«Милосердна» пані

Була собі пані, та така… така… Ну, от побачите самі, яка!
Прийшов до неї дід, старець, милостиню просить. Прийшов під двері, молиться та примовляє:
– Подайте Христа ради! Подайте убогому для спасіння душі, милосердна пані!
Почула пані та й думає: «А справді! Дам уже я йому що-небудь – от хоч би оце яєчко-зносочок! Тож для спасіння своєї душі!» Закликала діда в хату, дала йому те яєчко, приказуючи:
– На тобі, дідусю, яєчко, із'їж, старенький, та помолися за мене Богу!
Узяв дід яєчко, дякує:
– Спасибі вам, пані! Нехай вам Господь заплатить за вашу добрість!
Пішов дід, а пані й думає: «От і добре, що я дала йому те яєчко, – що вже жалкувати! Тільки коли б же то він пам'ятав!» Та й гукає на діда:
– Діду! Діду! Вернися!
Вертається дід (може, думав, що пані ще щось дасть), кланяється. А пані й питає його:
– Діду, діду! Чи я ж тобі дала яєчко?
– Дали, пані, – нехай Господь спасе вашу душу! Нехай вам дає щастя й здоров'ячка – і вам, і вашим діточкам!
– Ну іди ж собі, йди, – каже пані, а сама думає: – «Ні, таки пам'ятає про мій дар».
Але подумала-подумала пані та й знов кличе діда:
– Діду! Діду! Вернися!
«Що там таке знов?» – думає дід, вертаючись. А пані знов його питає:
– Діду! Діду! Чи я тобі дала яєчко?
– Дали, пані, нехай вам Бог дає панування! Нехай вам Господь дає, чого ви собі просите!
«Ну, добре! – думає пані. – Нехай же молить Бога, нехай пам'ятає!»
Коли бачить пані, що дід уже за ворітьми, – так швиденько пішов. «Ой, забуде, їй-бо, забуде!» Та давай гукати уголос:
– Діду! Діду! Вернися!
Вертається дід знов. «Що це, Боже мій, – думає, – не дає мені з двору вийти!»
Підійшов, а пані знов його питає:
– Чи я тобі, діду, дала яєчко?
Взяла вже тоді старого досада:
– Та дали, – каже, – бодай вам дихати не дало! Подарували те нещасне яєчко та все мені очі вибиваєте! Нате вам його, подавіться!
Та й кинув пані яєчко.