«Акомпаніатор» - театральна історія про божевільних людей

У Київському національному академічному театрі оперети відкрито експериментальний майданчик – нова сцена Stage_Lab.

На нульовому поверсі театру оперети будуть створюватися різножанрові вистави камерного формату.

Відкрити нову сцену постановкою одноактної п’єси Марселя Мітуа «Акомпаніатор» генеральний директор – художній керівник, народний артист України Богдан Струтинський запросив заслуженого діяча мистецтв України Олександра Білозуба, відомого українського художника, режисера і актора.

В Україні та за кордоном відомі дві моновистави Олександра Білозуба: «Я сьогодні сміюся з себе…», присвячена Олександру Вертинському, та «Пісенька на три такти» про Чарлі Чапліна. В якості художника-постановника Олександр Білозуб співпрацював із українськими і зарубіжними режисерами: Богданом Струтинським, Андрієм Жолдаком, Атілою Віднянським. 

«Акомпаніатор» – це повністю театральна історія про божевільних людей театру і мистецтва, якому ми служимо, – розповідає Олександр Білозуб. – Так як я працюю багато за кордоном і співпрацюю з угорським театром вже 15 років – можу сказати, що тенденція сучасного театру спрямована на те, щоб актор був універсальним. А виконавиця головної ролі Ася Середа-Голдун саме така актриса. Вона повністю співвідноситься з моїми вимогами до актора: співає, танцює. Вона сучасна жінка і талановита актриса. 

Це, насамперед, вистава про людей театру, які поранені театром. Не всі стоять у промінні прожекторів. І не кожен може попадати під це світло все життя. Треба зрозуміти своє місце на сцені. Якщо твої амбіції не дають тобі можливості працювати в другому ряду, і ти хочеш бути тільки в першому, то тоді тобі варто піти з театру. Це боротьба з комплексами, робота над собою, боротьба за глядача і за своє місце на сцені, через себе за себе». 

Режисер-постановник вважає, що основна особливість моновистави – це сповідальність, відвертість із самим собою, готовність бути гранично відкритим. У моновиставі немає за кого сховатися. Не кожен актор може зіграти її. Але в ній актор може реалізувати свій талант і не чекати, поки в житті з’являться головні ролі на великій сцені. 

Головний герой – акомпаніатор, його робота — супроводжувати успіх кумирів. Та одного разу доля дає йому шанс бути в яскравому світлі рампи! Його сповідь перед публікою закінчується тоді, коли артист, який спізнився, виходить на сцену… Що в цей момент відчуває акомпаніатор? А щоб дістати відповідь, краще один раз побачити. Заслужена артистка України Ася Середа-Голдун успішно справилася з роллю. Зала завмирала до мурах під шкірою, іноді зриваючись бурхливими оплесками.

Мова йде про жінку-музиканта, чия роль на сцені завжди була другорядною. Лише одного вечора вона випадково постає у світлі прожекторів і стає головною героїнею. Емоційність актриси нагадує капріччіо. Вона грає вільно, жваво, несподівано, ефектно. Вистава відкриває поліфонію почуттів, у якій акторська гра наповнює невеличкий простір зали сміливою відвертістю жінки.

Глядацька зала , вона ж експериментальна сцена, невеличка – всього 40 місць – переповнена.

«Наша мета – на новій сцені відкривати нові імена, – говорить генеральний директор - художній керівник Національної оперети України Богдан Струтинський. – Хотілося, щоб на експериментальній сцені були не тільки музичні, але й драматичні вистави. Ця сцена – прекрасний майданчик для тематичних вечорів, моновистав (у тому числі й моноопер) і до того ж це ще й репетиційна зала».

І мабуть, невипадково вибрана п’єса «Акомпаніатор». Тому що вона про театр. І, як сказав режисер Олександр Білозуб: «Давайте спочатку поговоримо про театр, а потім почнемо експериментувати!» 




Читайте також: 

Додати новий коментар