ARTEFACT: Chernobyl 33
(Чорнобиль в центрі Києва: інша сторона трагедії на виставці)
Більше 12 000 відвідувачів і безліч позитивних відгуків — медіа-арт виставка ARTEFACT: Chernobyl 33 показала, що сучасне медіа-мистецтво може бути зрозумілим для широкої аудиторії та працювати з такими складними питаннями, як переосмислення Чорнобиля.
На 10 днів приміщення Річкового вокзалу в самому центрі Києва перетворилося в реальний портал в Чорнобиль. Стіни радянської напівзруйнованої будівлі відтворювали атмосферу сучасного і минулого Чорнобиля, а в комбінації з лазерною стелею, VRшоломами, плазмами, проекторними інсталяціями та параметричними скульптурами — байдужими не залишили нікого.
Що стосується переосмислення, організатори закликають українців подивитися на інформаційну складову трагедії Чорнобиля та вийти з ролі жертв. За великим рахунком, ми — не жертви, ми — герої, які ліквідували страшну катастрофу і стали щитом для всієї Європи.
«Виставка ARTEFACT: Chernobyl 33 — це перше переосмислення Чорнобиля сучасним мистецтвом. Вона як вікно у внутрішній світ людей, які пережили трагедію, необхідне нам як національна арт-терапія, щоб знову не допустити катастрофи. Виставка закликає поставити для себе прості питання: чому сьогодні ми намагаємося не згадувати, який героїчний внесок зробили ліквідатори, цікавимося, що насправді сталося на ЧАЕС і навіть не знаємо, як захистити себе і своїх дітей від радіації. Це все наслідки масштабної інформаційної складової катастрофи Чорнобиля», — каже Валерій Коршунов, куратор виставки.
Виставка виконала своє завдання і була однаково цікавою своїми інтерактивними експонатами як експертам чорнобильської тематики та ліквідаторам, так і дітям, які відвідували екскурсії класами. Загалом, куратори виставки Ярослав Костенко і Валерій Коршунов в партнерстві з Юрієм Лехом, засновником іспанського медіа-арт фестивалю МАDАТАК, представили 17 українських та 7 міжнародних експонатів.
Крім цього, кожен день на виставці ARTEFACT: Chernobyl 33 дивували перформансами, вражали інсталяціями, проводили безкоштовні екскурсії для дітей та дорослих. Особливе враження залишили після себе світло-лазерні уявлення ввечері під назвою «Радіація» від VJ Yarkuss, midi8, Ujif.notfound і RASSVET за участю перформативних театрів. Дивний танець світла, лазерів під сучасну музику створював неймовірну атмосферу і відчуття паралельного світу, в якому радіацію таки можливо відчути.
«Круто, коли люди надихаються своєю роботою настільки, що створюють чудо! Чудо мистецтва, яке якісно розповідає важкі історії, допомагає переосмислити минуле і творити нове майбутнє! Раджу всім відвідати АРТЕФАКТ: Чорнобиль 33 на Річковому вокзалі», — говорить виконавча директор Українського культурного фонду Юлія Федів.
В основному залі представлені VR і AR-технології, які дозволяли відвідати Чорнобильську зону, надівши шолом віртуальної реальності, об'єкти параметричної архітектури від Євгена Ващенка демонструють розпад урану, аудіо-лазерна установка «Стрижні реактора» Ярослава Костенка та Оксани Бузяк демонструвала режим роботи реактора в ніч на 26 квітня, неймовірна зона з 500 піонерськими краватками «Будь готовий» від Олега Харченка, яка нагадувала першотравневу демонстрацію 1986 року, не скасовану, незважаючи на найвищі рівні радіації. Можна оглянути експонат, що зібрав найбільшу кількість відгуків, — «Випромінювання» Валерія Коршунова і Астіана Рея, присвячений першим пожежним Чорнобильської аварії, які опинилися в московській лікарні №6, «Попіл атомної епохи» від Астіана Рея, костюми хімзахисту, переосмислення художниками з різних регіонів України, інсталяція, «Білі душі» Ірини Ворони, «Надування» Анастасії Лойко, «Пейзаж, якого ніхто не побачить» Володимира Гулича, «Правда» Олесі Геращенко, сучасна медіабогиня псевдореальності — MIMOSA Сергія Ніжинського і Володимира Ковбаси, «Саркофаг», який ще одночасно і піаніно, і камера-обскура Вальдемара Клюзка та Ігоря Бєльського, і радіоактивні «Класики».
