Говорять діти

Дивимося мультфільм. Син Ярик (5,5 року) побачив напис «Help» та  кричить:
— А я знаю, що у них там написано!
— Що? — запитує тато.
— Негр!

***

Вкладаємося спати.
— Мама! Я — лисиця! Давай, ти теж будеш лисицею?!
— Давай. А що ми з тобою робити будемо?
— Як що?! Колобків їсти!

***

Розмовляє Юльчик сам із собою:
— Привіт, ну що там в тебе? Лелека вже приніс сестричку?
— А... мені ще теж не приніс. Казав, що в теплі краї полетів...
Довга пауза:
— Я найбільше знаєш за що переживаю, щоб мені лелека сестричку-негра не приніс!

***

Андрюша своїм «тихим» голоском на всю маршрутку: 
— Мамо, давай, ти дуже постараєшся і народиш мені братика. 
— Що, прямо тут?! 
— Ні, тут не треба, а то мені доведеться тоді стоячи їхати.

***

Питаю Алісу:
— Ти любиш літо?
— Так!
— А що тобі в ньому подобається?
— Що потім буде зима, сніг і лижі!

***

Олі міряють зріст. Роблять відмітки олівцем на дверях. Після чергового «заміру» вона радісно вигукує:
— Мамо, я вже дійшла до ручки!

***

Забираю доньку з садочка, під оком фінгал:
— Донька, що сталося?
— З Сергійком побилися!
— Чого?
— Він одружуватися не захотів!