СТАРІННЯ

Starinnia-01

«Старость меня дома не застанет –
Я в дороге, я в пути…» (з пісні)

Старіння - закономірний біологічний процес, при якому вікові зміни організму призводять до скорочення його пристосувальних можливостей, які поступово нарощуються. Старість – заключний етап вікового розвитку, наслідок процесу старіння. В економічно розвинутих країнах прийнято вважати, що старість починається з 75 років.

Темп і характер старіння людини зв’язані як з вродженими факторами, так і з впливом оточуючого середовища. Умовно розрізняють нормальне, чи фізіологічне, та передчасне старіння. При фізіологічному старінні людина до глибокої старості залишається практично здоровою, вона здатна до самообслуговування, зберігає активність ті інтерес до всього, що її оточує. Передчасне старіння характеризується раннім розвитком вікових змін. Воно в значній мірі обумовлено перенесеними захворюваннями та впливом негативних факторів оточуючого середовища. Різкі навантаження на регуляторні системи, що викликані, наприклад, алкоголізмом, курінням, знижують або спотворюють пристосувальні можливості організму, сприяють передчасному старінню та розвитку хвороб, що його супроводжують.

В зв’язку з тим, що процес старіння в людей протікає індивідуально та стан організму людини, яка старіє, часто не відповідає віковим нормам, з’явилася необхідність в розрізненні понять календарного (хронологічного) та біологічного віку. Біологічний вік може не співпадати з календарним. Наприклад, при календарному віці - 50 років стан організму може відповідати віковим нормам 60-річної людини в зв’язку з передчасним старінням. Визначення біологічного віку та ступеню його невідповідності календарному має велике практичне значення в профілактиці та лікуванні захворювань.

В основі сучасних теорій старіння лежить уявлення про порушення в процесі старіння синтезу білка.

В останні роки запропоновано теорію, що зв’язує старіння зі змінами функції антитіл, які виробляються в організмі при потраплянні в них різних бактерій й інших речовин, сторонніх організму. Спотворення системи імунітету, який захищає організм від попадання інфекційних та інших сторонніх агентів, призводить до утворення антитіл, що подавляють не тільки цих агентів, але й нормальні клітини.

Під час старіння змінюються енергетичні процеси в клітині, значно змінюється регуляція функцій органів і систем. При цьому наступають не лише кількісні, але й якісні зрушення діяльності різних органів і систем.

Таким чином, старіння – це не тільки зниження інтенсивності процесів, але й розвиток нових біологічних механізмів щодо підтримання обміну речовин і функцій, нормалізації взаємозв’язку організму та оточуючого середовища. Пристосування організму, що старіє, відбувається по різному в різних людей та в значній мірі визначає темп і характер старіння.

Велике значення мають спадкові фактори. Встановлено, що в сім’ях довгожителів діти, а також найближчі родичі частіше досягають глибокої старості та довголіття. Відомо, що тривалість життя залежить не лише від генетичних факторів, а також від впливу факторів оточуючого середовища, від образу життя людини. Профілактичні, гігієнічні заходи, які регулярно проводяться з самого дитинства впродовж всього наступного життя, не тільки сприяють попередженню хвороб і передчасної старості людини, але й в значній мірі впливають на здоров’я та довголіття його нащадків.

Із спадковими ознаками, а також із соціальними факторами, такими, наприклад, як розповсюдження алкоголізму та куріння серед чоловіків, зв’язують і більш повільне старіння жінок.

Поступові зрушення, що наступають в організмі людини в процесі старіння, зумовлюють значні зміни в будові та функції його органів і систем. Фізіологічне старіння характеризується віковими змінами, які найбільш виражені в двох найголовніших і тісно взаємопов’язаних системах організму: серцево-судинній та нервовій. З віком значно змінюються пристосувальні можливості серця. В літніх, а тим більш людей похилого віку знижується частота серцевого ритму в стані спокою.

В зв’язку з віковими змінами погіршується рухливість нервових процесів і пам’ять на нещодавні події, розвивається емоційна нестійкість. Загальноприйнята думка про «загострення» рис характеру, консерватизмі старих, намаганні повчати інших; з’являється немотивована образливість. Ослаблюється мальовничість й яскравість нових вражень і звідти утікання в минуле, влада спогадів, постійні думки про своє здоров’я та свої недуги. Однак, ці особливості не є постійними та іноді майже або зовсім відсутні. Велике значення в профілактиці таких змін мають фактори оточуючого середовища, продовження професійної та громадської діяльності, збереження інтересу до всього оточуючого, любов до близьких і піклування про них.

Існують тісні взаємовідносини між старінням організму людини та розвитком хронічних захворювань, які трапляються переважно у другій половині життя. Вікові зміни структури й функції серцево-судинної системи, порушення обміну речовин в судинній стінці та серцевій м’язі, зрушення в регуляторних системах створюють основу для розвитку хвороб серцево-судинної системи. Найбільш поширений з них атеросклероз, ускладненнями якого можуть бути порушення кровопостачання серця та стенокардія або інфаркт міокарда, порушення кровопостачання мозку з ускладненнями, які обумовлюють розлади функцій різних органів. Часто в похилому віці зустрічається гіпертонічна хвороба, яка, як правило, поєднується з проявами атеросклерозу. Процеси старіння клітини, зміни її генетичного апарату створюють передумови для порушення її діяльності, що призводить до розвитку пухлин. До частих захворювань в похилому віці відносять цукровий діабет, остеохондроз, радикуліт, захворювання суглобів тощо.

Лікування в похилому віці вимагає особливої уваги та обережності, які повністю виключають самолікування. Медикаментозні засоби мають застосовуватись тільки за призначенням та під наглядом лікаря. В багатьох випадках більше користі приносять зміни режиму та соціального середовища.

