Урочище Церковщина (хутір Вільний)

«Не тільки численні відвідувачі Києва, але й самі кияни не підозрюють про існування цього у вищій мірі привабливого і рідкісного за красою навіть для київських 
околиць місця». 

Газета «Киянин», 1900 

Урочище Церковщина (ху­тір Вільний) — дуже цікава місцевість, яку слід відвідати. Місце розташування — Голосіївський район міста Києва, за 12 км від Києво-Печерської лаври та за 14 км від вулиці Хрещатик. Поряд три села: Пирогів, Чапаєвка (Віта Литовська), Лісники.

Перша назва цієї території — Гнілець (ХVІ—ХVІІІ ст.) поширювалась і на частину прилеглих до урочища заболочених земель (береги р. Віти). Протягом XIX ст. урочище мало назву Гадючий яр (через велику кількість змій). Сучасна назва з’явилася на початку ХХ ст. і пов’язана з виявленими залишками кам’яного храму — «церковищем». Адреса: м. Київ, Дніпропетровське шосе, 3. 

Про походження назви «Хутір Вільний» існують три версії. За однією з них, Церковщина, перебуваючи на старій Обухівській дорозі, слугувала форпостом міста. Тут люди відчували себе вільно, розкуто, а за несення сторожової служби на прикордонній смузі вони були позбавлені від сплати податей та інших повинностей. Звідси і назва місцевості — хутір Вільний.

За другою версією, хутором Вільним називалися землі, самовільно присвоєні селянами поблизу урочища після революції, за третьою — саму Церковщину, яка при звільненні Києва від німецько-фашистських загарбників, декілька днів лишалася вільною від воюючих між собою армій. За останньою версією, назву «хутор Вільний» могла отримати на якомусь етапі свого існування колонія для малолітніх правопорушників, що розміщувалася у Церковщині в 20-30-х роках ХХ ст. 

Місцевість — древній берег Дніпра, оточена пагорбами та лісистими схилами, має комплекс підземних споруд; зона охоронного ландшафту, визначна пам’ятка історії, археології. Дивовижні крає­види дарують людям насолоду і можливість відпочинку від шумного мегаполісу. Околиця міста приваблює туристів, мандрівників і людей, небайдужих до історії Києва.

Углиб урочища йде асфальтована дорога. Долаючи невеликий підйом, вона виходить до самого нижчого з трьох штучних ставків, розташованих каскадом. Вдивляючись в їх дзеркальну поверхню, можна уявляти, що з давніх часів на цій території жили люди, працювали на городах, випасали худобу, займалися бджільництвом. А невгамовні хлопці бігали по пагорбах, знаходили ходи у печери і ховалися в них.

Шлях до храму Святого Миколая. Нині діючий храм здається врослим в південно-західний схил мису, що утворює північно-східний борт урочища. Місце приховане пагорбами від сторонніх очей. Тиша і спокій. Іноді тиша порушується шумом напруженої автотраси, але гармонійна природа заспокоює. 

Після першого ставка починається територія чоловічого монастиря Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ. Його відображення на водній поверхні підкреслює велич і, водночас, камерність. Монастир відомий з ХVІ ст. рукотворними печерами XI ст. (пам’ятник археології) довжиною 360 м, виритих у пагорбах, що складаються з глини, піску, кварцового піщаника. У печерах ховалися ченці з Києво-Печерської лаври від татарської навали.
Очільник монастиря архі­мандрит Тихон (Софійчук) благословив на дослідження території Церковщини, посприяв організації екскурсії у підземні печери. Екскурсії проводить братія монастиря в перервах між службами. 

«Глибоке мовчання панує навколо цього пустельного місця і переривається лише шумом струмка» ( І. Максимович, альманах «Киянин», 1840 р.). Тут б’є джерело з дивовижно смачною і цілющою водою. Біля джерела можна перепочити, оглянути простір місцевості, відчути неповторну атмосферу лісу, почути спів птахів, дзюрчання струмка.

На території урочища Церковщина знаходиться лікарня відновного лікування МВС України, співробітники якої розробили маршрути теренкурів (пішохідні прогулянки) по Церковщині, посадили фруктовий садок, побудували спортивний майданчик. Цікавий той факт, що доктор медицини, приват-доцент Київського університету, благодійник Варнава Олексійович Добронравов (1848—1915) залишив свої пожертви на утримання в Церковщині в лікарні. З 1969 року на території Церковщини діяв санаторій МВС України «Хутір Вільний», який потім було перейменовано на лікарню. Мрія благодійника, трансформуючись з роками, здійснилася. Місцева природа сприяє зціленню.

Легкий вітерець, спів пташок, шелестіння листя — все це поєднується в своєрідну музичну композицію. В Церковщині можна відчути гармонію природи. Саме тут відбувається духовне очищення.
Лашкарьов Петро Олександрович — юрист (1833—1899), професор київської духовної академії та Київського університету по кафедрі канонічного права сказав: «Сама по собі місцевість надзвичайно приваблива своєрідною красою, але щоб мати уявлення про цю красу, потрібно особисто побувати там».

Відвідуючи це місце неодноразово, можна зазначити, що ресурси Церковщини сприятимуть відновленню духовних і фізичних сил людини, витрачених у процесі діяльності.

Валерія Фролова, студентка 1-го курсу  філологічного факультету Таврійського університету імені В. Вернадського




Читайте також: 

Додати новий коментар