Особливості виховання дітей в українській родині

В Україні завжди приділяли не аби якого значення вихованню дітей.‭ ‬Найбільш значущими вважали такі якості,‭ ‬як доброта,‭ ‬справедливість,‭ ‬любов до‭ ‬свого народу,‭ ‬батьківщини,‭ ‬працелюбність тощо.‭ ‬З раннього віку дітей залучали до‭ ‬національних ремесел.‭ ‬Навчали різьблення,‭ ‬бондарства,‭ ‬гончарної справи,‭ ‬лозоплетіння,‭ ‬килимарства,‭ ‬вишивання,‭ ‬плетіння,‭ ‬розпису,‭ ‬виготовлення з природного матеріалу посуду,‭ ‬іграшок,‭ ‬прикрас тощо.‭ ‬Всі ці вироби були‭ ‬відомими далеко за межами України.‭ ‬При цьому переслідувалися два важливих‭ ‬завдання:‭ ‬навчити ремесла і виховати любов до праці‭ (‬праця‭ ‬– потреба,‭ ‬а не тягар‭)‬,‭ ‬що і досі залишається провідним компонентом виховання підростаючого‭ ‬покоління.‭ ‬Людина,‭ ‬яка уміла і любила трудитися,‭ ‬цінувала свою і чужу працю,‭ ‬користувалася загальною повагою.‭ ‬Наприклад,‭ ‬гарною вважалася та дівчина,‭ ‬яка‭ ‬була ще й трудівницею.

Глибоке коріння
Педагогічний досвід,‭ ‬накопичений століттями і збережений українським‭ ‬народом як одне з‭ ‬найвеличніших духовних багатств,‭ ‬є неоцінимим в сімейному‭ ‬вихованні дітей.

Народ споконвіку прагнув одухотворити працю за допомогою художніх‭ ‬засобів,‭ ‬прикрасити побут і облагородити взаємини між людьми.‭ ‬Цим і зумовлено‭ ‬основне кредо народної педагогіки в галузі естетичного виховання:‭ ‬навчити жити за законами краси і благородства.‭ ‬Практика родинного виховання по залученню‭ ‬дітей до прекрасного починається дуже рано,‭ ‬з маминої колискової пісні,‭ ‬в якій‭ ‬народ опоетизовує природу,‭ ‬любов і ніжність,‭ ‬людяність і добро,‭ ‬а також з ладок-потішок,‭ ‬дитячої іграшки і казки.‭ ‬В українському фольклорі чимало дитячих‭ ‬пісень,‭ ‬які привчають дітей виконувати ігрові і танцювальні рухи під мелодію‭ ‬пісні.‭ ‬Такий спосіб заохочення дітей до пісні й танцю передається з покоління в‭ ‬покоління.

Художня педагогіка фольклору
Народний фольклор‭ ‬– це основа основ виховання дітей,‭ ‬універсальна‭ ‬педагогічна система,‭ ‬в якій тисячоліття народного досвіду вже відібрали самі‭ ‬природні і необхідні форми розвитку мови,‭ ‬музикальних здібностей,‭ ‬логічного і‭ ‬образного мислення,‭ ‬трудових навичок,‭ ‬естетичних та моральних ідеалів.‭ ‬І вони не‭ ‬просто відібрані,‭ ‬як сума методичних прийомів,‭ ‬вони ніби вплетені в художню‭ ‬форму.

Фольклор‭ (‬народна мудрість‭) ‬– це художня педагогіка‭! ‬Це саме та система‭ ‬естетичного виховання дітей за допомогою літератури й мистецтва‭ (‬слова,‭ ‬музика,‭ ‬танці‭)‬,‭ ‬яку лише намагаються розробити деякі експериментальні студії і школи мистецтв і яка часом здається елітарною,‭ ‬недоступною для всіх.‭ ‬А тут в фольклорі все це давно започатковано.‭ ‬Українська народна педагогіка протягом тисячоліть‭ ‬розробила розмаїття форм і методів естетичного,‭ ‬художнього виховання.‭ ‬Причому‭ ‬це не лише для обраних,‭ ‬обдарованих,‭ ‬а й для всіх дітей.

Науковці доводять,‭ ‬що за‭ ‬перші‭ ‬роки життя дитина пізнає більше,‭ ‬ніж за наступний‭ ‬період.‭ ‬Ні одна система виховання,‭ ‬крім фольклорної,‭ ‬не бере за основу той‭ ‬самий‭ ‬«критичний період розвитку дитини‭»‬,‭ ‬в якому‭ ‬«відбувається закладання‭ ‬звукової інформації‭»‬.‭ ‬Це вирішується на все життя.