Також були представлені 7 робіт міжнародних медіа-арт художників. Вони змогли надати своє унікальне бачення Чорнобильської трагедії: CHANG, Yung-Ta (Tайвань) з експонатом Ентропія з лічильником Гейгера, проекторна інсталяція Jacob Kirkegaard (Denmark) про те, як зникають спогади Чорнобилю, Alfredo Garcia Barroso (Іспанія) запропонував у віртуальній реальності відчути вплив власних слів у простір, Eugenio Ampudia (Іспанія) представив дві чітко роботи «Тріщина часу» і «Купа Муки» про те, що Україні пора вийти з радіаційного кола, інсталяція Alessandro Amaducci (It aly) на тему мутацій людини і машини, сам Iuriy Lech (Іспанія) з неймовірним аудіо-візуальним перформансом і Dub FX (Aвстралія) — всесвітньо відомий бітбоксер, який створив музичний твір зі «Звуків Чорнобиля».
Виставка ARTEFACT: Chernobyl 33 — інноваційний для України культурний продукт, який доводить, що сучасне медіа-мистецтво може бути цікавим і корисним для широкої аудиторії, розкриває неймовірно талановитих українських художників і представляє світові нову сучасну Україну, через нове мистецтво. Реалізація такої виставки стала можливою завдяки Українському культурному фонду. Надалі виставку планується експонувати в інших містах України та в Європі.
Проект ARTEFACT, що почався в 2018 році з вражаючого медіа-арт перформансу з Діджитал скульптурою в центрі Прип'яті, відкриває цілий напрям українського мистецтва майбутнього, яке може стати візитною карткою нашої країни.
«Українці дуже талановита нація. Через такі соціальні культурні проекти, через сучасне переосмислення минулого можна розповісти світові, хто ви є насправді», — вважає Юрій Лех, міжнародний куратор виставки, засновник іспанського медіа-арт фестивалю MADATAK.
«Медіа-арт — мова XXI століття. Мова, яку зараз розуміє весь світ. Ми хочемо представити Україну як інноваційну країну, яка знаходиться на одному рівні з Європою. Дуже цікаво, як українські художники переосмислюють Чорнобиль в контексті його інформаційної складової саме через новітні технології, медіа та сучасне мистецтво. За результатами попереднього перегляду, бачимо, що завдяки цьому в людей складається дуже яскраве враження», — каже куратор виставки Ярослав Костенко.
«Зараз я побачила, як завдяки сучасним засобам, до молодих людей доходить враження про катастрофу від тих, хто пережив Чорнобиль, і тих, хто, як я, займається Чорнобилем і спілкується зі свідками події. Я вважаю, що такі проекти повинні бути. Оскільки вони дуже важливі в нашій країні, що пережила лихо», — говорить науковий директор, заступник директора музею Чорнобиля Анна Королевська.
Анна Пароваткіна з «Дзеркала тижня» вважає: «Нове покоління обирає медіа. І поки українська арт-тусовка мусолить одні й ті ж імена «сучасних художників» і пари-трійки «кураторів» — в її «канонічну територію», тобто в Україні, рано чи пізно просто зобов'язаний був прийти ззовні хтось зовсім не «тусовочний» і зробити арт так, щоб не соромно було показати і на Сході, і на Заході. Хоч бери і одночасно в МоМА вези».
«Відмінні інсталяції, нітрохи не гірше, ніж на Венеціанський бієнале сучасного мистецтва», — каже Віктор Левченко.
«Сильно, боляче і надихаюче. В голові звучить кілька фраз, але голосніше – «усвідомленість, давайте частіше думати, що ми робимо і транслюємо в світ» — Валерія Клочкова.
