Вік зрілості галицького митця

Олексій Сердюк – ім’я добре відоме в українському мистецтві, знане із чисельних виставок в Україні та поза її межами. Своєю творчістю він репрезентує поетичний напрямок у мистецтві Івано-Франківщини. Сьогодні за плечима художника поважний 40-літній шлях у мистецтві, шлях постійних творчих шукань та впертої самовідданої праці. У доробку О. Сердюка сотні графічних та живописних творів, вишуканих зразків декоративно-прикладного мистецтва. Вони, немов маленькі новели, вводять нас у світ поетичних роздумів художника про людину, про красу її почуттів та велич людського буття, про спорідненість її з усім живим навколо, з рідною землею – Україною.  Витоки його творчості в генетичному коді української нації, в традиціях народної моралі, які він надзвичайно тонко перейняв, а вже в зрілому віці зумів відстояти і захистити.

Життєвий шлях майбутнього художника складався нелегко. Його поколінню випала тяжка доля. Народився Олексій Миколайович 1944 року в с. Гринівка Богородчанського району Станіславської (нині Івано-Франківська) області. 1947-го сім’я була депортована радянською владою в Караганду (Казахстан). З 1959 по 1963 роки О. Сердюк навчався в Карагандинському гірському технікумі на будівельному факультеті, потім була служба в Радянській армії. Далі, відчувши справжнє призвання, продовжив навчання в Карагандинському педагогічному інституті на художньо-графічному факультеті, став членом Спілки художників СРСР (1988), а згодом, у незалежній Україні, і НСХУ (1996). З 1990 по 1995 роки працював у Красноярському краї Росії, а з 1995 проживає в Україні. З 1976 року став учасником численних всесоюзних, республіканських, всеукраїнських та міжнародних виставок.

Важливе місце в творчості Олексія Сердюка займають живописні твори. Це переважно поетичні пейзажі рідного краю. Серед різноманітних жанрів образотворчого мистецтва пейзаж невипадково є одним із провідних. Саме характером природи позначено образний лад культури будь-якої країни, пейзаж найбільш повно виявляє етичні та естетичні цінності художника та його народу. І, нарешті, він перебирає на себе прерогативу всіх новаторських і живописних пошуків, стаючи творчою лабораторією митця. Серед кращих живописних творів О. Сердюка «Карпати засинають» (2002), «Початок осені в Карпатах» (2003), «Подих весни», «Маки і волошки», «Трускавець» (2005), «Серпанковий день», «Богородчанська осінь», «Буйна осінь» (2006) та інші. Сповнені особливою теплотою його портрети: «Портрет доньки Лахті» (2003), «Портрет Галини» (2007).

У 1980-ті роки художник побував на батьківщині й створив серію дереворитів «Рідне село», в яких поетично оспівав працю селян з Гринівки, де народився. Він досконало опанував старовинну техніку різьблення по дереву й успішно працює в ній і по сьогодення. Олексій Миколайович створив високохудожні графічні композиції до ювілейних дат, зокрема до 1100-річчя м. Галича, яке відзначалося 1998 року, а також Володимира-Волинського (988–2011), 350-річчя м. Івано-Франківська (2012). Цей ювілейний для міста рік співпав з футбольним Євро-2012, тому в центрі композиції два ковалі готують до футбольного дійства м’яч. 

Працює Сердюк і в декоративно-прикладному мистецтві, яке особливо притаманне його краю. Серед численних творів згадаймо хоча б казкової краси три декоративні ложки, вирізані з горіхового дерева, «Соборність», вирізані в 2001 році. Вони символізують мовою геральдики три регіони України: Київщину (архангел Михаїл), Галицько-Волинське князівство або Руське королівство (Лев) і колишній центр Галицько-Волинського князівства (Галка). Нагадаємо, що назва «Галичина» походить від містечка Галич – столиці Галицького князівства.

Художні твори О. Сердюка знаходяться у багатьох музеях і приватних зібраннях України, Литви, Польщі, Росії, Великої Британії, Казахстану, Туреччини, Іспанії, Португалії, Італії, Швейцарії та інших країн.

Особливе місце у творчості художника займає екслібрис, над яким він працює з 1981 року. У його доробку понад 200 книжкових знаків, виконаних у техніці деревориту. Він створив серію високохудожніх екслібрисів «На музику Шопена» (2000), за які отримав високі нагороди в 1996 і 2005 роках. У його доробку низка цікавих композицій за мотивами М. Гоголя, Т. Шевченка, І. Франка та інших класиків. Книжкові знаки Олексія Сердюка були відзначені у виставках-конкурсах, які проводилися у Великій Британії (1989), Литві (1991), Казахстані (2000, 2005, 2006), Україні (2003) та інших країнах світу. О. Сердюк представлений на сторінках престижної Біо-бібліографічної енциклопедії мистецтва екслібрису, що вийшла в Португалії в 2000 році.

А ще художник полюбляє виконувати до свят вишукані авторські листівки, кожна з яких відрізняється різноманіттям настроєвих станів – від урочистого до ліричного й жартівливого трактування. Можна впевнено сказати, що секрет творчого успіху Олексія Сердюка полягає не тільки в мірі таланту, даному йому від Бога, але й у характері його щирого  позитивного відношення до світу, до людей, до України. Він дуже любить свій край, пишається його красою, вболіває за його долю.

 




Читайте також: 

Додати новий коментар