Сім’я як основа для щастя людини
Кожна людина прагне досягти щастя. А що є його основою? Любов.
Любов зробила нас особливими. Це те, що Творець вдихнув у першу людину, і вона “стала душею живою”.
Любов не виникає сама по собі. Вона починається з партнера. Без нього любов так і не з’явиться і її неможливо буде втілити. Насправді будь що в нашому житті — гармонія, щастя, радість — неможливо відчути наодинці.
Тому для людини так важлива сім’я. Але яка? Не та, де люди просто живуть разом під одним дахом. Справжня сім’я — це сповнені любові стосунки між батьками та дітьми, чоловіком та дружиною, братами та сестрами. Вона — їх спільний найцінніший скарб.
Сім’я так потрібна. Без любові батьків жодна дитина не з’явиться на світ. Кожен з нас є плодом любові і, дорослюючи, хоче жити саме заради неї.
Немов маяк сім’я показує шлях, є вічним орієнтиром, метою життя та головним ідеалом людини. Сім’я — це і є щастя, тому що тут знаходиться найдорожче — безмежне сховище любові. Тут вона народжується, втілюється, розповсюджується та квітне навкруги.
Людину, яка може пірнути в океан любові та дістатися його глибин, можна назвати по справжньому найщасливішою у світі. І навпаки, коли не можеш осягнути всю глибину батьківської, подружньої, братсько-сестринської та дитячої любові, з’являється наче діра у душі, яку нічим неможливо залатати. Тому істинна сім’я є основою нашого щастя.
Втратити її — найболючіше. І ми готові присягати “Доки смерть не розлучить нас”, бо сім’я — вічне споріднення душ. Любов завжди тягне рідні серця один до одного. Чоловік та жінка, батьки та діти, брати та сестри абсолютно як повітря життєво необхідні один одному.
Природньо любов до батьків, братів та сестер, бабусі та дідуся, дітей, дружини чи чоловіка робить людину схожою на напривабливішу та найароматнішу квітку. Своїм ароматом вона притягує до себе інших.
Глибоко в душі звісно хочеться знайти незмінний, а отже справжній прояв любові. І це не дивно. Все постійне притягує нас, наче магнит. Ми надихаємося незмінним блиском та твердістю діамантів, нетмянілим блиском золота, вічним та чарівним переливом перлин. Цінне, тому що близьке до вічності. Так і в стосунках істинної любові — ми прагнемо до того, щоб поруч був хтось постійний, незрадливий, вірний та відданий. Довіра, мабуть, найголовніше у стосунках, сповнених любові.
Сім’я надає сили та натхнення. Навіть якщо це подорож лише у думках, спогадах чи снах, все одно виростають крила, які несуть високо в хмари до країни мрій та надій.
В сім’ї можна відчути радість життя заради інших — смак справжньої любові. Вона спонукає чоловіка і дружину, батьків та дітей, братів та сестер жити заради один одного. Це — таємничий світ любові, бо чим більше її віддаєш, тим більше її з’являється.
В сім’ї особистість може розквітнути в повну силу і досягти вершин досконалості. Але це не все. Сім’я стає моделлю, взірцем для побудови країни та світу. Криза всередині маленького мікрокосмосу призводить до тріщин вселенського масштабу. Тому треба захищати світ любові понад усе. А для цього потрібно тренуватися проявляти любов.
Сім’я як раз і є таким тренувальним майданчиком для розвитку серця та характеру. Вміння віддавати та приймати любов робить нас людяними, подібними до Творця. Бо Бог — це в першу чергу Любов.
Якщо в сім’ї безмежно люблять бабусю та дідуся — так ми вчимося любити будь-яких людей похилого віку. Люблячи братів та сестер, ми осягаємо досвід любові до чоловіків та жінок такого ж віку. В сім’ї ми вчимося любити всіх людей як рідних та жити з будь-ким у злагоді.
Любов в сім’ї — це фундамент для втілення нашої любові до країни. Люди, які живуть на Землі, — це продовження наших відносин в сім’ї, це — наша розширена родина. Світ навколо може стати нашим спільним домом. Треба лише відкрити двері наших сердець на зустріч один одному та відчути справжнє щастя.
