Міжнародна конференція «Роль жінок у ХХІ столітті»

Напередодні Міжнародного дня матері у столичному Центральному будинку офіцерів Збройних сил України відбулася Х ювілейна Міжнародна конференція «Роль жінок у ХХІ столітті».

Організаторами виступили Громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі» і Міністерство оборони України.

Гостей та учасників конференції привітав радник Президента України Олег Олександрович Медведєв. 
Напередодні відбувся міжнародний круглий стіл на тему: «Роль громадських лідерів, діячів культури та освіти у ХХІ столітті», який організували Громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі» спільно з Комітетом у закордонних справах Верховної Ради України, МФО «Рівні можливості», Українським фондом культури та культурним центром «Сан».

Україна без гуманітарної політики, мов без одного крила

Саме на це звернув увагу на засіданні круглого столу Віктор Єленський, заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань державної політики у сфері свободи совісті та релігійних організацій Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. Віктор Євгенович акцентував увагу на тому, що саме сім’я — це і є школа любові, освіти, культури, виховання.

Голова правління Громадської організації «Федерація жінок за мир у всьому світі» Тетяна Коцеба наголосила, що ми живемо в часи, коли необхідно першочергову увагу приділити загальнолюдським цінностям.

 — Звісно, всі проблеми не можуть вирішитися, — сказала у своєму слові Тетяна Коцеба. — Всі причини криються в людському серці, людському егоїзмі. Я постійно думаю над тим, що потрібно, щоб досягти миру на всій планеті. Перш за все — це моральні й духовні принципи. І найголовніше — без сім’ї, без родини людство не виживе. На мою думку, наголос потрібно робити на закон і що ми усі перед ним рівні. А ще — відповідальність в усьому. На таких принципах ми повинні будувати свою родину, діяльність. Тільки тоді ми збережемо країну.

Україна — це моя родина. Радію з того, що до нас приєдналися гості з інших держав.

У роботі круглого столу взяла участь Людмила Порохняк-Гановська, голова Національної Ради жінок України. Пані Людмила звернула увагу присутніх на те, що, власне, про гендерну рівність свого часу подбав чоловік. А ось жінки в Україні, починаючи з ХІ століття, практично мали такі ж права і обов’язки, як і чоловіки. Нагадала, що саме княгиня Ольга поставила Русь на чільне місце в Європі. В Україні жінки завжди мали свою певну свободу і певні права. Звісно, у ХХІ столітті стало важче тому, що жінки стрімко вирвалися в Європу. А це означає, що жінка потребує більших знань, умов. Але ж варто й не забувати про саму психологію української жінки: повільна мова й мислення. Нашим жінкам важче пристосуватися до західного способу життя. Хоча за статистикою на сьогодні за кордоном працює 5 мільйонів українських жінок. Наші жінки сильні, бо й в АТО у час затишшя вишивають рушники…

Зупинилися члени круглого столу й на питаннях дистанційного навчання жінок. Наші жінки можуть навчатися й родину тримати в чистоті і порядку. Про це зокрема говорила професор Європейського університету Зоя Тимошенко.

Олександр Бакуменко, перший заступник голови Українського фонду культури подякував присутнім за співпрацю та вітальні адреси з нагоди 30-річного ювілею фонду. 

Моріко Хорі, Президент федерації жінок Японії, зізналася, що раніше для неї Україна асоціювалася з Чорнобильською трагедією. Сьогодні ж вона відкрила для себе людей, українську культуру. Приємно вразила привітність. 

— З українцями у нас багато спільного, — сказала Моріко Хорі. — Отож будемо разом знаходити шляхи подолання спільних проблем.

Людмила Грабовенко, заступник редактора газети «Справи сімейні» й відома в Україні колекціонерка українських хусток, говорила про збереження культурних традицій.

Катаріна Бауер з Австрії зупинилася на питанні, зокрема, ставлення чоловіків до жінок: воно б мало бути вже європейського рівня. Українська жінка того заслуговує. 

Представники громадських організацій, державних установ, видатні митці, освітяни, науковці та гості з Японії, країн Європи висловили свої думки й пропозиції щодо вирішення спільних питань.

Щаслива жінка — щаслива родина

Тетяна Коцеба, Голова правління Громадської організації «Федерація жінок за мир у всьому світі», радо зустрічала й вітала гостей та учасників ювілейної Х Міжнародної конференції, присвяченої Міжнародному дню матері. А їх прибуло цього року чимало: з Японії й Австрії, Латвії, Білорусі, Словенії. Прибули однодумці з Київщини й Вінниччини, Житомирщини й Сумщини. Всього в конференції взяли участь близько 700 чоловік.