А тому багато залежить від того,‭ ‬якою буде ця сама перша‭ ‬«звукова‭ ‬інформація‭»‬.‭ ‬На чому виховується дитина з перших днів життя:‭ ‬на віковому‭ ‬педагогічному досвіді українського народу,‭ ‬чи на певних педагогічних експериментах,‭ ‬у яких‭ ‬«кроликами‭»‬ стають свої ж діти.

Фольклор у цьому відношенні незамінимий.‭ ‬У всякому випадку,‭ ‬до цього‭ ‬часу не знайдено рівноцінного йому замінника.‭ ‬До фольклорного виховання ми‭ ‬звертаємося як до того природного і органічного,‭ ‬що встановлює екологічну‭ ‬рівновагу природи й людини.

Невидимий оберіг
Колискові пісні‭ ‬– це заговори,‭ ‬обереги,‭ ‬засновані на магічній силі впливу слова й‭ ‬музики,‭ ‬на їх уміннях заспокоювати,‭ ‬оберігати,‭ ‬охороняти.

Фольклорні тексти пісень дуже давні‭; ‬вони передаються від покоління до‭ ‬покоління завдяки стійким українським традиціям.

Фольклор має й практичне значення:‭ ‬адже‭ ‬«ладушки‭»‬,‭ ‬«сорока-воровка‭»‬ – це найкращий спосіб розвитку координації рухів,‭ ‬тобто своєрідна дитяча гімнастика‭ ‬(українська дитяча народна аеробіка‭)‬,‭ ‬а скоромовки‭ ‬– засіб розвитку мови,‭ ‬ліквідація її природних недоліків‭ (‬українська народна логопедія‭)‬,‭ ‬де все базується‭ ‬на ритмі,‭ ‬на поетичному слові.

Рідна мова
Непомітно і ненав'язливо вже до двох-трьох років дитина стає на шлях‭ ‬самостійного мовлення.‭ ‬Мова‭ ‬– наша жива історія.‭ ‬Через мову можливо‭ ‬проаналізувати наш віковий шлях:‭ ‬у ній збереглися слова та вирази,‭ ‬які з глибини‭ ‬віків доносять думки і сподівання,‭ ‬злети й падіння,‭ ‬пережиті українським народом‭ ‬під впливом різних чинників.‭ ‬Саме завдяки мові сприймається усна народна‭ ‬творчість,‭ ‬осягається сутність творів прикладного мистецтва,‭ ‬історія їх творення,‭ ‬побутове призначення народної творчості.

Отже,‭ ‬мова відбиває етнічну культуру народу,‭ ‬його побут,‭ ‬звичаї і є засобом‭ ‬естетичного виховання,‭ ‬національної самосвідомості,‭ ‬основ громадськості,‭ ‬патріотичних почуттів.

Ось чому перше слово дитина має почути і вимовити рідною мовою.‭ ‬Рідна‭ ‬мова обумовлює психічний розвиток дитини,‭ ‬сприяє усвідомленню себе як‭ ‬представника української нації.

Любов до мови свого народу можна сформувати,‭ ‬використовуючи її у безпосередньому спілкуванні дитини з рідними,‭ ‬близькими людьми.‭ ‬Тепло взаємин‭ ‬з дорослими сприяє залученню дитини до духовних цінностей,‭ ‬спонукає наслідувати їх мову,‭ ‬ставлення до довкілля.‭ ‬У формах усної народної творчості‭ ‬українського народу потішках,‭ ‬забавлянках,‭ ‬піснях втілюється дбайливе,‭ ‬чуйне ставлення дорослих до дітей.

Очевидно,‭ ‬українська народна педагогіка,‭ ‬як синтез любові й мудрості‭ ‬старших поколінь,‭ ‬і породила особливо захоплюючу форму збагачення життєвого досвіду дитини‭ ‬– різного роду ігри.‭ ‬Полегшуючи в такий спосіб оволодіння рідним словом,‭ ‬традиціями,‭ ‬що склалися історично,‭ ‬українська народна педагогіка легко й‭ ‬природно дає змогу ввести гру,‭ ‬ігрові моменти в повсякдення дітей,‭ ‬зробити її‭ ‬життєво необхідною.‭ ‬Нині це джерело доступно донесене до дітей мелодійністю‭ ‬української мови,‭ ‬елементами історії,‭ ‬етнографії.

