Проблеми людей третього покоління

Проблеми людей третього покоління здавна цікавили людство. Що ж це за люди та що нам відомо про їх життя? На жаль, як правило, дуже мало. Мова іде про людей літнього та похилого віку. Деякі з них навіть не знають, наприклад, який у них повинен бути в залежності від віку нормальний артеріальний тиск. Адже не всі вони почувають себе старими.

Що нам відомо про людей третього покоління.

До початку ХХІ століття вже накопичилося чимало наукових праць у всьому світі, присвячених особам поважного віку. Ще їх образно називають людьми третього віку або третього покоління, щоб не ображати даремно та безглуздо епітетом «старий». Про старих людей і старість із давніх-давен складалися легенди. Їм присвячувалося багато художніх творів і філософських трактатів різноманітних авторів, починаючи від біблейських мудреців і древніх мислителів аж до сучасних учених і письменників.

Для науки вельми принциповим стало вивчення довготривалості життя як сміливого виклику силам природи. Довгожителями, згідно з сучасними науковими уявленнями, вважаються люди після 90-літнього віку. Дослідження суті людського довголіття висунули безліч гіпотез, які сходяться на комплексі загальних причин.

Отже, в першу чергу, довготривалість життя людини забезпечують такі важливі фактори, як особливості його особистості, кліматичні умови місцевості, де вона проживає, характер його праці та побуту, особливості взаємовідносин, стиль спілкування з оточуючими людьми, спадковість, залежність від соціально небезпечних наркотичних звичок, у тому числі від алкоголю, тютюну та інших наркотиків, які шкодять здоров’ю та сприяють скороченню життя.

Як знайти нове життя після виходу на пенсію.

На жаль, багато людей, виходячи на заслужений відпочинок, перетворюються на дряхлих дідів та бабусь. Чому це так відбувається? Виявляється, що до пенсії треба готуватися. Річ в тім, що більшість людей на порозі старості зазнають своєрідної психологічної кризи. Щоби не підпасти під вплив відчування старості, що наближається, людині необхідно проявити не тільки прак­тичну активність, але й мобілізувати силу волі, всі свої душевні якості, ствер­джуючи дух оптимізму.

Для активної людини доволі бо­ліс­ний перехід від стану бурхливої діяльності до її постійного згортання, обмеження, що викликане станом здо­ров’я, дефіцитом творчих сил і нео­б­хід­ністю поступитися своїм про­фе­сійним місцем представникам нових поколінь.

У теперішній час 60-річні чоловіки, частіше за все, не відчувають себе старими, тому після офіційного виходу на пенсію намагаються повернутися до активної діяльності. А більшість су­часних жінок-пенсіонерок вигля­дають дуже моложаво та привабливо. Річ в тім, що людина, старіючи, не може розлучитися з потребами та мотивами молодості. Відмовитися від звичного стилю життя, додати йому новий сенс, новий зміст — це є центральною задачею для літньої людини. Однак, як знайти нове життя після виходу на пенсію? Як змінити його звичну течію?

Сучасна літня людина після виходу на пенсію живе нерідко ще майже чверть свого життєвого шляху (в порівнянні зі середньою тривалістю життя). Тому в наш час поступово змі­нюється відношення до старості, що відбивається й на самосвідомості літніх людей. Закінчення трудової виробничої діяльності для більшості пенсіонерів не означає завершення активного соціаль­но­го життя. В основному вони почи­нають займатися громадською роботою.

Відомо, що всі довгожителі ведуть вельми активний спосіб життя. Ду­має­ться, що багато сучасних людей похилого віку, вслід за французьким філософом ХVI століття Мішелем де Монтенем можуть заявити: «Я хочу вмерти за роботою!» В цій цілком щирій заяві міститься також бажання людини продовжити своє життя. А спостереження, між іншим, свідчать, що такі люди, які в певній мірі продовжують інтенсивно працювати, тру­дяться до глибокої старості, збіль­шуючи тривалість свого життя та відчуваючи задоволення та навіть щас­тя від цього в неповторно цікавому третьому віці.

У порівнянні з роками, повними професійної діяльності, пенсійний період для більшості людей — час тиші, спокою та свободи. Тому не треба занадто дивуватися, що ця нібито свобода й так званий заслужений відпочинок можуть знайти свій бага­то­обіцяючий сенс у радісному вигуку, що чудно звучить: «Життя знову починається після шістдесяти!»

Про зворотний бік медалі.

Здавалося би, що на такій опти­міс­тич­­ній ноті в цій статті можна було б і поставити крапку, але не треба забу­вати й про той, як кажуть, інший або зворотний бік медалі. Про що саме йдеться? Перш за все, про найголов­ні­ше в житті людини — духовне, психічне та фізіологічне здоров’я, про його порушення та збереження.

На жаль, типовим явищем для багатьох пенсіонерів є те, що літні люди не завжди розуміють основний фізіологічний принцип: відпочинок має сенс тільки в поєднанні з діяльністю, що ритмічно перемежається. Під час відпочинку організм ніби позбавляється від «продуктів утомлюваності» та наповнюється енергією для нових зусиль. Постійне ухиляння від будь-якого напруження не є відпочинком. Бездіяльність надзвичайно шкідлива для здоров’я, а в старому віці дуже швидко призводить до фізичного та розумового старіння.

