Громадяни глобальної країни

«Мир, щастя, братство людей — ось що нам потрібно в цьому світі!»
Марк Твен

 
В кінці 1990-х до соціологічного обороту увійшло поняття «глобалізація», яке стали використовувати не лише вчені, але і всі — від політиків до засобів масової інформації. Світ поступово і неминуче стає одним цілим — однією глобальною країною. Про це свідчать різні процеси і тенденції по всьому світу.

Поступово країни рухаються в напрямку формування апарату міжнародного управління, перейшовши від Ліги Націй до Організації Об’єднаних Націй. Сьогодні люди вже малюють у своїй уяві образ світового уряду. Якщо брати до уваги економічний розвиток, то ми стоїмо на порозі створення світового загального ринку. Промислові монополії, інтернет, обмін студентів і професійних кадрів, сфера послуг, рух за захист прав людини — сприяють створенню воістину глобальної культурної та економічної системи.

Великі успіхи в розвитку засобів транспорту і зв’язку прибрали колишні просторові й часові бар’єри. Кордони поступово стають для нас більше умовними, ніж реальними. Поступово зникають візові обмеження у стосунках між країнами. Сьогодні люди можуть подорожувати та спілкуватися один з одним майже так, немов би вони всі жили в одному саду. Люди всіх рас зі Сходу і Заходу можуть зустрічатися один з одним без будь-яких обмежень, немов би вони є членами однієї великої сім’ї. Народи всіх шести континентів, перетинаючи океани, можуть будувати один з одним стосунки дружби. Ми намагаємося вивчати іноземні мови, щоб ділитися з людьми світу своїми думками та почуттями.

Глобальне село

Нещодавно навіть з’явилося таке поняття, як «глобальне село». Тобто світ загалом все більше отримує форму єдиного дому, організму, однієї країни для всіх людей. 

Розвиток цивілізації неминуче штовхає нас один до одного. Якщо взяти для прикладу Україну, то для українців уже кілька десятків країн мають безвізовий режим. Нещодавно для нас відчинили і ЄС. І це лише початок. Людей все більше і більше притягує таємничість навколишнього світу. Ніхто не може зупинити потік іноземних гостей і туристів по всьому світу. Нам природно хочеться подорожувати, бачити своїми очима нові світи. Ми вже не хочемо бути, як ті маленькі жабенята, які сидять у глибокому колодязі й бачать лише шматочок неба. Ми рішуче хочемо стрибнути назустріч новим пригодам.

Кожна людина має рухатися в унісон з глобальними змінами. Світ рано чи пізно стане єдиним цілим, це лише питання часу, а нам хіба що залишається прискорити цей неминучий процес. Але це не відбудеться без головної дієвої особи — людини. Кордони між людьми, країнами мають в першу чергу зникати в душі кожної людини, і в першу чергу — в нас самих. Поки що ми є носіями стереотипів минулого, які були нам нав’язані. Але насправді кордони існують лише в нашій уяві. Це можуть бути релігійні, національні та інші кордони.

На жаль, світові лідери використовують релігію і націоналізм для задоволення своїх корисних амбіцій. Насправді ні релігійна віра, ні любов до своєї нації не несуть в собі зла. Вони безцінні, якщо спрямовані на побудову єдиного всесвітнього співтовариства людей. Однак якщо якась окрема релігія чи етнічна група заявляє, що лише вона істинна, а всі інші гідні лише презирства і всіляких нападок, така релігія і така любов до своєї нації втрачають будь-яку цінність і перестають бути втіленням добра. 

Вселенська істина полягає в тому, що ми повинні навчитися приймати один одного і допомагати один одному. Про це знають навіть найменші звірятка. Хоча кішки і собаки зазвичай не дуже-то ладнають між собою, проте вони будуть цілком доброзичливі по відношенню один до одного і до чужого потомства, якщо їх виростити в одному будинку. Те ж саме стосується і рослин. Ліани, які повзуть вгору по стовбурах дерев, цілком залежать від підтримуючих їх стовбурів. Однак дерева не обурюються: «Ей, ти чого це лазиш по моєму стовбуру?» Принцип Всесвіту свідчить, що всі повинні жити разом на благо один одного.

Ми можемо виглядати по-різному, розмовляти на різних мовах, сповідувати певну релігію, мати інший колір шкіри, але все рівно всі ми — люди, створені одним Творцем, і не важливо, яким ім’ям ми Його називаємо. Тому одна із важливих складових сучасного виховання як раз і є визнання цінності кожної людини. А якщо брати до уваги те, що у всіх людей одні предки, то всі ми — родичі, брати та сестри один для одного. Тому дуже дивно, що ми досі можемо сперечатися або навіть ненавидіти один одного. 

