Skip to main content
Тетяна Майданович: «Все починалося зі Слова»

Тетяна Майданович: «Все починалося зі Слова»

Будинок письменників України зібрав не байдужих на справжнє свято Слова.

Національна спілка письменників України, Київська організація спілки письменників та видавництво «Дніпро» запросили на презентацію краєзнавчо-літературного дослідження Петра Скиби «Охоронниця Слова – покликання Тетяни Майданович» (2020). Книжка про життєвий і творчий шлях письменниці.

Петро Скиба – член Національної спілки краєзнавців України. Тетяна Майданович – письменниця, авторка книжок для дорослих і дітей, поетеса-філософ, піснярка, прозаїк і літературознавець, мовознавець і богослов, лауреат літературно-мистецької премії «Осіннє золото» імені Дмитра Луценка.

Як саме Всевишній звів цих двох славних і талановитих людей, які на найвищий щабель поставили Слово? Вони обоє  –  з Полісся, з села Андрієвичі, що на Житомирщині, з мальовничого краю, який згадується ще в «Повісті  минулих літ».

У любові до рідної землі, або Родовідні терени краєзнавця 

Петро Скиба скромно тримає в руках творчий доробок – вісім книжок. Він засновник серії «Поетична скарбниця Ємільчинщини», автор ідеї та упорядник збірки віршів і пісень про населені пункти району «Село моє – Поліський край квітучий», автор і упорядник збірки пісень «Тихоплинна Уборть» та ще ряду краєзнавчих досліджень.

 «Сьогодні ось презентуємо мій найповажніший доробок – книжку «Охоронниця Слова – покликання Тетяни Майданович», –  розповідає автор і тут же додає, що нині ветеран військової служби, полковник запасу, за плечима понад 30 літ служби. Так сталося, що з Тетяною Майданович  земляки, з одного села Андрієвичі і майже ровесники – я старший на рік. Отож, знаючи увесь рід Тетяни Майданович, у 2017 році прийшла ідея зібрати все можливе про мою землячку».

 У 2018 році в Ємільчине провели творчу зустріч із Тетяною Майданович. Петро Скиба розповідає, що написав 150 запитань до письменниці, тобто створив свого роду анкету. Багато років стежив за творчістю Тетяни Майданович, що вдавалося збирав. Вийшов чималенький архів. Багато пригадалося з дитинства. Багато довелося самому написати й узгодити з героїнею. На щастя робота хоч і не легка, але працював з насолодою. Два роки автор укладав книгу про життєвий шлях і творчі надбання відомої сучасної письменниці Тетяни Майданович. Це свого роду й краєзнавче, і літературне дослідження. Це й творчість письменниці, розробки уроків, інформаційні матеріали, спогади, відгуки шанувальників. Книга розрахована на широке коло читачів, краєзнавців, учителів та учнів. Власне, її рекомендовано для використання в навчально-виховному процесі Житомирським обласним інститутом післядипломної освіти.

«Для мене ця книжка – це гордість за те село, в якому народився, в якому народилися мої славні земляки, достойні доброго слова, –  розповідає автор. –  Я хотів на всю Україну показати, хто така Тетяна Майданович, яка вийшла з багатодітної сім’ї маленького села на Поліссі… Яка своїм завзяттям, наполегливою працею пише прозу і поезію для дорослих і дітей».  І Петрові Скибі це вдалося. Він зібрав усі публікації про творчість Тетяни Майданович, перегорнув колективні збірники, до яких увійшли твори письменниці, усі її 15 книжок!

Понад 300 сторінок книги – це багатющий досвід письменниці, це безвимірна любов до Слова, до України. Це вклад у літературну спадщину Житомирщини. Насправді таких видань має бути значно більше. В книзі використані рідкісні фотографії із сімейного архіву родини Тетяни Майданович. Обкладинку чудово прикрашає портрет письменниці на київських пагорбах серед бузку ботанічного саду, що біля Видубицького монастиря.

