Творчий портрет митця

Наше спілкування з Вадимом Михальчуком принесло оту життєдайну хвилю, яка так необхідна творчим натурам. Розмова торкалася культури та мистецтва України і проходила в оточенні нової серії картин художника вже закінчених та щойно розпочатих. Спільних тем було безліч: Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури (яку ми обидва у різні роки закінчили), життя Київської організації Національної спілки художників України (членами якої ми є), виставкова діяльність столиці, нові друковані видання, вклад видатних художників у розбудову мистецького іміджу України.

Сучасний мінімалізм в оздобленні майстерні, картини, смачний аромат кави, альбоми, книги з історії мистецтвознавства впливали на розмову по душам. Михальчук пройшов непростий шлях до свого творчого Олімпу, підкоривши кілька напрямів у галузі образотворчого мистецтва. Нині він Почесний професор Шеньджаньського технологічного університету, доцент кафедри мистецтвознавства Національної академії керівних кадрів культури та мистецтва, кандидат мистецтвознавства, художник, колекціонер, фахівець з галерейної діяльності. За цим усім щоденна наполеглива праця, плідна творча діяльність, наукові розвідки, накопичення досвіду, формування світогляду. У 2013 році він захищає кандидатську дисертацію, через три роки отримує звання заслуженого художника України, має почесні нагороди за вклад у розвиток духовності: орден Святого Рівноапостольного князя Володимира, орден Святого Михайла Чудотворця. У портфоліо В. Михальчука безліч почесних грамот, подяк, дипломів.

Тепер, коли вдало захищена кандидатська дисертація на тему «Галерейна діяльність у системі художньої культури незалежної України», створені власні розробки лекцій з основ колекціонування, музейно-галерейної практики, до його голосу прислухаються, з повагою чекають виваженого слова. Когорта дипломників під його керівництвом уже не один рік з вдячністю опановує самостійний мистецький шлях. В. Михальчуку приходиться одночасно вести кілька справ — наукову, викладацьку, дослідницьку, суто практичну художника. Він куратор творчих проектів, учасник телепередач, слідкує за розвитком сучасного мистецтва, відвідує виставки, музеї, подорожує.

Незважаючи на численні новації у царині сучасного живопису, останніми роками відчувається загальне тяжіння до історичної теми, увіковічнення сакральних пам’яток. Не оминула доля і Михальчука, який передає улюблені куточки столиці в тональності рафінованого естета. На мій погляд, у серії картин цього напряму відчувається монументальність композиційної побудови, оптимізм, особлива краса. Де б не подорожував Вадим Михальчук  — а це столиці провідних країн Європи з галереями, наповненими шедеврами світового рівня, інтригуючі міста Китаю, Шовковий Шлях якого пересікся з Чумацьким у Києві — його магнетизує рідна Україна і все, що з нею пов’язане. Мабуть, тому на творах художника від всеосяжної величі Карпат до унікальних сакральних пам’яток столиці — все дихає життєдайною енергією і любов’ю.

Живописна палітра художника з притаманним лаконізмом спрямована на розкриття теми. Відповідь нам дають картини, у яких з притаманним митцю лаконізмом народжуються інтригуючі сюжети — «Київ. Будинок Барона»,
«Софійська площа», «Готель «Салют», «Будинок з химерами». Твори не тільки віддзеркалюють знакові події столиці, вони спонукають заглибитися в історію, відкрити приховану таємницю. Пріоритетами Вадима Михальчука стали теми зі збереження історичних пам’яток, коливання природи, прославлення юності, жіночої краси та неймовірного бажання здивувати, вразити глядача. Інколи його величність Муза промовляє через призму іронії, навіть гротеску, що надає творам художника вибухової енергетики.

Вадим Володимирович поділився у розмові, що останнім часом його приваблюють Микола Гоголь, Федір Достоєвський, Ярослав Гашек. Як ніколи блискучі висловлювання із «Нотаток божевільного» дають відповіді на сучасні проблеми у суспільстві. Земля крутиться по своїй осі, час повертається, а з ним повертаються і проблеми. Потрібно все це осмислити, а процес перезавантаження свідомості з розкриттям правди з минулого свого народу непростий, тому приходиться шукати компроміси.

Дійсно, ми вибороли незалежність, але не зуміли направити її у належне русло, і як наслідок топчемося на роздоріжжі, шукаючи в історичному минулому свого народу допомоги та порятунку. На цьому шляху ми загубили щось досить важливе — духовність, як на ступені виховання наших дітей, молоді, так і загального суспільства взагалі. Тому В. Михальчук став на шлях створення свого культурно-мистецького простору, в якому вирує правда, краса та життєдайна енергія.

У зв’язку з тим, що творча та наукова діяльність вузу, де викладає Вадим Володимирович, органічно пов’язана з діяльністю міжнародної мистецької спільноти. Він активно залучився до творчих поїздок за кордон: Хабрін та Даомин (Китай), Алмати (Казахстан). У численних подорожах художника я знайшла ключ його натхнення — нові зустрічі, нові враження, накопичення досвіду, які стали доброю комбінацією для творчих ідей.

Микола Гоголь стверджує, що немає найвищої насолоди людини, ніж насолода від творчості. Тому Вадим Михальчук, прислухаючись до свого кумира, доводить, що важливо дивитися на працю рук своїх із задоволенням, перетворюючи оточуючий світ на краще…




Галерея: 
Читайте також: 

Додати новий коментар