Сон у руку

Сергійкові кеди давно проходилися, а сьо­годні на останньому тренуванні перед фінальним матчем взагалі продерлися. Він повертався додому без настрою, хоч і не пропустив жодного м’яча, а там… новенькі кросівки, точно такі, як у Сашка з 5-Б. Сергійко давно й собі такі хотів, та все не вистачало в мами грошей. А зараз… «Невже й у мене такі будуть?» —  все ще не вірячи своїм очам думав Сергійко.

— Мамо, звідки в нас ці кросівки?
— Тато прислав…
Тато… Як давно він не бачив свого татка, не чув його голосу, почав навіть забувати риси його обличчя. Та, здається, тато про нього не забувся, ось прислав такі гарненькі нові кросівки, наче знав, що він хоче. Радості не було меж. Сергійко приміряв їх, як дівчисько, радіючи, вистрибував і уявляв, як завтра в них гратиме у футбол.

А вночі йому приснився сон… Старі кеди й новенькі кросівки, подаровані татом, завели суперечку. Кросівки усе вихвалялися, що завтра Сергійко одягне їх, а от на кеди чекає неприємність — їх викинуть на смітник.

—  Як-то нас викинуть? Адже, одягнувши нас уперше, Сергійко пішов на футбол. Ми пам’ятаємо кожний забитий ним гол.
—  Та куди вам, старі чуні? Подивіться, яка у вас підошва…

Кеди зовсім засмутилися. Куди їм і справді було сперечатися з новенькими шкіряними кросівками, але впевнено, хоча й тихо, промовили:
— Зате з нами Сергійко ніколи не програвав, а от ви навіть не знаєте, що таке футбол…

Сергійко прокинувся рано, швидко поснідав і почав збиратися. У коридорі стояли старі кеди й нові кросівки. Хлопчик, не задумуючись, взувся у свої старенькі стоптані кеди.
—  А чому кеди?—  здивовано запитала мама.
—  Вони — щасливі! У них я ніколи не програвав.

Того ж дня Сергійко повернувся з перемогою, і впевнений, що все завдяки його вірним кедам.




Автор: 
Олександр Приліпко, 7-й клас, Козелецька гімназія №1

Додати новий коментар