Душа поета як дзвіниця…

Дякую журналістській долі, що звела мене свого часу з письменницею Тетяною Майданович. Вперше, коли почула її вірші, закохалася в її Слово, при першій можливості відвідувала презентації, творчі зустрічі, маю книжки з автографами. Коли гортала сторінки книжки «Охоронниця Слова – покликання Тетяни Майданович», ніби пробігла разом її дитячими стежками. Її творчий доробок вражає художнім розмаїттям, небайдужістю, западає в душу і пам'ять читача.

з сином.jpg
з сином

 

Тетяні  Майданович пощастило народитися в родині,  де їй не тільки прищепили справжню любов до слова, а й всіляко підтримували. Її шкільні твори і вірші підтримувала й давала поради вчителька української мови й літератури Віра Павлівна Ярошенко. Це великий стимул продовжувати впевнено йти далі. І хто міг подумати, що її перші поетичні й прозові  твори через роки перейдуть у сучасну літературу. Для всього потрібен час і  впевнено йти своєю обраною дорогою.  Вона  всю свою любов передала слову. Її голос, мов дзвінка криниця: «Все починалося з виховання сина, –  розповідає пані Тетяна. – Я почала писати з ним казки і вірші. І продовжувала відточувати слово». Письменниця уривками згадує й розповідає цікаві історії з життя, а я вже чую її твердий і упевнений голос на одному із творчих семінарів, що проходив у Будинку творчості в Ірпені… Її поетична зірка не просто засяяла на літературному небосхилі, з роками вона сіяла яскравіше, її слово звучало гучніше. 

З особливим трепетом вона пише для дітей. Казкарка дарує дітям прекрасну книжку «Охоронниця Слова. Казки і казкові історії». Ці історії не просто розважають читачів, а й ненав’язливо передають дітям важливу життєву мудрість. Вони цікаві не лише дітворі, а й дорослим.

Не стоїть Тетяна Майданович осторонь сьогоднішніх реалій. Вона не тільки гострим поетичним пером долучається до бойових дій, що ведуться російськими найманцями проти єдності нашої держави на Сході України. Вона як свідома українка долучається до волонтерської діяльності і стає активісткою, підтримує воїнів АТО, вимушених переселенців.

Її любовна лірика – то окремий світ почуттів.  Для Тетяни Майданович кохання – дарунок долі. За її переконаннями, справжня любов – це передусім високі духовні цінності, готовність до самозречення. Її поезія висока, щира, довірлива й добра, власне, як і авторка.

Щоб любити – треба знати

А й справді: щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити. Це золоті слова Василя Сухомлинського.

На столі – книга життя «Охоронниця Слова – покликання Тетяни Майданович». Поряд, на рушнику – коровай, як свідчення гостинності. Камінна зала Будинку письменників заквітчана колекційними українськими хустками громадської діячки Людмили Грабовенко. І головне – звучить рідне українське Слово.

Віктор Женченко, заслужений діяч мистецтв України, веде вечір і надає слово гостям. У залі письменники, педагоги, краєзнавці, літературознавці, рідні, друзі, шанувальники творчості письменниці. Звучать вірші Тетяни Майданович, підхоплюються оплесками.

Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменників України, вітає Тетяну Майданович з виходом книжки про неї. «Книга, яка перед вами, яку ви розгорнули,  –   це змістовне літературознавче видання автора-упорядника Петра Скиби, в якому розповідається про майстриню художнього слова з Поліського краю – Тетяну Майданович. Зі сторінок книги постає відома особистість нашого часу, талановита письменниця – поетеса, казкарка, мовознавця, літературознавець, богослов, громадська активістка і самовіддана патріотка України. Її поетична творчість потужна і є окрасою сучасної української поезії».  Михайло Сидоржевський вручив письменниці ювілейну відзнаку, що нею відзначено 100 найактивніших сучасних письменників до 30-річчя Національної спілки України, а також, за дорученням КМДА, Почесну грамоту київського міського голови  Володимира Кличка – за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури.