Нормальна, здорова людина завжди проявляє цікавість до оточуючого світу та прагнення до тої чи іншої діяльності. Відсутність у людини таких проявів свідчить про якісь порушення в ритмі та стилі його життя. Як кажуть спеціалісти, в цьому може проявлятися вроджений дефект пси­хі­ки. Але частіше за все в подібних випадках дається взнаки вплив застарілих шкідливих звичок до тютюну та алкоголю, негативних сімейних виховних прикладів, неправильного харчування, упу­щень особистої гігіє­ни тощо. Від цих факторів страждає як тіло, так і розум, що проявляється в загальному зниженні життєвої енер­гії, в нестачі ентузіазму та бажання трудитися.

Вступ у шостий або сьомий десяток років свого життя — це не привід для пригніченості, а можливість ґрунтовного осмислення пройденого життєвого шляху, критичного погляду на себе. Це час змін в житті з більш правильним і здоровим ухилом. І тоді вихід на пенсію стане поворотним пунктом не в напрямку безнадійного та тяжкого майбутнього, гнітючої старості, а в бік все більшого задоволення життям.

Стан здоров’я — найважливіша проблема.

Тут ми підходимо до найважливішої проблеми — стану здоров’я, що має вирішальне значення для всього життя літньої людини. Люди, що пригнічені недугами та страждають хронічними хворобами, звичайно чекають переходу на пенсію. Однак, звільнившись від професійної діяльності, вони не звільняються від тягаря хвороб. Замість роботи ці люди починають постійно ходити до лікарів, на консультації до поліклінік, безкінечно розказувати про свої недуги, нагромаджувати вдома запаси ліків, не замислюючись над тим, що все це мало допоможе, якщо кардинально не змінити спосіб свого життя.

Час після виходу на пенсію — це достатньо довгий період літнього віку. І його не можна витрачати даремно. Ці роки не повинні заповнюватися безглуздим неробством, відчуттям загубленості та порожнечі, що веде до хвороб і старіння та швидкого згасання життєвих сил.

Активність людини літнього віку залежить від багатства духовних цінностей, вибраних ним у житті, від інтелектуальних потреб і доцільного їх використання протягом усього життєвого шляху. Літні люди у своїй більшості — це багатство суспільства. Мудрість старих людей нагадує цілюще джерело, яке необхідно для виховання молодих поколінь.

Несприятливі умови життя, різні обставини, які прямо чи посередньо завдають шкоду організму людини, призводять до старіння та відмирання його клітин у більш швидкому темпі, ніж це могло би статися при більш правильному, фізіологічному старінні. Старість людини скоріше носить не фізіологічний, а патологічний характер, бо частіше за все вона передчасна. Більшість людей вмирає не від старості, а через хвороби. Про це свідчать статистичні дані посмертного анатомічного розтину осіб літнього віку. Там дуже рідко зустрічається висновок: смерть від старості. Майже завжди причиною смерті є та чи інша хвороба. Насправді, при старечому ослабленні організму навіть незначна хвороба може стати причиною смерті. Але частіше за все мало небезпечне захворювання лише завершує «справу» хвороби.

Дослідження, що проведені в так званих «центрах довголіття», показали, що багато людей живуть здоровими та працездатними до вельми похилого віку. Вони переходять столітній рубіж і нерідко досягають 120 і більше років. Однак, слід відмітити, що спосіб життя та харчування цих довгожителів вкрай відрізняються від режиму більшості людей. Напевно, в цій відмінності й слід вбачати головну причину такого здорового довголіття, яке вважається ніби за межами можливостей людського організму.

Багато дослідників вважають, що фізіологічна смерть у глибокій старості — це безболісне, м’яке занурення в сон. Подібна старість і смерть частіше за все можливі у людей, життя яких протікає в місцях, розташованих далеко від великих міст і промислових центрів, в умовах чистого повітря, здорової фізичної праці та натурального харчування.

У розвинених промислових країнах умови життя зовсім інші, менш сприятливі для здоров’я. І якщо людина не проявляє турботи про своє здоров’я, то на неї чатують численні небезпеки, пов’язані з урбанізацією, промисловістю, технікою, неправильним харчуванням, шкідливими звичками, стресами тощо. Вони роблять свою страшну «справу» вже в середньому, а то і в молодому віці, забезпечуючи людину хронічними хворобами, які в старості стануть важким тягарем. Насправді, сучасна медицина постійно рятує життя багатьох людей, але не в змозі повернути людині здоров’я, якщо вона не буде наполегливо допомагати собі в цьому все життя. 

Склероз — основна загроза здоров’ю.

Майже неможливо перерахувати хвороби, які можуть з’явитися в літньої людини. Тому звернемо вашу увагу на найбільш типові. Адже треба підкреслити, що при нормальному переході на пенсію стан здоров’я людини частіше за все відносно добрий.