Люди похилого віку часто страждають порушеннями сну. Потреба в нічному сні з віком знижується та підлягає значним індивідуальним коливанням. У більшості випадків у лікуванні безсоння можна та необхідно обходитися без снодійних. Підвищення рухової активності, прогулянка перед сном, вечеря за 4-5 годин до сну без кави або міцного чаю, температура в кімнаті 18-200С, фанерний щит під матрацем, що усуває вигини хребта під час сну – обов’язкові для старої людини заходи, які допоможуть поліпшити свій сон без допомоги ліків. Поганий нічний сон часто зумовлений сном у денний час, коли людина похилого віку, як правило, має бути достатньо активною.

Серйозною проблемою для людей похилого віку нерідко стає затримка випорожнення кишечника. Розвитку запорів сприяють неякісне, неповноцінне харчування (дефіцит овочів, фруктів, хлібу грубого помелу, неправильний ритм харчування, застосування гострих приправ), недостатня рухливість, недостатнє вживання рідини, застосування лікарських засобів (снодійних, знеболювальних, заспокійливих тощо). Клізми та ректальні свічки нерідко викликають подразнення слизової оболонки кишечника. Рекомендується молочно-рослинна дієта, багата овочами та фруктами (яблука, сливи, чорнослив, родзинки, урюк тощо), активний спосіб життя, по можливості прогулянки та лише в крайньому випадку приймання послаблюючих засобів рослинного походження за порадою лікаря.

Спосіб життя, характер роботи, реакція нервової системи на ті чи інші події суттєво впливають на розвиток старості. Правильно організовані праця та відпочинок, раціональне харчування, активний руховий режим, доброзичливе відношення до людей благотворно діють на регуляторні системи організму, яку підтримують його фізіологічну рівновагу.

Помірність в їжі та профілактика ожиріння, яке сприяє розвитку атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, хронічних захворювань суглобів тощо, обов’язкові для людей будь-якого віку, але особливо важливі для людей похилого віку. В організмі, який старіє, знижуються процеси обміну та в зв’язку з цим зменшується потреба в енергетичних матеріалах, що поступають із їжею. Організм, що старіє, також як і молодий, потребує збалансованого харчування.

Але загальна калорійність раціону має бути зменшеною в літньому віці на чверть, у похилому - на третину за добу. Калорійність добового раціону для людей літнього та старечого віку повинна скорочуватися в основному за рахунок зменшення жирів тваринного походження та вуглеводів (цукру, кондитерських виробів, хліба, картоплі, каш тощо). Оптимальна добова норма жиру для людей цих вікових груп складає приблизно 77 та 67 г, 70 та 63 г. Не менш 30% цієї кількості повинні складати жири рослинного походження (соняшникова, кукурудзяна олія тощо).

Попередити ожиріння, загострення хронічних захворювань шлунково-кишечного тракту та печінки, а також артеріальну гіпертензію допомагає обмеження гострих та солоних страв, закусок, що штучно збуджують апетит.

Корисно їсти чотири рази на день з таким розподілом калорійності їжі: сніданок 30%,обід – до 50%, вечеря (не менш чим за 4-5 годин до сну) – 15%, лікувальна вечеря (кефір, яблука) – 5%.

Найважливіша причина передчасного старіння – недостатність м’язової діяльності (гіподинамія). Встановлено, що при достатній руховій активності у літніх та старих людей зберігаються, а у багатьох поліпшується обмін речовин, функціональна спроможність багатьох систем організму. Особливе значення для людей старшого віку має ранкова гігієнічна гімнастика, її проводять, поступово збільшуючи навантаження, враховуючи індивідуальні особливості організму. Загальна втомленість, задишка значне частішання пульсу, болі в області серця свідчать про фізичне перевантаження.

Обов’язкові прогулянки, темп і тривалість яких залежать від загальної індивідуальної підготовки, з поступовим переходом до більш посиленого режиму. Дуже корисні тривалі прогулянки. В усіх випадках переходу до більш інтенсивного рухового режиму необхідна консультація лікаря. Добре тренує теренкур, який включає крім ходьби по рівній місцевості чергування підйомів і спусків.

Корисна фізична робота на свіжому повітрі, в саду, риболовля та полювання. При цьому необхідно дотримуватися помірного темпу руху, чергуючи навантаження з відпочинком. Навантаження, особливо для нетренованих, мають бути невеликими. Не слід під час спеки тривалий час знаходитися на сонці, виконувати відразу після їжі роботу, яка вимагає навантаження. Рухова активність позитивно впливає на функцію центральної нервової системи. Слід зауважити, що гіподинамія чинить більш несприятливу дію на загальний стан нервової системи літніх людей у порівнянні з людьми молодшого віку.

Фізичне здоров’я тісно пов’язане з психічним станом, тому дуже важливо всіляко заохочувати участь літніх людей у суспільно-політичній та культурній роботі. Інтерес до різного роду діяльності за місцем попередньої роботи та місцем проживання, захоплення любительськими заняттями (так зване хоббі) дають пенсіонерам додатковий емоційний заряд, допомагають зберегти бадьорість та індивідуальну активність.

Післямова

Образ старої людини, яка шкандибає до своєї могили, з численними захворюваннями та недугами, що втратила можливість любити інших і піклуватися про себе, не кажучи про те, щоб трудитися на благо суспільства, не відповідає дійсності. Нещодавно проведені дослідження здорових старих людей показали, що вони цілком спроможні піклуватися про себе, більш того вони спроможні трудитися цілий робочий день, творчо використовувати свої розумові здібності, з любов’ю та піклуванням відноситися до своїх близьких і взагалі грати важливу роль у житті суспільства. Тому необхідно відмовитися від стереотипного уявлення про стару людину як безпорадну та непотрібну істоту.