Skip to main content
LinA: «Україна завжди в моєму серці!»

LinA: «Україна завжди в моєму серці!»

Спочатку я її побачила й почула на сцені Національної опери України імені Тараса Шевченка. На урочистій академії «Українці світу — Україні» українка з Німеччини LinA  представила на суд слухачів прем’єрну пісню «Я не хочу». Слова і музика виконавиці.
LinA — співачка, композитор, піснярка.
«Ця моя пісня — пісня-пересторога всім заплутаним, хто зрадив Україну. Звісно, ми знаємо, що таких чимало, і це наче мій заклик до цих людей — схаменутися і збагнути жахіття своїх вчинків проти України й українського народу, і покаятися перед країною. Тому, що рано чи пізно все одно переможе добро», — в цьому переконана співачка, яка рік тому стала відомою після відеокліпу «Єдина Україна — Україна вільна».А ще LinA — неймовірно цікава співрозмовниця. Вона не тільки пише музику, пісні й співає... Любить подорожувати, малювати.

LinA

— LinA, будь ласка, розкажіть трохи про себе, чим нині займаєтесь в Німеччині?
— За освітою я економіст. Навчалася в Німеччині, Греції, Англії. Мала практику й стажування в Іспанії та Франції. Непогано знаю менталітет цих країн, переваги, чому українцям можна повчитися в них або, навпаки, — які добрі українські якості можна було б перейняти і їм.

Працювала я у туристичній та автомобільній сфері, але музика завжди була моєю непереборною стихією, до якої притягувало і яка завжди була поряд зі мною. Співаю з дитинства, виступаю на сцені, пишу музику і вірші. Тому й вирішила дещо поєднати мою професію із музикою — почала працювати у напрямку менеджменту шоу-бізнесу. Ще під час навчання почала співпрацювати з деякими відомими німецькими продюсерами і композиторами (головним чином із Candy De Rouge — «The Power of Love» для Celine Dion, Jennifer Rush, Andrea Bocelli, Mireille Mathieu, Falco, Thomas Anders, Bony Bianco та багато інших). Налагоджую співпрацю з ними. З’являється багато спільних і власних пісень англійською, німецькою, французькою, іспанською. Зараз займаюся власними проектами, як ось патріотичний проект для України з піснями «Єдина Україна — Україна вільна», «Я не хочу…», до речі, на них якраз презентувала широкомасштабні відео. Офіційна прем’єра пісні «Я не хочу…» щойно відбулася на урочистому гала-концерті Форуму українців світу з нагоди 25-ї річниці Незалежності України на головній сцені країни — Національній опері України.
Готую дуже цікавий німецькомовний проект. Чекайте на новини.

— Україна у Вашому серці, LinA, де б Ви не були. Ви підтримуєте її з-за кордону. Як події останніх років, що відбуваються в Україні, відгукнулись у Вашій душі? Як підтримували Євромайдан?

— Я — патріотка і активістка не лише з часів Майдану і війни. Україна завжди в моєму серці. Де б не була, намагаюся бути корисною для України. Ще з часів студентства популяризувала Україну в Німеччині та інших європейських країнах, втілювала ініціативні українські проекти, співпрацювала з діаспорою. Не раз влаштовувала різноманітні культурні та роз’яснювальні заходи про Україну. В університеті була головою української студентської групи, яку організувала й започаткувала.
Звісно, коли розпочалися криваві події на Майдані, а згодом і війна, підтримка для України членами діаспори розрослася в сотні разів. До активістів долучалися тисячі. Це від акцій на підтримку українців й до гуманітарної допомоги нашій армії, біженцям, дітям, лікарням.