Яка ж вона, роль жінки у ХХІ столітті? Саме такий тон задала у своєму виступі Тетяна Коцеба: «Досліджуючи історію, ми бачимо, що чоловіки ставилися до жінок досить зневажливо. Сучасні жіночі рухи, що було започатковано західними жінками у ХІХ столітті, щоб їх голос було почуто, продовжують розвиватися під прапором звільнення жінок. Це були рухи, спрямовані на надання жінкам прав однакових з чоловіками. В основу більшості з цих рухів було покладено протидію чоловікам та відстоювання прав жінок. На противагу цим жіночим рухам, Федерація жінок за мир у всьому світі докладає зусилля для того, щоб об’єднати не лише жінок, але й чоловіків на засадах гармонії, взаємоповаги та любові». 

Пані Тетяна підкреслила, що феміністичні рухи й досі намагаються протистояти подібній точці зору. Вони прагнуть забезпечити жінкам рівний статус із чоловіками в усіх галузях, імітуючи чоловічі ролі та беручи на себе чоловічі обов’язки.

Ось хоча б той факт, що притаманні жінкам характер та поведінка відрізняються від чоловічих, геть не означає, що цінність жінки або її статус нижче, ніж чоловічий. У виру цих рухів, забувши про свою унікальну жіночу природу, вони намагалися наслідувати чоловічу природу та поведінку, вважаючи, що чоловік є взірцем. Пані Тетяна вважає, що насправді чоловіки і жінки мають перебувати у взаємодоповнюючих стосунках, які роблять наш світ цілісним. 

А чого варта роль жінки у сім’ї. Хто, як не жінка, може народити, виростити і виховати гарних синів та доньок, майбутніх лідерів нашого суспільства? 

— Зрештою, жінки і чоловіки повинні об’єднатись заради спільної мети, — підкреслила Тетяна Коцеба. — А до вирішення цієї проблеми мають долучитися священики, політики, вчені та інші провідні діячі суспільства. Незалежно від рівня розвитку, на якому знаходиться церква або країна, в ній не буде миру, доки не буде вирішено конфлікт між чоловіком та жінкою. Коли між чоловіком та дружиною є істинна любов, чоловік не буде пишатися власною силою, а жінка своєю жіночністю або красою. Вони пишатимуться любов’ю, що живе у їхніх стосунках, як одне з одним, так й між ними та їхніми дітьми. Сім’я, як єдине ціле, не може пишатися багатством або положенням. Вона може пишатися тільки любов’ю, яка перебуває в ній.

І справді — любов обожнює весну. І, можливо, саме ця пора для переоцінки минулого, для добрих справ і починань.

Найбільше багатство — бути гідною донькою України

Щороку, вже вдесяте, до Дня матері Громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі» вручає нагороду «Жінка року», якої удостоюються видатні українки, які досягли успіхів у різних сферах діяльності — державній, громадській, науці, спорті, мистецтві та інших сферах. Цьогоріч нагороди отримали дев’ять жінок, життя яких було незвичайним, сповненим викликів та перемог.

Першу нагороду «Жінка року» в номінації «Жінка — мати патріота» отримала Оксана Борисівна Кизило — мати Героя України Андрія Олександровича Кизила. 

…Батько, Олександр Кизило, був військовим. Двох синів мати практично виховувала сама. Звісно, в процесі виховання брали участь і тато, і мама, але справедливо буде сказати, що саме мати виховала Героя України, саме вона з дитинства прививала закони честі, гідності і справедливості. Найголовнішою людиною в житті кожного є його мати, найголовнішою людиною в житті жінки є її дитина. У день конференції було відкрито меморіальну дошку Андрію Кизилу в ліцеї Івана Богуна.

У номінації «Жінка — народний депутат» нагороду отримала Світ­ла­на Михайлівна Войцеховська. 

«Працюю педагогом 55 років. За все життя не нажила ні срібла, ні золота, ні інших коштовностей, але я найбагатша людина, бо народилася в Україні, на прекрасній землі, маю чудову родину, дітей та онуків, велику родину моїх учнів та студентів, яких я навчала бути гідними, жити, любити, творити з Богом в душі. Я щаслива!» Це слова педагога, викладача української ділової мови Ірпінського економічного коледжу, директора музею «Українська світлиця» Зої Полікарпівни Кириченко.

У номінації «Жінка-педагог» нагороду отримала Зоя Полікарпівна Кириченко. 

Нагороду «Жінка року» в номінації «Жінка — державний діяч» отримала Лариса Петрівна Пасевіна. 

