50-річний ювілей тріо «Золоті ключі»

«Ще в дитинстві у сні бачила  Ікону в голубому небі, а потім часто дивилася вгору, чекала ще якогось дива, особливо увечері, коли Місяць мріяв і був великий, як діжа, а зорі,  як маку в ній. Примітила три зірочки на небі (сузір’я Оріон), вони завжди поруч, на одній лінії, як на одній Долі, завжди шукала їх, поки не знайшла на  Землі». 

З щоденника В. Ковальської

Наш 50-річний ювілей

Час невблаганний, він вбирає в себе всі події, що трапляються у нашому житті, розкладає по поличках прожитих років, може дещо приховати, щоб потім ми згадали, осмислили, пережили наново. Так і цього разу прийшов наш півстолітній ювілей  єднання з українською народною піснею, яка привела нас до вічності, подарувала відчуття безсмертя людського духу та власну гідність, і, нарешті, національну свідомість.

Все складалося за велінням Всевишнього, бо ніхто, до кого б  ми не зверталися, щоб відзначити цю дату, сприяли у допомозі. Так, «Національний центр української культури «Музей Івана Гончара» під керівництвом Петра Гончара, його заступниці Тетяни Пошивайло, всього колективу цього потужного закладу подарував нам свій вихідний день 4 червня, щоб у колі друзів відзначити 50-річчя створення вокального, акапельного тріо «Золоті ключі» у складі Героя України, народної артистки України Ніни Матвієнко, народних артисток України Марії Миколайчук та Валентини Ковальської. 

За дві години ми коротко намагалися розповісти  присутнім про своє артистичне життя, свою творчу історію, яка складає частинку української національної культури.

Працюючи у знаменитому Українському народному хорі імені Григорія Верьовки,  ми, зовсім молоді дівчата, вперше заспівали пісню «Ой попід гай зелененький брала вдова льон дрібненький» у хаті  Марічки та Івана Миколайчуків. Марічка була дружиною того незбагненного актора, сценариста та режисера Івана Миколайчука. Одержавши схвалення Івана, стали співати разом.  Знаходили невідомі пісні календарно-обрядового кола (колядки, щедрівки, веснянки, купальські, жнивні), вивчали дивовижні, як сама природа весільні, колискові, козацькі, стрілецькі чумацькі, родинно-побутові, ліричні та жартівливі  пісні, співпрацювали з вченими, фольклористами, журналістами (В. Кузик, В. Матвієнко Г. Верховинець, К. Божко, Л. Іванникова, Г. Шевчук, О. Доля), їздили по Україні, щоб записувати невідомі пісні, відразу їх вивчали і вводили в наш репертуар. Гастролювали по Україні, виступали в сільських клубах, на фермах, на сінокосах  під дощем. Концертні виступи тріо «Золоті ключі» 70-80-х років відбувалися в найпрестижніших залах Києва (Державна філармонія, Жовтневий палац, палац культури «Україна», Київський оперний театр); на фестивалях «Пісенний вернісаж», сценах обласних центрів України. 

У 1975 році вийшла у світ платівка-гігант, де акапельно було записано 22 народних пісень. Через три роки стали лауреатами премії «Молоді голоси».

У 1989 та 1990 роки гастролювали   по Канаді. Другим разом за півтора місяця проїхали по Канаді зі сходу на захід одинадцять тисяч кілометрів, по дорозі даючи концерти у Вінніпегу, Калгарі, Едмонтоні, Ванкувері тощо, гастролювали по Англії з мистецтвознавцем  А. Калениченком. Тріо «Золоті ключі» записувало Лондонське радіо Бі-Бі-Сі, деякі полтавські пісні англійці порівнювали з шотландськими баладами, а саме тріо охрестили «Українським Біттлз». Після повернення відбувся сольний концерт тріо «Золоті ключі» у приміщенні Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Відбулися поїздки в Польщу, Литву, Латвію, Естонію, Росію, Молдову, двічі запрошувались на концерти в круїзи по Чорному та Середземному морях, відвідали  Туреччину, Грецію, Італію, Єгипет, Мальту, Ізраїль на океанському судні «Тарас Шевченко».

