Тато качає мед

Татко проснувся. Він завжди рано просинається, навіть раніше за маму. Вийшов у двір, я за ним. Стоїть, спостерігає за вуликами.

- Сьогодні мед качаємо. Допоможеш?- звертається до мене.

Мамі не можна, у неї алергія на бджолині укуси. Я теж боюся бджіл. Але ж хто, як не я…

Вода закипіла. Тато миє медогонку. Неодмінно кип*яченою водою, щоб не було мікробів. Усі його бджолярські «причандали» -теж кип*яченою водою. Ходить у дворі уже у бджолярському костюмі, у спеціальному капелюсі із сіточкою. Такий кумедний! Я приміряла цього капелюха. У ньому душно. Але ж мусиш вдягати, щоб захиститися від нападків бджіл. У хаті приємно запахло димком. Це знак-тато розпочав. Вже скоро заходить і приносить рамки із сотами. Краєчком гострого ножа зрізає завощені соти, ставить у медогонку… Загула медогонка, заспівала басом. Карамеллю полився мед на стінки медогонки. Крутимо у одну сторону, потім у іншу. Все, пусто. Чекаю наступні рамки. Викачані тато забирає і ставить назад у вулики. Татка бджоли кусають у незахищені руки. Та він і не сіпнеться, і не застогне. Такий терплячий!

- Ось, пробуй!- протягує мені дивний коричневий зліпок з біленькою речовиною, схожою на згущене молоко.

 - Маточне молочко, дуже цілюще. І нерви заспокоїть, і сил додасть!-пояснює тато.

Під гуркіт медогонки я висмоктую молочко та слухаю таткові розповіді про бджіл. Він може про це говорити безкінечно. Мама жартувала, що до одруження тато на побаченнях їй не освідчувався, а про бджіл розповідав. Тато-пасічник у третьому поколінні!

- Тааааатоооооо!-Бджола у хату залетіла!!!-заволала я .

Бджілка захотіла захистити мед, полетіла у хату за рамками із сотами та й розгубилася, налякано б*ється у віконне скло. Тато баночкою ловить комаху і на вулицю виносить. Ніколи не вбиває!

О! тато кличе допомогти йому!Сідаю поруч «допомагати»… З медогонки у бідон бурштиновою цівкою ллється мед. А я підставлюя пальчика і у ротик. Та так «надопомагаюся»…

Тато розрізає нову соту з медом, кладе на тарілочку. Відкусую шматок, запиваю молоком. Тато теж снідає зі мною, любується, як я ласую. Сусід прийшов, бачив, що тато мед качав, просить прополюсу. Тато відрізає шматок запашної коричневої речовини, ділиться із сусідом. І знову розповідає мені про властивості прополюсу загоювати та обезболювати рани. А я в тисячний раз буду слухати і робити вигляд, що для мене ця інформація нова…




Автор: 
Дегтяренко Марія-Лурдес, 13 років м.Біла Церква, Поетична студія «Поетичні озерця»

Додати новий коментар