Твір про маму: "Моя мама — найкраща!"

Кожному відомо, що немає на землі ближчої та ріднішої людини, ніж мама. Із перших хвилин життя ми оточені її теплом і турботою, ділимося з нею своїми таємницями й враженнями про навколишній світ і завжди розраховуємо на повну підтримку та розуміння з її боку.

Я хочу розповісти про свою маму, мою найближчу й найріднішу людину.

У моєї матусі дуже цікаве й таємниче ім’я Наталія, що означає «рідна». Моя мама має довге чорне волосся й красиві карі очі. Добра і справедлива, ласкава і серйозна, смілива і ніжна, сильна і чуйна і ще, ще… так усього багато, — і все це разом, одночасно! Мама — учитель за покликанням. Її поважають колеги, люблять діти, яких вона навчає.

У мене є ще братик і сестричка. Про всіх нас матуся неабияк піклується: ночі не доспить, коли, не дай Боже, хто з нас хворіє, турбується про своїх діток, докладає багато зусиль, щоб ми видужали. Приготує смачні страви, допоможе виконати домашнє завдання. Мама зрозуміє, розрадить у важку хвилину, терпеливо вислухає. Із нею можна поділитися своїми сокровенними думками, адже вона найкращий порадник та друг. Своїм лагідним теплим словом загоїть усі наші рани, пригорне до себе, поцілує — і так тепло стає на душі. Я не уявляю свого світу без найріднішої людини. Адже для мене моя мамочка — найкраща.

Моя мама — чарівниця! Вона робить із звичайного все незвичним. Мені подобається, як вона готує різну смакоту: страви з курки, морквяний пиріг, пухкі варенички… Мама є захисницею, вона оберігає мене. Часом може посварити, але я на це не ображаюся, а навпаки, намагаюся виправитися й робити все краще.Я допомагаю мамі по господарству: замітаю підлогу, поливаю наші чудові квіти, яких дуже багато на підвіконні, а також залюбки ходжу з мамою по покупки.

Моя мама дуже любить спорт. Ми всі сім'єю: мама, тато, братик, сестричка і я граємо у футбол, бігаємо на природі, катаємося на велосипеді. А ще моя матуся дуже красиво танцює і співає. Моя неня зразкова, і я хочу сказати їй за це велике спасибі! 

Я люблю свою мамочку за її лагідні руки, які пригортають до себе, ніжні очі, які розуміють мою печаль та радість, тепле серце, яке зігріває мене навіть у найлютіші морози.

Напевно, я міг би нескінченно розповідати про матусю, але своє оповідання мені хочеться закінчити відомими рядками:

Хай завжди буде сонце!
Хай завжди буде небо!Хай завжди буде мама…
Моя мама… і нехай вона завжди буде зі мною. 

Автор: 
Карась Іван, учень 1-А класу, Козелецької гімназії № 1



Рейтинг: 
Ще немає голосів

Додати новий коментар