Цікавою була поїздка тріо до Польщі на ХII фестиваль української культури у місті Сопот (Польща, 1991 р.), були учасниками  фестивалів «Берегиня» (Луцьк), «Тарас Бульба» (Дубно), фестивалю студентства у місті Люблін (1992 р.) (тоді ж Варшавське радіо записало 14 українських пісень у нашому виконанні),  фестивалю «Слов’янський базар» у Вітебську (1993 р.). Цього ж року відбувся концерт, присвячений 25-річчю творчої діяльності тріо «Золоті ключі» у Палаці культури «Україна».

Згодом Ніна стала працювати  при камерному оркестрі «Камерата»,  Марія - солісткою Національного радіо та телебачення,  я ж - науковцем в Інституті українознавства при Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка (тепер ННДІУ МОН України), який започаткував академік Петро Кононенко.  До 30-річчя творчої діяльності тріо відбули звітний концерт в Національній філармонії України (вересень, 1998 р.). Пам’ятним для тріо став 1999 рік, коли були запрошені на фестиваль української культури у Франції. 

Колектив  був учасником  Днів слов’янської писемності у Молдові (Кишинів – Бєльци, 1999 р.), того ж року  – сольний концерт у Центрі української культури в Москві (грудень 1999 р.). На початку ХХІ ст. студія звукозапису «Оберіг-ХХІ» випустила у світ два оригінальні  альбоми: «Пісні українського народу. Тріо «Золоті ключі»-1» та «Пісні українського народу. Тріо «Золоті ключі»-2», які не один раз перевидавалися. Вийшли також альбоми «Найкращі українські пісні» та  «Ой летіли дикі гуси» за участю тріо. Багато міст і сіл об’їхали під час концертного туру «Мамина пісня» у березні 2002 р., організованого Держадміністрацією м. Києва, дуже часто були учасниками щорічних травневих заходів по вшануванню пам’яті Тараса Шевченка (2003, 2004, 2005 рр.)  разом з народною артисткою України Неонілою Крюковою. Виступали на Майданах 2004 та 2013 рр. 

Щодо фільмів, то тріо озвучувало їх на  різних кіностудіях України. На кіностудії ім. О. Довженка в різноманітних ігрових картинах, на кіностудії хронікально-документальних фільмів в документальній стрічці Павла Фаренюка, присвяченому фольклорним ансамблям Полтавщини. На початку 70-х років за нашою  участю на Національному телебаченні була відзнята перша телепередача «Дівочі мрії» режисера Юрія Барановича.  Знялися та озвучили народними піснями фільм Бориса Івченка (сценарій І. Драча)  «Пропала грамота» (1972), на студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» - в музичних фільмах «Співає тріо «Золоті ключі» Олега Бійми (1985),  у повнометражних фільмах «Глибокий колодязь» та «Іван Миколайчук. Тризна» Василя Вітера (1989), цього ж року вийшов відеофільм «Золоті ключі в Торонто» Юрія Ткаченка. Гастролювали по Україні, виступали в сільських клубах, на фермах, під дощем на сінокосах. Є що згадати.

Життя продовжується. Тепер кожна з нас на своїй ниві: з 1993 Марічка Миколайчук працювала  солісткою телерадіокомпанії України, записала кілька аудіо-альбомів у фонд Національної телерадіокомпанії України,  тепер, як кажуть,  на заслуженому відпочинку.  Ніна Матвієнко, Герой України, веде концертну діяльність, пише книжки,  автор цієї статті має кілька монографій, понад сто статей у збірниках, газетах, журналах, посібниках, кілька років (2002--2004)  вела авторські радіопередачі «Золоті ключі» на каналі «Культура», тепер на творчій праці у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. 

Повертаючись до святкового дійства, дивуюся, що ми  у залі співали наші найкращі пісні, не забули, бо вони  живуть з нами, вони мають серце і душу. На наше ювілейне свято  завітали молоді колеги, наші друзі, продовжувачі пісенної традиції українців.  Нам співали учениці Ніни Матвієнко заслужена артистка України Руслана Лоцман та співачка Анна Лоташ,  солістки Національної філармонії України Тетяна Школьна та Каріна Кондрашевська, працівник Київського військового ліцею імені Івана Богуна Михайло Чигиринець,  грав на баяні маленький родич Ніни Антон Божич-Матвієнко. 

А ще представник  Реєстру Книги рекордів України   Віталій Зорін вручив нам сертифікат, який засвідчує  найтриваліший період творчості акапельного тріо. Тож дякуємо всім шанувальникам української народної пісні, хто прилучився до нашого свята, за квіти,  за усмішки, за добрі слова! 




Читайте також: 

Додати новий коментар