистецтвознавець, заслужений працівник культури України