Користь і краса
Українська народна педагогіка має чіткі правила мовного етикету.‭ ‬Основна її‭ ‬вимога‭ ‬– ввічливість,‭ ‬статечність,‭ ‬пристойність,‭ ‬уважність та чемність.‭ ‬«Красиве‭ ‬слово‭ ‬– золотий ключ‭»‬,‭ ‬– говорить народна мудрість.

Але поетична вишуканість,‭ ‬звукова чи змістовна,‭ ‬ніколи не буває у‭ ‬фольклорі самоціллю.‭ ‬Фольклор як народне прикладне мистецтво має практичне‭ ‬значення:‭ ‬поняття користі й краси в ньому нероздільні.

Так в народних билинах при змалюванні спорядження богатирів майже‭ ‬завжди підкреслюється,‭ ‬що шовкові підпруги,‭ ‬булані стремена,‭ ‬золоті пряжки‭ ‬– це‭ ‬не лише окраса,‭ ‬а й міцність багатирської упряжі:‭ ‬підпруги шовкові не рвуться,‭ ‬булані стремена не гнуться,‭ ‬золоті пряжки не ржавіють‭ (‬«Ілля Муромець‭»‬).

Сімейне виховання
Як бачимо,‭ ‬українська народна педагогіка має багато засобів,‭ ‬методів та‭ ‬прийомів естетичного виховання в сім‭’‬ї.‭ ‬Уміле їх використання в сімейному‭ ‬вихованні дає змогу навчити дитину бачити й відчувати прекрасне,‭ ‬розуміти й‭ ‬цінити твори мистецтва,‭ ‬прилучатися до художньої творчості.

Визначний вплив на розвиток естетичних смаків відіграють родинні взаємини в сім‭’‬ї і відношення старших до дитини.

Баченню законів краси сприяють й ніжна,‭ ‬щира мамина пісня над колискою,‭ ‬материнська ласкава усмішка до дитини‭; ‬приваблива іграшка,‭ ‬що її дарує дитині‭ ‬батько‭; ‬чарівна бабусина казка,‭ ‬яка вчить добру й злу,‭ ‬формує поняття про красу‭ ‬життя й буденні недоречності,‭ ‬які трапляються на життєвому шляху‭; ‬цікава‭ ‬дідусева розповідь,‭ ‬чи гумор‭; ‬чарівна прогулянка,‭ ‬захоплююча гра з сестрою чи‭ ‬братом відкривають веселкову красу навколишнього світу.

Багато естетичних переживань дітей обумовлюються спілкуванням їх з‭ ‬природою.‭ ‬Вплив природи посилюється,‭ ‬якщо ці переживання підтримуються‭ ‬співпереживаннями з дорослими,‭ ‬близькими людьми.‭ ‬Висадження квітів та догляд‭ ‬за ними створюють емоційні переживання дітей і формують поняття,‭ ‬що прекрасне‭ ‬може й повинна створювати сама людина.‭ ‬Бачене дитина завжди намагається‭ ‬передати в малюнках.‭ ‬Малювати люблять всі діти,‭ ‬і суть не в тому,‭ ‬як малює‭ ‬дитина,‭ ‬а в тому,‭ ‬яку насолоду вона від цього одержує.‭ ‬Дітям вкарбовуються в пам‭’‬ять ті картини,‭ ‬вишивки,‭ ‬рушники,‭ ‬які висять вдома на стіні.‭ ‬Це сприяє‭ ‬зацікавленню дітей творами образотворчого мистецтва.‭ ‬Добре,‭ ‬якщо в сім‭’‬ї‭ ‬люблять хорошу музику,‭ ‬люблять співати‭; ‬якщо родина відвідує календарні свята,‭ ‬обрядові свята,‭ ‬бере‭ ‬в них участь,‭ ‬залучаючи до цього й своїх дітей.

Пісням,‭ ‬танцям,‭ ‬музиці народна педагогіка завжди приділяла велику увагу,‭ ‬покладала великі надії на їх виховне значення.‭ ‬І роль сім‭’‬ї,‭ ‬роль батьків в цьому‭ ‬питанні дуже значна.
Отже,‭ ‬виховання дітей‭ ‬– це найбільш приємна батьківська функція,‭ ‬і‭ ‬естетичне виховання в сім‭’‬ї є його складовою частиною.‭ ‬Тож вміле використання в‭ ‬сімейному вихованні засобів,‭ ‬прийомів,‭ ‬методів української народної педагогіки‭ ‬дає змогу дитині жити й творити за законами краси.




Додати новий коментар