На вівтарі любові — історичні пам’ятки

На вівтарі любові — історичні пам’ятки

Щорічна урочиста акція по вшануванню пам’яті великого вченого і патріота України — археолога, мистецтвознавця, музеєзнавця, художника, педагога — Миколи Омеляновича Макаренка (1877— 1938) пройшла 4 лютого, у день його народження, в Михайлівському Золотоверхому монастирі. Розпочалася вона, як завжди, персональною поминальною літургією в головному храмі, яку відправило, у супроводі чоловічого хору, духовенство монастиря на чолі з архімандритом Лаврентієм. На службі були присутні також студенти Православної богословської академії на чолі з проректором, протоієреєм Віталієм Клосом та представники громадської організації «Сумське земляцтво в місті Києві». Після відправи всі присутні традиційно поклали квіти до погруддя Миколи Макаренка поряд з брамою Економічних воріт монастиря і зробили пам’ятне фото.

Наступним плановим заходом, який так само щорічно проводять земляки вченого, стало відкриття виставки живопису «На вівтарі любові — історичні пам’ятки» і вручення художньої премії імені Миколи Макаренка. Цього року приміщення для проведення виставки надав Музей історії Михайлівського Золотоверхого монастиря, а свої твори для неї представили митці Київської організації Національної спілки художників України та члени «Мистецької світлиці» Сумського земляцтва. Колектив музею на чолі з директоркою Наталією Селівачовою створив усі необхідні умови для того, щоб і мистецька складова програми вшанування пам’яті Миколи Макаренка була проведена на належному організаційному рівні.

Назва виставки символічна — вона нагадуватиме відвідувачам про високий громадянський подвиг Миколи Макаренка, який у роки більшовицької антирелігійної вакханалії, переймаючись долею давньоруських і козацьких храмових споруд, активно боровся проти їх зруйнування, врешті поплатившись за це життям.

У відкритті виставки взяли участь запрошені священнослужителі, екс-міністр культури Ігор Ліховий, перший заступник міністра розвитку громади та територіального устрою Дмитро Живицький, члени Сумського земляцтва, художники, працівники музею.

Куратор виставки мистецтвознавець Валентина Єфремова, провівши екскурсію і представивши авторів експонованих картин, у своєму виступі наголосила на тому, що саме національна ідея, бажання прислужитися своїми знаннями і науковим досвідом Батьківщині спонукала вченого повернутися в 1918 році з Петербурга в Київ, активно долучитися до процесу розбудови нового українського суспільства. Але мало хто знав у наш час, що Микола Макаренко був ще й висококласним художником, який отримав художню освіту у двох престижних навчальних закладах Санкт-Петербурга і залишив у спадок тисячі малюнків, в багатьох із яких відбилися результати №1 (273) 2020 р. 27 його масштабних археологічних та архітектурних досліджень. Саме з наміром привернути увагу до творчості Макаренкахудожника, Сумське земляцтво і заснувало у 2006 році художню премію його імені.

Святе Письмо навчає нас служити людям за допомогою дарованих нам Господом здібностей, і Микола Омелянович Макаренко повною мірою застосував свій дар, свої творчі можливості для служіння землі, яка його народила — таким був основний лейтмотив виступу архімандрита Лаврентія.

Ця істина повністю розкриває життєве кредо М. О. Макаренка, — відзначив у своєму виступі кандидат історичних наук Юрій Кухарчук. Працюючи багато років в Ермітажі і маючи змогу знайомитися з його фондовими колекціями, він особливу увагу приділяв артефактам, добутим археологічними розкопками на території України, мав намір опублікувати їх окремим виданням. Повернувшись в Україну в буремні роки громадянської війни, він активно включився в процеси українізації, разом з Реріхом створив на основі колекції Ханенків Міський музей, а коли виникла загроза знищення давніх культових споруд, започаткував проведення їх фіксації й реєстрації, фактично заклавши підвалини Товариства охорони пам’яток історії і культури. Результати вражаючих археологічних досліджень вченого — відкриття роменської археологічної культури слов’ян-сіверян, розкопки Маріупольського могильника — принесли йому світову славу і авторитет. Тому більшовицька влада настійливо намагалася саме його ввести до складу «ліквідаційної комісії», яка мала виносити вердикт культовим спорудам, кваліфікуючи їх такими, що не мають культурно-історичної цінності. Відмова поставити свій підпис під аналогічним вердиктом Михайлівському собору і стала причиною його заслання в Казань, а потім ув’язнення і страти в Томську.

Екс-міністр культури Ігор Ліховий у своєму виступі звернув увагу на те, скільки визначних, навіть унікальних діячів дала Слобожанщина Україні. Але і в цій славній когорті творчих особистостей, українців-патріотів Миколі Макаренку належить особливе місце.

Привітали організаторів та учасників мистецького заходу і з малої батьківщини Миколи Макаренка, Роменщини — листом за підписами голови Роменської районної адміністрації Валерія Білохи та очільника районної ради Віктора Переварухи.

Приємно відзначити й тих, хто надав благодійну підтримку проекту: заступника голови Сумського земляцтва Віктора Соболевського, заступника міністра розвитку громади та територіального устрою, теж сумчанина Дмитра Живицького, команду жінок на чолі з членом Ради земляцтва Наталією Бовою, які вже не вперше демонструють гостинність Слобожанського краю.

Експозицію виставки, представленої 35 полотнами 23 художників, побудовано за трьома тематичними жанрами: історичний пейзаж, натюрморт, портрет. Історія промовляє до глядачів храмами та монастирями в картинах заслужених художників України Анатолія Зорка, Станіслава Лосицького, Сергія Ярешка, Дмитра Нагурного (1946—2019), Ольги Карпенко, Юрія Качкіна, Ольги Сови. Зігрівають душу ліричні мотиви полотен заслуженого діяча мистецтв Тамари Недошовенко, Олександра Масика, Паули Литовченко, Федора Матейчука. Цінителів натюрморта причарують картини заслуженого художника України Генрі Ягодкіна, Тетяни Ягодкіної, Людмили Каревої.

Еллен Орра художніми засобами розповідає про маловідомі сторінки життя відомої української меценатки Галшки Гулевичівни; композиція Тамари Ціун присвячена сторінкам творчого шляху Миколи Макаренка.

Чимало творів присвячені батьківській хаті, родинному гнізду з мальовничими сільськими мотивами (картина «Рідне далеке» заслуженої артистки естрадного мистецтва, художниці, співачки Наталії Полтавець; пейзаж Сергія Кривенка «Сонячний день у Седневі»).

Кольорові офорти Галини Бодякової занурюють у світ мрій та святості («Янгел-охоронець»), вносять свої акценти в образ козака-Мамая «Вірний кінь». Своє бачення минулого історичних міст утілює художніми засобами і відомий живописець, письменник Юрон Шевченко («Старі міста»).

«У кожного свої обжинки», — писав поет із Сумщини Леонід Полтава. Але кожен мистецький твір, кожен творчий пошук примножує ту духовну спадщину нашого народу, яку захищав ціною свого життя Микола Омелянович Макаренко.

Category
мистецтвознавець, заслужений працівник культури України