Skip to main content
Головний редактор
«Батьки-вертольоти»: чи варто бути друзями зі своїми дітьми-підлітками? 

«Батьки-вертольоти»: чи варто бути друзями зі своїми дітьми-підлітками? 

Дослідження вчених показали, що більшість матерів  не приділяють достатньо уваги розмовам з дітьми на чуттєві теми. Було виявлено, що інформація від матері до дочки стосовно фінансових проблем, негативу по відношенню до колишнього чоловіка, проблем на роботі та особистих була чітко пов'язана з психологічним стресом дочки, але не вплинула на їхнє зближення.  Саме тому психологи поставили запитання, а чи потрібно батькам бути друзями з дітьми-підлітками? 

Майкл Уайтхед, шлюбний і сімейний терапевт, дав  коротку відповідь на питання - «Ні». Дружба означає, що двоє людей «рівноправні», а це  в принципі суперечить відносинам батьки - дитина. 

Доктор Хайма Жино в 1969 році на сторінках своєї книжки «Між батьками і дитиною» використала термін helicopter parent. Трохи невдало звучить в українському  перекладі, але термін «батьки-вертольоти» означає гіпертурботливих батьків, надзвичайно сконцентрованих на дитячих переживаннях і проблемах. Батьків-вертольотів так називають, тому що, як і вертольоти, вони «літають над головою», постійно контролюючи кожен крок життя своєї дитини. Отож для батьків постає питання: ким бути? Другом, «вертольотом» чи взагалі не цікавитись життям свого чада?

Image removed.

 

Венді Грольник разом з колегами вивчала батьківські стилі виховання дітей, починаючи з раннього дитинства до підліткового віку. Вона та її співавтори розглядали один важливий аспект динаміки відносин батьки - дитина: структуру та наявність у сім’ї правил, вказівок та очікувань. Дослідження показують - для батьків, які хочуть залишатися на зв’язку зі своїми дорослими дітьми, існують способи бути дружніми, здоровими.

Дослідження, зазначали вони, показали, що підлітки з регулярними завданнями менш схильні до поведінкових проблем.

Сім’ї, які мають невисоку структурну ієрархію,  можуть насправді послабити відносини з обох боків: дитина відчуває себе надто контрольованою і погано реагує у моменти, коли батьки суворо ставляться до неї. А самі в цей час відчувають себе деморалізованими, бо вони не головні. 

Але ми можемо мати по-справжньому тісні, гарні стосунки з дітьми, не руйнуючи існуючу владу. Є способи бути доброзичливими до своїх дітей, не змінюючи ієрархії у власному домі. 

Наприклад, дослідники Університету Брігем Янг, які нещодавно опитали 19-річних дітей про своїх батьків, виявили, що діти «теплих» батьків більше займаються школою. Дослідження 2016 року в Нідерландах мало схожі результати: автори стежили за майже 500 парами дитина -мати протягом п’яти років, починаючи з моменту, коли дітям було 13, і побачили, що співпереживаючі матері мали кращі стосунки зі своїми дітьми. А вони, в  свою чергу, не крали або не вступали в бійки.

Поведінка підлітків часто викликає занепокоєння, враховуючи її антисоціальні форми, які спричиняють зриви в суспільному порядку і потенційно шкідливі для самих підлітків і оточуючих. Дослідники  прагнули простежити взаємодію материнської емпатії, відносини мати - підліток (тобто збалансованість, конфліктність та ін.) і антисоціальну поведінку підлітків, оцінену як ними, так і їхніми мамами.

Дослідження психологів показали, що діти в структурованих сім’ях відчувають себе більш компетентними та зайнятими своїм життям, доки батьки також співпереживають та підтримують. Позитивним для дитини є впровадження структури, якщо робити це таким чином, щоб вона поважала точку зору дитини та давала змогу брати участь у процесах. Навіть молодші діти будуть відчувати себе більш пов’язаними з вами та діяти привітніше, якщо покажете розуміння того, що вони відчувають, не намагаючись бути найкращими батьками. 

Щоб знайти правильний баланс, Уайтхед пропонує думати про виховання дітей поетапно. Поки дитині 7 або 8 років, батьки майже все контролюють. Приблизно у віці від 8 до 18 років він вважає, що батьки повинні бути більше схожими на тренерів: вони дають своїм дітям міцну основу в тому, що важливо, «і тоді ми повинні перейти до довіри їх як дітей для прийняття цих рішень на місцях». Як тільки діти дорослішають, батьки стають більш схожими на консультантів, каже він.

Незважаючи на це, говорить Уайтхед, вони все ще не друзі.

Але найголовніша порада Уайтхеда для батьків, які прагнуть уникнути пастки в дружбі,  - проводьте більше часу без своїх дітей, і спокуса розмити ці межі зменшиться. Він рекомендує батькам щотижня відвести одну годину на хобі без своїх дітей чи партнера. Також радить, щоб партнери щотижня приділяли час триденному побаченню. 

Тому родини повинні встановити сімейну традицію та сімейний кодекс поведінки. Конче необхідно  визначити стандарт виховання дітей і створити норми власної сім’ї. Якщо цього не зробити, то в разі помилки, вони не зможуть відповісти на претензії  своїх дітей.

Автор: Михайло Ільїн