Педагогічний календар. Травень - 2018

170 років від дня народження Олександри Єфименко (1848—1918), української історикині, педагогині, громадської діячки.

Олександра Яківна Єфименко (дівоче прізвище Ставровська) народилася 30 травня (за іншими даними — 30 квітня) 1848 р. в суворому Архангельському краї (с. Варзуга Кольского повіту). В 1857 р. вступила до Архангельської жіночої гімназії, яку закінчила з відзнакою в 1863 р. З тієї пори починається її багаторічна педагогічна діяльність.

Наприкінці 1860-х вона познайомилася з Петром Єфименком, засланим з України активним учасником Харківсько-Київського таємного товариства, українським істориком та етнографом (до речі, сам Єфименко розшукав на Соловецьких островах надмогильну плиту останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського). 1870-го молоді люди одружилися. Петро Савич став для неї не лише вірним чоловіком  і справжнім другом та однодумцем, а й учителем, наставником, який відкрив перед молодою жінкою незнаний до того світ України.

Нова сторінка в житті й науковій творчості О. Єфименко почалась після переїзду її в 1874 р. разом з  чоловіком до України — спочатку до Чернігова, а в 1879 р. — до Харкова. 1880—1890-ті роки найбільш яскраво проявився самобутній науковий талант О. Єфименко. Своїм вчителем в дослідженні історії України Олександра Яківна завжди вважала Володимира Антоновича.

У 1896 р. Олександра Єфименко зайняла перше місце в конкурсі на найкращий підручник з історії України; також написала «Елементарний підручник російської історії», що витримав сім видань (1911—1918). Вивчала Єфименко і культуру України. Активно виступала за присвоєння офіційного статусу українській мові. У її творчому доробку особливе місце посідає «Історія українського народу», розрахована не лише на вузьке коло спеціалістів, а й на широкий загал, в якій висвітлюються історичні процеси в Україні з найдавніших часів до ХІХ ст.

Вела активну громадську діяльність: була заступником голови Харківського видавничого комітету,   організатором у Харкові історичного гуртка; читала лекції в Харківській бібліотеці. З 1907 р. очолювала кафедру й викладала історію України на Бестужевських вищих жіночих курсах у Петербурзі. У 1910-му Харківський університет присудив О. Єфименко науковий ступінь почесного доктора історії honoris causa (перша жінка в Росії, яка здобула таке визнання). У 1907-му за сприяння Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого Олександра Олеся, на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького вийшла перша збірка віршів О. Олеся «З журбою радість обнялась».

У 1917-му переїхала на Харківщину. Трагічно загинула у ніч з 17 на 18 грудня 1918 р. на хуторі Любочка разом з донькою Тетяною під час нападу банди. Могила Олександри Яківни знаходиться на території середньої школи села Бугаївка Вовчанського району Харківської області.




Читайте також: 

Додати новий коментар