Лариса Петрівна представниця творчої інтелігенції історичного міста Ромни, що на Сумщині. Працює завідувачем відділу обслуговування місцевої Центральної бібліотеки для дорослих імені Антоненка-Давидовича. Свою роботу вона перетворила у захоплюючі творчі проекти, створила клуб «Надвечір’я». 

Нагороду «Жінка-митець» отримала Марина Суренівна Саркісян, художниця, член Національної спіл­ки майстрів народного мистецтва України, майстер петриківського розпису. Викладач образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в «Академії мистецтва краси» (м. Київ).

Марина — учасниця міських і міжнародних виставок та арт-проектів. Втілює Петриківку на різноманітних матеріалах: папері, дереві, склі, тканині, розписує інтер’єри.

Марину Саркісян називають «Українська душа з вірменським серцем» і це, насправді, яскраво характеризує творчий доробок майстрині. Для Марини Суренівни петриківський розпис — це українська душа, яка зливається з вірменським корінням її роду, тому що народилася в Україні і це її Батьківщина, а Хачкари — це символ і серце Вірменії. Так вони і переплітаються в дорогоцінний скарб у серці художниці.

Нагороду «Жінка року» в номінації «Жінка — державний діяч» отримала Людмила Леонідівна Манчак. 

Людмила Леонідівна — директор Будинку дитячої творчості Шевченківського району. Вона досвідчений керівник. Проявила себе творчим організатором, наставником молоді, керівником-професіоналом, який вміє працювати з людьми. 

У номінації «Жінка-волонтер» нагороду отримала Валентина Олександрівна Войцехівська. 

Валентина Олександрівна насамперед меценат, берегиня, козачка, поетеса, представниця Союзу українок Америки. Вона нагороджена 4 орденами Козацької слави, отримала медаль Шевченка та Золоту медаль почесних жінок України.

У номінації «Жінка — багатодітна мати» нагороду отримала Яна Адамівна Яновська.

Яна Адамівна за спеціальністю дефектолог-логопед. Від початку своєї трудової кар'єри привернула увагу, як мислячий педагог, яка серйозно підходить до проведення занять з дітьми. Вона з повагою та потребами особливих дітей, створила умови для розвитку кожної дитини-інваліда, враховуючи їх індивідуальні здібності й можливості. Яна Адамівна Янов­ська має трьох дітей. Два сина та доньку. Щаслива мати та жінка. 

У номінації «Жінка-митець» нагороду отримала Валентина Никифорівна Біган.

Заслужений діяч естрадного мистецтва України Валентина Біган пише свої твори в різноманітних пісенних жанрах: джаз, рок, класика, марш, поп. Але в творчому доробку Валентини Біган патріотична тематика займає особливе місце. 

Нагороди гідним донькам України вручали Голова громадської організації «Федерація жінок за мир у всьому світі» Тетяна Коцеба (Україна), Голова Федерації жінок за мир у всьому світі Моріко Хорі (Японія), волонтер Катаріна Бауер (Австрія).

«Моя мама найкраща» 

Так називається конкурс дитячих творів, заснований «Видавничим домом «Справи сімейні». Упродовж року на сторінках газети «Справи сімейні» друкуються твори школярів. Цього року на конкурс надійшло понад півсотні робіт. Переможців оголосив головний редактор газети «Справи сімейні» Андрій Лесів. А переможцями стали:

Кирило Рудий, учень 3-го класу спеціалізованої школи №96 ім. Антонова, м. Київ;

Ілля Нікітченко, учень 4-го класу спеціалізованої школи №96 ім. Антонова, м. Київ;

Майя Картавих, Будинок дитячої творчості Шевченківського ра­йону, м. Київ;

Анастасія Гуща, учениця 2-го класу Семиполківського НВК Броварського району, що на Київщині.

Щасливчики долі

До Дня матері Федерація жінок за мир у всьому світі підготувала приємний особливий сюрприз: подарунки. Всі, хто прийшов на конференцію й зареєструвався, отримали лотерейний квиток. Переможці дитячого конкурсу назвали номери щасливчиків, які виграли цінні подарунки. Серед них — дві кавові машини, дві мультиварки і два ноутбука. 

Гостей і учасників конференції порадували своїми виступами ансамбль Збройних сил України, жіночий вокальний ансамбль «Зірниця» (художній керівник та автор музики творів Ольга Янушкевич), дитячий ансамбль ложкарів «Веселі друзі» з міста Ромни.

Як приємно було спостерігати у залі гарно вбраних жінок, усміхнених, щасливих і трохи стурбованих, небайдужих до того, що відбувається в Україні. Але душа раділа й вірила: допоки є жінки — є надія. Спільна надія, яка об’єднує нас усіх у світі. Хочеться вірити, що з весною переможе віра, любов, взаємоповага.

Людмила Чечель