Ми з татком – волонтери

Зовні він здається звичайним,але такої доброї душі немає ні в кого на світі.

Мій тато виріс у селі,тому він дуже працьовитий і любить природу. До цього привчає і мене. Таточко навчив мене на світанку вмиватися росою  й  милуватися заходом сонечка. Ми з ним любимо ходити до лісу. Він навчив мене не тільки збирати гриби, а й слухати ліс, розмовляти з ним.

У мого татуся - золоті руки. Він уміє робити все! Змайстрував для мене таку казкову гойдалку,що всі сусіди і знайомі ходять до нас дивитися на неї, як на щось незвичайне.

А ще мій татко – талановитий, він гарно читає вірші і цьому навчає мене. Я навіть перші місця на конкурсах маю,але це не тільки моя заслуга,а й мого рідненького.

Коли я виросту і мені потрібен буде чоловік для сім′ї, я виберу собі такого, як мій татко : розумного,красивого,сильного і завжди допомагаючого людям.

З самого початку бойових дій на Україні  –  ми з татком  –  волонтери,бо він би без мене не справився,ми завжди все робимо разом.

Іноді мені здається,що він мій старший товариш. І саме найголовніше – він вчить мене любити нашу рідну неньку-Україну і пишатись нею. Я дуже горджусь своїм татом. А ще,я горджусь тим,що я  -  татова донечка!!!

 

Варвара Лепеха, учениця 3-А класу  
Козелецької гімназії  №1  Чернігівської області 

Автор: 
Варвара Лепеха



Рейтинг: 
Ще немає голосів

Додати новий коментар