«Потрібно малювати щодня, інакше життя втрачає сенс» Олександр Масик

О.Масик Нью-Йорк

Сьогодні художнику, Послу миру, лауреату премії «Смарагдова Ліра», володарю ювілейної медалі «За сприяння в охороні державного кордону України», уродженцю сивочолої Сумщини, надзвичайній людині зі щирим серцем Олександру Масику виконалося б 75 років (1947-2021). Але так сталося, що випробовування останніх років були йому непосильними і він відійшов у інший світ у розквіті творчих сил на чужині. В його майстерні КОНСХУ на Оболоні залишилося декілька незавершених картин, серед яких панорамне полотно, присвячене Києву. А в далекому Нью-Йорку, де проживає його родина і улюблені два сина, зберігаються твори останнього періоду.

О. Масик народився у місті Конотопі на Сумщині в родині заслуженого художника України Володимира Масика. В родинному архіві зберігаються документи, які свідчать про родове коріння Масиків від брата Іллі Репіна по материнській лінії. Так що потяг до живопису він отримав і у спадок від геніального живописця. 

Олександр був дуже скромною людиною і готовий завжди віддати, допомогти, пригріти нужденного. Головним в його житті було мистецтво. Він неодноразово з вдячністю згадував відомі творчі родини столиці від Петра Говді, викладачів Республіканської школи мистецтв ім. Тараса Шевченка, творчу еліту Київського державного художнього інституту (нині НАОМА) та художників осередку «Мистецька світлиця». Олександр пройшов ґрунтовну практичну школу поруч з батьком, учасником Великої вітчизняної війни, заслуженим художником України Володимиром Масиком. Роки навчання в Республіканській художній школі ім. Тараса Шевченка надали впевненого академічного підґрунтя. Тому навчання в Київському державному художньому інституті були на піднесеному творчому настрої, поруч з К. Трохименком, А. Пламеницьким, О. Сиротенком.  В  портфоліо Масика опановані майже всі види образотворчого мистецтва: офорт, плакат, макет книги, екслібрис. Живописна палітра характерна, прозора, світла, композиційна побудова бездоганна, наповнена життєдайною енергетикою.   

Нас поєднала громадська організація «Сумське земляцтво у місті Києві». Я створила осередок художників «Мистецька світлиця», в який увійшли 40 вихідців з Сумщини, що проживали в Києві. З цього періоду ми почали постійну виставкову діяльність і тематичні пленери.

Сашко ретельно готувався, підбирав фарби, шукав обов’язково зелену Ван-Гог голландської фірми Роєл-Танус, індійську жовту та бузкову «Рембрандт». «Коли ми відправлялися на весняні пленери у Гурзуф, то гірська гряда була засніжена. Але все дзвеніло від прозорого кисню, і морські хвилі вбирали небесну блакить», згадував друг Масика, заслужений архітектор України лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Юдин. 

Саме Масик привернув мою увагу до настрою, з яким художник створює свою картину. Ранньою весною, коли листя тільки прокльовується, то воно має унікальні відтінки, море холодне, прозоре, а сонце вже наповнює його хвилі фантастичними блискавками ультрамарину з бірюзою, окиснем хрому та  безліччю перламутрових відтінків. Все це впливає на емоції і загальний настрій картини.  

Думаю, коли я назву декілька кураторських проєктів: «Історія і сучасність», «Повернення», «Сумщино, любове моя!», «Міст дружби», чимало художників з Путивля, Сум, Конотопа, Шостки, Ромен згадають нас добрим словом. Результатом цих творчих поїздок стало поповнення Національної спілки художників новими членами.

У кожного художника є свої пріоритети. Олександр Масик - представник Київської мистецької школи, прихильник творчості Передвижників, суто академічних принципів у живописі. Він не мав особливої переваги в жанрах, серед пейзажів чимало яскравих натюрмортів, характерних портретів. Масик володів бездоганною композиційною побудовою. В картинах художника було декілька акцентів, які створювали стан розмовного жанру. На вікні на тлі Карпатських смерек можна побачити склянку з пролісками, а на пагорбі річки Сула на Роменщині він розташовує яскраву парасольку, мольберт і художника. На тині причіплює глечики та рушники, які так гармонують зі старовинним вітряком. А в саду під вишнями формує натюрморт з цибулею, хлібиною та графином горілочки. В Кримських натюрмортах надає перевагу соковитим фруктам на тлі розкритого вікна, за яким видніється море. А ще слід згадати серію морських мотивів з військовими кораблями Балаклави, Мису Айя, Севастополя, Ялти. Отаким був Олександр Масик, який так любив життя через призму мистецьких образів.

Бухта Чехова

 

Вечір Генуезька фортеця

 

Зустріч Ньою-Йорк

 

Корови бiля Псла 2007 Пленер О.Масик

 

Крим човни

 

Лебедiнський пленер. Хутiр СемIротiвка 2007. Пленер О.Масик

 

літній натюрморт

 

Натюрморт з маками

 

Пустовійтівка художник на пленері

 

Рiчка Сула. Роменський пленер 2011 Масик

 

 

Яхти Нью-Йорк

 

Досить згадати натюрморти з суто українською ознакою. В майстерні було зібрано чимало керамічних раритетів, які ще почав привозити з пленерів його батько. Підсвічники, куманці, розписні тарелі, сопілки, лежаки ручної роботи, вишиванки, які можна побачити на картинах митця.

О. Масик намагався створити свій бездоганний світ добра, радості, щастя, краси. Біблійний принцип: краще віддавати, ніж брати, був пріоритетним для Олександра. Мабуть, тому до нього  тягнулися люди, завжди приходили на посиденьки у майстерню на Оболоні, а на персональних виставках був аншлаг, досить згадати ретроспективну ювілейну виставку в Будинку художників.

Олександр Масик жив життям своєї держави, був у самих гарячих місцях, по державній програмі індустріалізації та відвідав Чорнобильську зону відчуження. Сидячи на пожежній машині, він робив ескізи поряд з реактором, який випромінював смертельні дози радіації. Це потім позначилося негативно на його здоров’ї (втратив око). 

«Творчість О. Масика - значна сторінка в культурно-мистецькому просторі України. Він завжди був бажаним в Українському фонді культури, де зберігається портрет Т. Шевченка його авторства. Він був сонячною людиною, яка несла красу та добро в звичайні будні, - згадала Карина Кравець, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, директор галереї «Митець». Серед вдячних учнів заслужений архітектор України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Віталій Юдин, нотаріус Володимир Бойко, вихованці Дитячої академії мистецтв, а потім уже декілька представників різного віку в Нью-Йорку. 

Масик постійно подорожував і завжди кожна поїздка увінчувалася новими творами з характерними мотивами тієї чи іншої країни, численні серії картин, на яких вирує життя улюбленої Сумщини, Криму, Закарпаття, Седнева, Києва та багатьох інших знакових місць закордоння: Китаю, США, Мексики, Болгарії, Польщі. Він казав, що картини повинні жити серед людей, а не бути схованими у майстернях. Мабуть, тому його твори зберігаються у численних музеях та галереях світу. Можемо переглянути їх через інтернет і відчути красу навколишнього світу очима талановитого митця.

Пам’ятаємо.

Валентина ЄФРЕМОВА, мистецтвознавець, засновник «Мистецької світлиці», заслужений працівник культури України

Profile picture for user Валентина ЄФРЕМОВА
мистецтвознавець, заслужений працівник культури України