Skip to main content

Я пишаюся своїм татом

Карина Макаренко
----------------------------------------------------------------------
У кожного є родина. Це найдорожчі люди, які нас люблять, жаліють, тому що ми для них теж рідні - це наші батьки. І ми їх найбільше любимо, ми без них не уявляємо свого життя. А тато і мама - найрідніші нам люди. І хоча наші тата зовні часом суворі, вимогливі, але у своїй душі вони добрі. Це їхня чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе. Татова любов до нас стримана. Недарма у народі кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою і є батьківська любов. Приємно, коли в домі жарти, радість, сміх, тоді всі щасливі, там легко живеться, і будь-яка робота виконується залюбки.

Тато допомагає мені розв’язувати найскладніші задачі з алгебри чи геометрії. Він справжній друг, надійний, вимогливий, справедливий, суворий, турботливий та ласкавий. Мені й мамі поруч із ним завжди спокійно й затишно. Я люблю його за розуміння, за те, що завжди застерігає мене від необдуманих вчинків. Він є тим джерелом сили, котрого я часто потребую. Тато говорить, що я Особистість, що у мене завжди повинна бути своя думка. Він не обмежує мою свободу, але завжди незримо знаходиться поруч.

Найбільшою радістю і задоволенням на землі є одна єдина професія – батьківство. Адже бути батьком, добрим і люблячим татом – це не просто природна якість, що дана Богом, це здобута нелегкою працею професія. І найбільшою нагородою у такій праці є дитячі слова:

Я люблю свого татка! Я пишаюся тобою, тату!