Марія Морозенко, голова Київської організації спілки письменників наголосила, що Тетяна Майданович добре розуміє ціну словам та розрізняє вправно відтінки значень слів у поезії, гармонійно відчуває природну мелодику слів.

На презентацію книжки  завітала заслужена діячка естрадного мистецтва України, композиторка Ольга Янушкевич. На свято книжки вона прийшла зі своїми вихованцями – дитячим вокальним ансамблем «Метелики-Веселики», що при Будинку дитячої творчості Шевченківського району. Діти майстерно читали вірші Тетяни Майданович, виконали пісню «Бабусина помічниця».

Давнім другом письменниці є Тамара Котеля, завідувачка організаційного відділу Будинку творчості для дітей Шевченківського району, який очолює Людмила Манчак. Тамара Мефодіївна розповіла про свою  багаторічну творчу співпрацю з письменницею, розпочату ще в Київському військовому ліцеї.

Сергій Гальченко, заступник директора з наукової та видавничої діяльності Інституту літератури ім. Тараса Шевченка сказав: «На жаль, у сучасному суспільстві роль письменника певні особи намагаються знеособити, поставити під сумнів творчі здобутки багатьох світочів української літератури, що неприпустимо». Він подякував письменниці за співпрацю свого часу на радіо, згадав її  як чудового редактора у видавництві «Криниця», яка відчуває красу рідного слова.

«Головне для письменника – видаватися, – зауважила на презентації Лідія Вакуленко, заступниця директора видавництва «Дніпро», – щоб письменники як невтомні сіячі культури трималися разом і йшли зі своїми творами туди, де на них чекають: у навчальні заклади й бібліотеки. Бо людям завжди цікаво побачити письменника, твір якого вони вже прочитали або читатимуть».

 Та хто скаже про книжку краще, аніж сам автор. Петро Скиба розповів, що цей проєкт охоче підтримали їхні односельці (село Андрієвичі, що на Житомирщині, звідки родом автор і письменниця). Він нагадав про нелегкі дитячі роки  письменниці. Та важка селянська праця не відібрала у Тетяни Майданович бажання вчитися, писати, йти своїм шляхом.

Родзинкою презентації був прихід сина письменниці.  Віктор Таран – відомий політолог і громадський діяч. Він щиросердно подякував матері за те, що вона є в його житті. Саме вона дала йому душу, а батько  –  структурованість. «Мені пощастило завжди бути першим читачем дитячих творів і першим критиком», –  підкреслив Віктор Таран. 

Привітання заздалегідь надіслав літературознавець, доктор філологічних наук Михайло Наєнко, з філологічного факультету НКУ ім. Тараса Шевченка, де навчалася Т. Майданович. Мов рясний дощ, лилися слова віншувань від давніх друзів,  серед яких завідувач  бібліотеки Палацу ветеранів Тамара Болтенко, учитель-методист Людмила Хитровська, поетеса Валентина Козак, доцент Театрального ін-ституту ім. Карпенка-Карого Надія Поліщук, вчителька Зоя Пацало, журналіст і письменник Володимир Коскін… А від земляків привітальне слово сказала Ольга Андріївна Карпенко (Чорноус), кандидат економічних наук, доцент Національної академії державного управління при Президентові України.

І добра щемлива мить, яка викликала сльозу, – музична композиція на пісню Шарля Азнавура і Жоржа Гарваренця «Вічна любов», яку виконала Ольга Янушкевич на прохання Тетяни Майданович – як подарунок усім гостям цієї незвичайної  презентації, що присвячена охоронниці Слова, а насправді – життєвій і творчій охороні Слова, яку здійснюють з любов’ю всі, хто працює і живе у сфері української культури. 

 А й справді, щоб любити, треба знати людину, її відданість улюбленій справі, Слову.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ, лауреат мистецької премії «Київ» в галузі журналістики