Отже, із хронічних хвороб, які загрожують здоров’ю людей третього покоління, слід відмітити склероз — справ­жнє лихо людини ХХІ століття, котра живе в промислово розвинених країнах, в умовах цивілізації, що бурхливо розвивається. Склероз — типова хвороба пе­реїдання, надмірного щоденного вживання калорійної їжі. Тому повнота та гладкість звичайно супроводжуються інтенсивним розвитком склерозу. Необхідно підкреслити, що розвитку хвороби більш за все сприяє надмірне споживання тваринних жирів, цукру, солодощів, а також кухонної солі. Із хвороб склерозу особливо сприяють: цукровий діабет, гладкість, гіпертонія, а із шкідливих звичок — алкоголь, куріння тютюну. Часті психічні стреси, поспіх, хвилювання, нестача відпочинку та рухливості, невпорядкований спосіб життя — також сприяють розвитку склеротичних змін.

Сутність склеротичної хвороби полягає в накопиченні та відкладенні на внутрішніх стінках кровоносних судин холестерину та різних інших відкладень, які звужують судини та ослаблюють кровоток, в результаті чого на стінках судин утворюються згустки, які можуть їх закупорювати. Відкладення та тканина, що на них розростається, збільшуючись, можуть взагалі закрити судину. Іноді склеротичні «бляшки» відриваються від стінок і починають пересуватися з кровотоком, закупорюючи судини меншого розміру. Це так звана емболія — закупорка судин.

Якщо просвіт артерії закупорюється, то тканина, що живиться кров’ю, яка постачається ушкодженою артерією, не отримує крові та відмирає — такий частіше за все механізм настання інфарктів та інсультів. 

Профілактикою, що спрямована на боротьбу з цією загрозливою хворобою, займається спеціальний розділ клінічної медицини — геріатрія, що вивчає особливості захворювань у людей літнього віку та розробляє методи їх лікування і попередження.

Повсякденна профілактика.

Перші шість місяців після переходу на пенсію радимо присвятити програмі ґрунтовного оздоровлення та придбання таких корисних навиків, які стануть постійною звичкою. Чим ретельніше дотримуватися наміченого плану, тим скоріше людина придбає ці навики та звички. Тому краще за все навчитися звечора раніше лягати спати, а вранці раніше вставати. В літньому віці потреба в сні буває дуже різною, але головне, щоб сон приніс людині відпочинок і заряд бадьорості на весь день. Але від однієї умови відступати ніколи не можна: спати слід в приміщенні з чистим повітрям.

Перед гімнастичними заняттями радимо добре провітрити кімнату, пок­ласти на підлогу килимок, а потім розпочати вправи. Починати гімнастичні вправи треба дуже обережно. В перший тиждень необхідно займатися гімнастикою тільки по 5 хвилин у день, потім радимо поступово час додавати та довести її тривалість до 15-30 хвилин. Про­граму занять доцільно узгодити з лікарем або спеціалістом з лікувальної фізкультури. Після вправ необхідний двохвилинний відпочинок лежачи з роз­слабленням м’язів. Потім треба перейти у ванну кімнату для водних процедур, які виконують роль «гімнастики» для капілярних судин. Після водних процедур рекомендується де­кілька коротких гімнастичних вправ.

Іще кілька зауважень щодо повсякденного способу життя літніх людей. Людина пенсійного віку повинна багато ходити, але не допускаючи пере­втомлення. Тому слід потурбуватися про ноги. В деяких випадках потрібний обов’язковий візит до ортопеда. Щоденна гімнастика стоп і миття ніг в холодній воді повинні стати пра­вилом.

Люди, які все життя забували турбуватися про своє здоров’я, тому що були дуже зайняті тільки роботою, з медичної точки зору частіше всього знаходяться в занедбаному стані. Тим більше вони повинні прикласти старання, щоб поправити своє здоров’я та знайти сили для подальшої діяльності. Це не егоїзм, це моральний обов’язок як перед своїми близькими, так і перед суспільством. 

Післямова.

За даними Фонду населення ООН (United Nations Population Fund), у 2050 році літніх людей у світі вперше стане більше, ніж юних, у віці до 15 років. У 2050 році на Землі буде жити 2 мільярди людей, які вже досягли 60 років.

Проблема віку та старіння розглядається в наш час із різних позицій — біо­логічних, фізіологічних, психологічних і соціальних. По мірі покращення умов життя та подальшого медичного прогресу перед людством відкривається перспектива плідного та довгого життя. 

Хочемо ми того чи ні, але з віком у нашому організмі починають відбуватися порушення в роботі всіх систем. Гормональні відхилення, в свою чергу, відбиваються на серцево-судинній та нервовій системах. 

Щоби в будь-якому віці зберегти хорошу форму та світлу голову, треба не тільки вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися, але й розвивати та навантажувати свій інтелект: читати, слухати музику, цікавитися мистецтвом, вчити напам’ять вірші, займатися творчістю чи улюбленою справою. Тільки не слід забувати, що від лікарів залежить усього лише 15 процентів нашого здоров’я, все останнє знаходиться в руках самої людини.