Шоколадне Ойкало

Прийшла осінь. Жовте листя падає з дерев і шурхотить у мене під ногами. Я йду парковою доріжкою і насолоджуюсь бабиним літом. Раптом чую неголосне «Ой». Щоб це могло бути? Це каштани. Вони падають і ойкають. Ви не чули?

Одні — від болю, бо впали на твердий асфальт, інші — від радості, бо звільнились від колючої кожушинки. Одне таке шоколадне Ойкало стрибає прямо переді мною. Я піднімаю його і, погладжуючи гладенькі боки, ховаю в кишеню. Хай живе там.

А навесні я обов’язково принесу його в парк і посаджу цього шоколадного стрибунця неподалік від того місця, де почула те загадкове «Ой».

Акровірш
Каштани весело стрибають,
А діти їх наздоганяють.
Шапки вони свої згубили,
Та діти знову їх наділи.
Ах, як же весело було малечі —
На кожнім каштані були свої речі.




Автор: 
Гламазда Юлія, 5-А клас, Козелецька гімназія №1

Додати новий коментар