Без «коріння» саду не цвісти…
У Культурному центрі «Печерськ» відбулося ІХ свято народного хорового мистецтва «Дарничанка» скликає друзів».
Цей неймовірний колектив уже неодноразово збирав народні хорові колективи з Закарпатської, Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Черкаської областей, міста Києва та столиці Білорусі — Мінська. Хоровий спів — неймовірно енергетичний вид музичного мистецтва, який наснажує слухача силою мелодії та слова.
Цього разу гостем «Дарничанки» став Український народний хор «Коріння» з канадського міста Калгарі. Досить влучно зауважив художній керівник «Дарничанки» Петро Андрійчук, що коріння хору проростає звідси, з України, але скроплюється заокеанською водичкою, освітлюється канадськими промінцями, дихає калгарським гірським повітрям.
Народний хор «Коріння» засновано на початку 1990-х років. Спочатку до його складу входили українці, які народилися виключно в Канаді. Першою художньою керівницею хору була Катерина Лебедович. Згодом до колективу почали запрошувати й українських емігрантів. Нині він налічує двадцять п’ять артистів. Хоч хор аматорський, багато його учасників мають музичну освіту. Колектив концертує містами Канади, виступав у Сан-Дієго (США).
Від 2013 року художньою керівницею і диригенткою хору «Коріння» є уроджениця Львова, випускниця Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка Ірина Мельник-Калинович. Попри молодий вік, творча біографія пані Ірини насичена багатьма яскравими подіями. В Україні вона керувала церковним хором і ансамблем бандуристів, який був лауреатом численних вітчизняних і міжнародних конкурсів. 2001 року Ірина Мельник диригувала зведеним хором під час приїзду Святішого Отця Папи Іонанна ІІ. У Канаді вона старшинствує ще й над церковним хором «Сурма» й ансамблем «Калгарські бандуристи», деякий час працювала артисткою хору Калгарі-Опера. Чоловік пані Ірини Роберт Калинович, чий прадідусь виїхав до Канади 120 років тому, організаційно й фінансово опікується «Корінням».
Репертуар народного хору доволі широкий. Це християнські, обрядові, ліричні, повстанські та жартівливі пісні. Він виконує твори авторів української діаспори, і поетів та композиторів. За роки концертної активності «Коріння» стало дуже популярним у Канаді. Цьогоріч колектив вирішив розширити географічні межі своєї концертної діяльності й найперше завітав на Батьківщину предків з гастрольним туром «Лети наша пісня». Розпочали канадійці з Києва, де напередодні концерту в Культурному центрі «Печерськ» співали Святу Літургію в Патріаршому соборі Воскресіння Господнього.
…Тон святу «Дарничанка» скликає друзів» задала пісня Леоніда Кужелюка на вірші Йосипа Струцюка «Сурми кличуть в бій», яку виконав заслужений ансамбль пісні і танцю «Дарничанки» (диригент — заслужений працівник культури України Петро Андрійчук, концертмейстери — лауреат міжнародних конкурсів Володимир Якимчук і дипломант міжнародних конкурсів Віталій Бондаренко).
«Пісня і музика — це моє життя, — розповідає Ірина Мельник-Калинович, керівниця хору «Коріння». — Співати я почала з дитячих років. Багато спостерігала за співом мами Марії Мельник (в дівоцтві Ткачик).
Її ім’я відоме як керівника ансамблю пісні і танцю «Черемош», що при Львівському університеті. Отож оточена музикою, не могла не співати. До церкви, щоправда, мало ходила, бо в радянські часи була заборона. Батько був директором школи. За фахом я бандуристка. Свого часу закінчила Львівську консерваторію. Майже 13 років була викладачем Львівської спеціалізованої школи імені Соломії Крушельницької по класу бандури. Майже десять років керувала ансамблем бандуристів. Власне, з Україною я не розлучаюся й нині, хоч уже 12 років живу в Канаді. Інша країна, звичаї, закони, але знаходжу час, аби зберегти українську пісню, її коріння. Кожну пісню пропускаємо через душу. Як часто говорить моя мама: «Голос — це випромінення душі». До слова, це перший наш тур з «Корінням» по Україні. Дехто з учасників уперше ступив на українську землю. Доля подарувала нам побачити цього разу Київ, Кропивницький, Одесу, Канів, Черкаси, Івано-Франківськ».
…До сліз пробирає пісня «Чуєш, брате мій». Зала слухає стоячи, віддаючи шану тим, хто вже у засвітах.
Свято відбулося за підтримки Міністерства культури України, Національної всеукраїнської музичної спілки, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Всеукраїнського хорового товариства імені Миколи Леонтовича, Товариства «Україна-Світ», Громадської ради при Міністерстві культури України, Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень, Міжнародного доброчинного фонду «Українська хата», «Федерація жінок за мир у всьому світі», Спілки Української Молоді міста Калгарі.
Людмила Чечель