Є також люди, які чомусь засуджують любов, яка з’єднує людей з різних континентів. Скільки б люди не сперечалися з цього приводу, наприклад, щодо змішення крові, кількість змішаних, міжнародних, міжрасових шлюбів все рівно тільки зростає по всьому світі. Такі сім’ї здатні примирити навіть історичних ворогів. Світ розвивається і природно прагне стати одним цілим саме завдяки почуттям любові один до одного. Для неї не існує кордонів.

Замість того, щоб віддатися потоку глобального розвитку сучасної нової цивілізації, ми намагаємося пливти в протилежний бік, але ж потік все рівно понесе нас в потрібному напрямку. Глобальне об’єднання світу можна назвати навіть неминучою майбутньою долею людства. Подобається нам це чи ні, але це природне бажання кожної людини — жити у гармонії і єдності один з одним. Радість від війн, втрати рідних, спричинення болі іншим навряд чи можна назвати істинною. Отже, нам лише треба почати визнавати інших людей, інші культури, релігії, розуміти, що немає проблем лише якоїсь окремої країни, є спільні проблеми, які стосуються всіх нас. 

Всі люди — це клітинки одного великого організму. Ми можемо по-різному виглядати або мати певні індивідуальності, але ж ми частина цілого, і без кожного з нас світ не зможе жити. Подібно до того, як в нашому тілі всі клітини та органи гармонійно взаємодіють один з одним заради спільної мети, всім людям, як членам однієї світової родини, треба знайти шляхи як примиритися і жити у гармонії. Отже, єднання — це не якась утопія, а єдиний розумний вибір. А з точки зору того, що це наша доля, то і вибору в нас як такого немає. Є лише один шлях. Нам подобається, коли наше тіло здорове, так чому нам здається дивним бажання жити у гармонійному суспільстві? 

Стати глобальним лідером

Якщо в наш час з’являється глобальне село, то звісно мають з’являтися і люди з глобальним мисленням або іншими словами — «глобальні лідери». 

Вираз «глобальний лідер» поступово стає дуже популярним в наш час. Люди хочуть професійно вивчати англійську або якусь іншу мову, щоб стати глобальними лідерами. Проте для того, щоб стати глобальним лідером, одного вільного володіння іноземними мовами недостатньо. Здатність швидко висловлюватися по-англійськи — це лише засіб, свого роду інструмент. Справжній глобальний лідер — це людина, здатна взяти у свої обійми увесь світ. Той же, кого не хвилюють проблеми світу, не зможе стати глобальним лідером. Щоб стати лідером глобального рівня, людина повинна відноситися до світових проблем як до своїх власних, а також мати дух першопрохідця, без якого не знайти рішення у важкій ситуації.

Громадянин глобального села має і мріяти більш глобально. Той, хто занадто звик до гарантованого і постійного доходу і просто мріє про те, щоб після виходу на пенсію вести спокійне і розмірене сімейне життя, не зможе стати глобальною людиною. Ним стане лише той, хто вважає весь світ своєю батьківщиною, а все людство — своїми братами і сестрами, членами своєї власної сім’ї.

Якщо людина мріє лише про те, як би закінчити університет, знайти високооплачувану роботу і вести тихе і розмірене життя, тоді всі його досягнення в житті будуть занадто дрібними. Але якщо він присвятить своє життя вирішенню більш глобальних питань, наприклад, допомозі біженцям в Африці, його чекає по-справжньому великий успіх. Шлях, який обирає людина, залежить від рівня розвитку його серця.

Я сподіваюся, що Україна дасть світу лідерів глобального рівня в істинному розумінні цього слова, і дуже хочу стати свідком появи нових політичних діячів, які допоможуть Організації Об'єднаних Націй досягти своєї мети, а також талановитих дипломатів, чиї зусилля допоможуть зупинити війни в «гарячих точках» планети. Мені хотілося б зустріти таких людей, як мати Тереза, які взяли б під своє крило всіх, хто живе без будинку і вмирає прямо на вулиці. Так хочеться побачити, як нові будівельники світу знайдуть нові рішення світових проблем як на суші, так і в океані.

Для початку нам потрібні мрія і мета. І ще — готовність до пригод і дух першопрохідця. Дерзайте мріяти про те, про що інші не можуть і помислити! Ставте перед собою дійсно значимі цілі і станьте глобальними лідерами, здатними принести користь людству.
 
 




Читайте також: 

Додати новий коментар