Хто мій домашній улюбленець?

А чи є у вас домашній улюбленець? У мене їх аж два. Це веселий пес Арнольд та ледачий кіт Мартин.

Арнольд — німецька вівчарка. Він спритний, розумний, кмітливий, слухняний і дуже гарний пес. З ним завжди весело, але від нього я швидко стомлююсь, набігавшись від душі.

Мартин — також розумний і гарний кіт, проте з ним не розважишся, бо він майже весь час спить. От якби в мене був папуга…

Перше, що я зробила б — нав­чила б його говорити. Батьків просила купити мені папугу мало не щодня, але все марно… Мама й слухати не хотіла ні про яких птахів у квартирі. А мені ж так хотілося мати веселу пташку, як у Простоквашино.

Та одного разу мені приснився сон, після якого я жодного разу не обмовилася про папугу. Того дня я була вдома зі своїм пернатим другом Кешею і мало не півдня вчила його розмовляти, але Кеша був твердим горішком і навідріз відмовлявся що-небудь повторювати за мною. Другу половину дня я просиділа за комп’ютером і забула погодувати Кешу. Щоб якось виправдати свою довіру перед птахом, я випустила його із клітки — він дуже любив хазяйнувати на кухні. Поки я розмовляла по телефону, Кеша встиг розбити улюблену мамину вазу і ще декілька тарілок. Я поспішливо заходилася прибирати. Приховати від мами шкоду не вдалося, вона одразу ж помітила відсутність вази. Я не встигла нічого пояснити неньці, як Кеша раптом заговорив. Він сказав мамі, начебто я привела додому друзів, які знущалися з нього, а потім ще й вазу розбили. Я була шокована й нічого не могла сказати, страшенно розізлилася на Кешу і… прокинулась.

Після такого сну я перехотіла мати папугу і стала більше приділяти увагу своїм перевіреним друзям — грайливому Арнольдові та ледачому Мартину.




Автор: 
Анастасія Железко, 6-й клас, Козелецька гімназія №1

Коментарі

Зображення користувача ии.

Додати новий коментар