Без сім’ї та свого роду — немає нації, народу

Я, Михайліченко Ольга, протягом 15 років займаюсь такою цікавою справою, як дослідження родоводів. Робота ця кропітка та вимагає титанічного терпіння! Не кожен зможе витримати монотонне перелистування запилених томів з тисячами метричних записів про народження та смерть сотень людей, серед яких необхідно віднайти та провести родову лінію до власних пращурів! Не кажучи вже про те, що з досвідом приходить розуміння, де саме слід шукати ті чи інші записи. Початок діяльності у цій сфері поклала сумна власна історія моєї родини.

Мій дідусь, по лінії мами, був сиротою. Він прожив своє життя, так і не дізнавшись не лише, хто були його батьки, а й не знаючи свого власного прізвища. В роки війни його документи були втрачені й у 2 роки він отримав прізвище свого вихователя. Так і прожив усе життя під чужим прізвищем. Я не розуміла того, як йому було тяжко, тому що я мала родину. І коли, почавши вже професійно займатися генеалогією та допомагати іншим дізнаватися про їхній родовід — я бачила, що це приносить людям величезну користь та масу позитивних емоцій, коли вони тримають у руках родовідну книгу та мають змогу дізнатись про своє власне коріння! Вони можуть передавати своєму поколінню ті знання, які я не змогла отримати та передати своїм нащадкам, тому що, на жаль, мій родовід по лінії дідуся залишиться для мене та моєї дитини таємницею назавжди.

З давніх-давен наші предки вчили своїх нащадків знати свій рід та шанувати його! На жаль, на сьогоднішній день — частіше цікавляться та краще знають родовід собаки чи кішки, чим їхні власники саме і пишаються. При цьому навіть не задумуючись, а хто є вони самі? Якого роду, звідки були їхні предки, який слід вони лишили в історії, які таємниці зберігає їхній рід та чим володіли їхні діди-прадіди?

Як говорять — хто не має коріння, той як степова трава перекотиполе. Куди вітер подме, туди й котиться! Однак радує те, що сьогодні люди все частіше звертаються вглиб віків, щоб дізнатися про своє коріння, побудувати генеалогічне дерево та залишити своїм нащадкам згадку про їхніх предків! Їхнє дерево коренисте, гіллясте, а що гілка — то й родич. Чим глибше коріння в такого дерева, тим міцніше воно стоїть на землі!

Тому, безперечно, найцікавішим для сучасників повинно бути вивчення родоводу або, іншими словами, побудова свого генеалогічного дерева.

ГЕНЕАЛОГІЧНА ІНФОРМАЦІЯ, ЩО НАЛЕЖИТЬ РОДИНІ ТА ПЕРЕДАЄТЬСЯ У СПАДОК З ПОКОЛІННЯ В ПОКОЛІННЯ, Є ТАК ЗВАНОЮ СІМЕЙНОЮ РЕЛІКВІЄЮ.

Наведу такий життєвий приклад. Колись, в далеку давнину, коли наші предки були малописьменними, одним із способів передати своїм нащадкам інформацію про їхній родовід, була вишивка. Але не всі знають, що такий український бренд, як вишивка, тісно пов'язаний з генеалогією. Наприклад, на весільних рушниках можна прочитати «зашите» генеалогічне дерево нареченої або нареченого. Тому, віднайшовши такі рушники ваших Я, Михайліченко Ольга, протягом 15 років займаюсь такою цікавою справою, як дослідження родоводів. Робота ця кропітка та вимагає титанічного терпіння! Не кожен зможе витримати монотонне перелистування запилених томів з тисячами метричних записів про народження та смерть сотень людей, серед яких необхідно віднайти та провести родову лінію до власних пращурів! Не кажучи вже про те, що з досвідом приходить розуміння, де саме слід шукати ті чи інші записи. Початок діяльності у цій сфері поклала сумна власна історія моєї родини. №1 (273) 2020 р. 11 бабусь і дідусів та приблизно знаючи дату їх весілля, можна почерпнути багато інформації про ваш родовід, навіть за відсутності архівних документів.

У кожного з нас є сімейні альбоми або старі фотографії, що висять у будинках батьків або дідусів з бабусями, де зображені наші родичі. І, мабуть, немає родини, яка б не мала таких фотографічних пам’яток свого роду. Дивлячись на старі знімки, наші батьки пригадують ті роки і розповідають нам історії зі свого життя. Часто ми задаємо нашим близьким питання, а хто зображений на фото? Але рідко хто знає свій рід далі, ніж на 3 або 4 покоління. Нас зупиняє незнання імені, по батькові нашого прадідуся або прабабусі. А що знатимуть онуки та правнуки про наших предків? Нічого, бо ми не залишимо для них історію власного роду.

У кожного роду, як і в кожної держави, є своя власна історія. Історія роду — це історія людей, які будували своє життя попри невдачі й падіння до успіхів та злетів, для розвитку прийдешніх поколінь. Вони йшли часто на муки та страждання заради нас і майбутнього. І нам дуже хочеться зазирнути за ширму віків та дізнатись, як жили наші предки, чим вони займались? До чого прагнули та в чому розчаровувались? Якими були їхні мрії та навіть манери, голос або звички? Кого вони любили, народжували, ростили? Ось на ці та багато інших запитань можуть дати відповідь архівні документи, які містять таку цінну для нас інформацію. Із архівних записів можна дізнатись імена, по батькові ваших предків, роки та місце їх народження і віросповідання, яким майном володіли та соціальний стан. Який слід лишили по собі. Можливо, були дворянами, міщанами з власними землями та родовим гербом? Можливо — видатні військові й мали певні заслуги? Ці «можливо» можна продовжувати до безкінечності та гадати, а ким же були ваші предки? А можна взятися за цю справу та залишити своїм нащадкам історію їхнього роду, щоб знали, якого вони роду-племені та передавали власну історію з покоління в покоління!

На сьогоднішній день, в епоху сучасних технологій, ми можемо набагато простіше та у зручний для нас спосіб передати своїм нащадкам генеалогічне дерево, тим самим покласти початок такій забутій протягом останніх років сімейній реліквії, як родовідне дерево або родовідна книга.

У цій книзі ви зможете зберегти для своїх нащадків старі фото, які з часом втрачають чіткість обрисів, старі листи зі зразками почерку дідусів та бабусь, усі нагородні грамоти та подяки ваших предків, сімейні рецепти приготування «фірмових» улюблених страв, фото з місця проживання ваших предків, а також багато іншої, цінної для ваших нащадків інформації. В кінці цього складного шляху вийде ось така книга, яку ваші правнуки зможуть читати зі своїми дітьми довгими вечорами, сидячи у каміна, розглядаючи старі фото своїх далеких предків. І їхні серця будуть наповнюватися теплом та вдячністю до вас! Тоді родове дерево заговорить до своїх нащадків, передаючи всю міць та силу роду, бо воно є охоронцем вічності, яке живить незліченну і безкінечну кількість зародків і бруньок, що становлять майбутні покоління, які під його опікою будуть народжуватись і творити нову та ще більш цікаву історію роду!

Кожна людина має право знати своє коріння, адже тільки так можна зрозуміти і власне місце в роді, і своє завдання як члена роду знайти родичів, а може, навіть життєве призначення!