Особисто я приватно чи за допомогою волонтерів допомагаю солдатам, дітям-сиротам.
3 2014 року започаткувала в Німеччині поодинокий пікет — хода з нашим жовто-блакитним прапором центральними вулицями великих німецьких міст, якими я подорожую, особливо, де є скупчення туристів. Таким чином нагадую світу про незакінчену війну в Україні. Багато солідарних туристів вигукують: «Слава Україні. На що я їм, звісна річ, відповідаю: «Героям слава!».
З року в рік, напередодні і під час 9 травня веду роз’яснювальну роботу з німецькими ЗМІ, аби вони правильно подавали інформацію щодо жертв і руйнувань в Україні під час Другої світової війни.
Також виборюю право України бути названою в інших мовах (зокрема в німецькій) саме за українськими, а не за російськими вимовою і правописом.

Це інша моя ініціатива, яку я стартувала декілька років тому, ще до війни.
Я намагаюся пояснити і тим самим прищепити німецьким ЗМІ правильну вимову і написання українських географічних назв, тому що вони несуть їх далі в народ. Зараз ця ситуація набагато покращилась — сьогодні фіксую лише поодинокі випадки, коли працівники німецького телебачення, журналісти ще користуються російською вимовою і написанням для українських назв — прошу їх тоді виправити на правильні українські. Вже часто помічаю, як зокрема телеведучі помітно намагаються правильно наголосити або вимовити українські міста та назви.

Беру участь у акціях на підтримку України, зокрема у протестних акціях за звільнення українських політв’язнів (зверталася з проханням до Меркель, МЗС Німеччини, а з Канцелярією Федерального канцлера перебуваю у подальшому зв’язку в цьому питанні). Всього не перелічиш.
Але моя основна підтримка для України — це моя музика. Як піснярка, я завжди була лірником, а ось під час Євромайдану почала писати патріотичні пісні.

— Поділіться історією написання пісні «Єдина Україна — Україна вільна». Ця пісня народилася під час Євромайдану?

— Ця пісня народилася під час розстрілу Небесної сотні. Вбивали Героїв і весь мій розпач, вся безпорадність, безвихідь ситуації і неможливість зупинити розстріли вилилися в музику, як крик душі...
Потім ланцюжковою реакцією відбулася анексія Криму і розпочалася війна на Сході України. Ці всі події були взаємопов’язаними, тому я згодом адаптувала текст пісні до розвитку подій.
Ця пісня — це вже як гімн єдності нашої держави, який присвячений усім нашим Героям, живим, які борються за Україну на фронті і в тилу, і полеглим, які віддали за неї найцінніше — життя. Ця пісня присвячена всьому нашому мужньому, героїчному українському народові, який не здригнувся перед сильним і цинічним нападником і стоїть всім людом до переможного кінця! Їм всім виказую безмірну вдячність, низький уклін і захоплення і цією піснею хочу морально підтримати всю Україну! Я пишаюся кожним відомим і невідомим Героєм моєї країни!

Зйомки відео до цієї пісні «Єдина Україна — Україна вільна» пройшли в Берліні. Я є співсценаристом відео, а також дизайнером та директором по кастингу акторів. У відео ви побачите представників нашої української діаспори з Берліна, корені яких йдуть з різних куточків України (із заходу та сходу, півночі і півдня, Києва, Одеси та Криму). У відео­зйомках брали участь багато друзів України різних національностей, які працювали в кадрі і за кадром. Таким чином всі вони теж хотіли підтримати Україну і наблизити перемогу в цій війні. Я вдячна всім за цю велику підтримку!

— Пісня «Я не хочу» — це ніби обіграна документальна хронологія подій в Україні останніх 2,5 року…

— З нагоди 25-ї річниці Незалежності я подарувала Україні відеокліп на пісню «Я не хочу…» Так, це про події в Україні останніх 2,5 року. Насправді глибокий текст пісні про любов до України і зраду доповнює емоційний відеоряд. Відео створене за моїм сценарієм. У цьому відео я також дизайнер, реквізитор, організатор, частково продюсер.
Прем’єра пісні відбулася напе­ре­додні важливого свята Дня Незалежності України в Національній опері України. Президент, високопосадовці, голови українського духовенства, поважні гості й українська діаспора з різних куточків світу відвідали концерт. У першу чергу для політиків я хотіла донести посилання з пісні «Не зрадьте Україну!», а для українців з усього світу — це пісенне посилання «Не забудьмо, де є наша рідна земля. А це — Україна! Маємо допомагати нашій країні та один одному — в цьому наше єднання і сила!»

