«Початок» Данила Ноздрі

12/08/2020 - 0 Comments

2020 рік увійшов в історію як важливий перехідний період до нової епохи Водолія. Події в соціумі виникають всупереч логіці бурхливими темпами і сповнені несподіванок. Народжуються яскраві ідеї, з’являються вундеркінди, відбуваються екологічні метаморфози тощо. Відкриття виставки юного художника Данила Ноздрі у престижній галереї «Дім Миколи» в столиці України це підтверджує. Відомий вислів, що ідеї, це капітал, якщо вони попадають на родючий ґрунт, цілком можна віднести до початку творчого шляху початківця.

Для багатьох із нас власні діти, онуки самі найкращі, талановиті, найчарівніші та наймиліші. Але як з’ясувати, що це правда і родинна похвала справедлива, не завищує планку? Так почалася моя розмова з бабусею юного художника, яка три роки тому, разом з дідусем, подарували Данилові справжній мольберт та фарби. Ми давно не бачилися з Тетяною Ігорівною Кремешною, але нам було що згадати позитивного з часів загальної праці в Українському фонді культури під патронатом відомого письменника Бориса Олійника.

На виставці було представлено 26 картин, написаних олійною фарбою, професійно оздоблених та яскравих. Простежувалася сюжетна лінія, в якій важливу роль грали кольорові площини, де нівелює теплий струмінь почуттів. Автор прагне передати свій настрій від побаченого іншим і відверто розповідає про оточення, в якому проходить його дитинство. Насамперед, це родина, де є бабуся та дідусь, мама, тато, братик, по-друге, Україна з її ознаками, та подорожі, які залишили у його житті позитивний слід. Своїми творами юнак дає поради, навіть назви картин досить красномовні: згадайте, що ви живете в чудовій державі, яка має блакитно-жовтий прапор, потримайте в руках писанку, помилуйтеся сходом сонця, врешті підіть на дитячий майданчик та покатайтеся на гойдалці. Данило впевнений, що картини повинні змінювати настрій людей, тому він має життєве кредо, яке висловив для пресрелізу своєї виставки: «Я хочу, щоб люди, розглядаючи мої картини, ставали добрішими». Гуманні слова одинадцятирічного хлопчика, який досить глибоко не по дитячому дивиться на оточуючий світ. Теми, на які звертає увагу юний художник, розкривають внутрішній стан хлопчика, що росте в родині, яка піклується про Україну, дотримується народних традицій, шанує свій родовід та несе добро в цей шалено урбанізований світ.

Персональна виставка - це велика відповідальність перед суспільством, тому зрозуміло, що хвилювалися всі, починаючи від дідуся Тамазі Далакішвілі та бабусі Тетяни Кремешної, яка стала куратором та модератором проекту «Початок».

«В кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити», - крилатий вислів Сократа підтверджує палке бажання усієї родини підтримати творчий дар Даньчика. Отут треба зануритися у родовід цього неординарного сімейства та місії бабусі у формуванні світогляду онуків. Все закладено генетично і потребує лише цілеспрямованих дій та практичної участі. Родословне дерево, яке представлене на виставці, показує шляхетне коріння, від якого пішли ці плідні паростки. Максим Галузевський - пращур Данила Ноздрі - товаришував з Гетьманом Мазепою, Пилип Морачевський був першим перекладачем Біблії на українську мову, Сергій Чепик - відомий імпресіоніст. Так що генетично у хлопчика закладено підґрунтя для яскравої самодостатньої діяльності. Тетяну Кремешну-Морачевську добре знають у культурно-мистецькому колі столиці України. Батько та мати Данила - службовці на державному рівні, щирі українці, виховують двох синів. І ось самородок, який буквально розбурхав сімейство, педагогів, друзів по життю.

Повернемося до думки про те, що роль бабусі у вихованні онуків має непересічне значення. Сучасні діти мають численні захоплення, їхній розвиток неймовірно стрімкий і потребує уваги та кваліфікованої підтримки. Тетяні Ігорівні є що передати онукам. Тому цілком обумовлена її підтримка творчого розвитку Даньчика, як ласкаво вона звертається до свого онука. Підґрунтям досить серйозного підходу до створення художніх образів стали гени відомих пращурів їхньої родини, які відомі ще з часів гетьмана Мазепи.

Перед нами картини есеї, в яких лунає глибока думка. Про кожен задум змістовно розповідає сам автор. Якщо блакитне та жовте, то це є наша Україна. Коли так тепло і затишно, то ви попали на дитячий майданчик або побачили яскраву веселку, а якщо ви в оточенні зелених кольорів, так то весна прийшла і радість принесла. Як жити без «Писанки» або «Весняних зірок», або мотивів з пляжами, морем, «Очікуванням грози». А ви бачили, як сходить сонце у Трускавці? Якщо ні, то, будь ласка, прийдіть і відчуйте особливу красу перших променів, які передав юний художник на одній зі своїх картин. Сюжет з величезними пальмами - так то Іспанія, де так приємно занурюватися у тепле море. Гори з яскравими полонинами, невеличкими будинками - це Карпати, де так легко дихається.

Широкий впевнений мазок бере чисту фарбу і формує простір полотна завершеною сюжетною думкою. Відчувається експресивний, пульсуючий настрій, наповнений життєдайної енергії. Так образотворчою мовою юний митець прагне створити свято для інших.

Не будемо давати поглиблений аналіз творів Данила, це початок, але тут вирують почуття, відвертість, які свідчать про непересічний талант побачити прекрасне і передати його в своїх картинах. Підтримали творчі кроки юного митця народний художник України Володимир Слепченко, який побачив у абстрактних творах знакову фантазію. А педагог Данила Семен Городецький зізнався, що вперше присутній на персональній виставці одного зі своїх вихованців. Оцінку творів та добрі слова почули присутні від директора галереї «Дім Миколи» Світлани Елланської, директора видавництва «Саміт» Івана Степуріна, фундатора Національного конкурсу «Міс Україна» Сергія Матяша.

Експозиція «Початок» дійсно зігріває теплом наші почуття, має вдалий старт і перспективу. Данило будує свій мікро-космос, наповнений радістю та добром. А ще Олена Реріх казала, що ми живемо у Космосі, а Космос живе в нас… Що ж, посіяне дало свої паростки.

Згадала вірш Бориса Олійника «Мати сіяла сон», де автор бажає, щоб не тільки йому, а й іншим було сонячно… Дякуємо автору виставки «Початок» Данилу Ноздрі за створену радість, яка вселяє надію на краще в нашому житті.

Валентина Єфремова, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, володар ордена Св. Варвари, лауреат мистецької премії ім. Платона Білецького.