Тому і пишу я у відео листа додому — в рідну Україну, якого отримують рідні і дуже радіють, ніжно прикладаючи його до серця.
Я наважилася перевтілитися в образ України, щоб показати все горе, яке пережила країна та наш народ за останні роки, роки війни. Важливу роль у постановці відіграють двері, які метафорично показують кордон України, за яким уже знаходиться чужа земля. Україна спершу є щасливою і в сонячний день бавиться з безтурботними дітьми (своїм народом). Та раптом на її дім нападає агресор, приносить із собою зброю, руйнує все, вбиває… Україна не в силах вчасно захиститися — певно, що момент неочікуваності нападу зіграв в цьому свою фатальну роль! Яскраве денне сонце над Україною змінюється на дощ, небо стає сірим і похмурим… Україна вдягає тоді траурне вбрання, вона оплакує всіх загиблих від цієї нав’язаної їй війни — вона в розпачі від людських втрат як серед мирного населення…

Сотні фотографій загиблих і покалічених людей, які падають з неба, Україна прикладає до серця, а на її очах бринить сльоза. Вона нічого так більше не бажає, як лише миру на своїй землі і для свого народу! Тому Україна знаходить в собі сили протистояти та захистити свій народ і вигнати загарбника зі зброєю із своєї хати і захиститися від його зловіщої пропаганди! На кінець пісні ми з дітьми пускаємо голубів миру. Таким я бачу майбутнє моєї країни — мирним і щасливим.
Добро, любов, терпіння, єднання переможуть обов’язково!

— А ще нагадайте історію з Вашою піснею для іспанської футбольної команди?

— О! То моя жартівлива пісня «Ini-Iniesta», яку я взагалі навіть не сприйняла серйозно, а вона враз стала в Іспанії хітом літа. Я є фаном іспанського футбольного клубу, зокрема футболіста Інієста, і тому на чемпіонаті з футболу Євро-2012 я поставила на кон, що чемпіонат виграє саме іспанська команда і тому написала пісню «Ini-Iniesta» на підтримку іспанської збірної. Слова і музика мої. Наступного дня, після публікації пісні, мене почали розшуковувати представники іспанського радіо і телебачення. З радістю повідомили, що пісня враз полюбилася іспанським фанам футболу. Я давала інтерв’ю іспанською по телефону, розказувала про пісню. Іспанська команда стала тоді чемпіоном Європи, а мою пісню футбольні фанати охрестили хітом літа. Я була дуже рада, що моя пісня також підбадьорила іспанську футбольну команду і, можливо, таки частково допомогла їм забивати голи і перемогти в чемпіонаті.

— LinA, на дозвіллі Ви…

— На дозвіллі мені часом хочеться помалювати. Я навіть фарби вже придбала. Колись я непогано малювала… Колись моєю мрією було — вишивати… Та часу, на жаль, на все не вистачає. Поки чую музику — записую її. Поки приходять пісні — це найголовніше на сьогодні.
— Що б Ви побажали українському народу в цей важкий час випробувань?
— Не втрачати надії, не зневірюватись. Шануватися, триматися і допомагати один одному. Лише загальними зусиллями ми — сильні і спроможні зрушити загальноукраїнські питання з місця, розв’язати проблеми нашою мужністю, витримкою, непохитністю моралі, старанністю і вірою в свій успіх. Кожен має докладати максимум зусиль до втілення української мрії про перемогу, мир, свободу, єдність і розквіт України. Все починається з кожного з нас.

Людмила Чечель