Портфель і домашні завдання першокласників

За даними МОН України, у початковій школі навчається 1644 263 дитини (більше як півтора міль­йона!), з них — 424 558 першокласників. Помножте ці цифри на 3 і ви побачите, яка кількість людей в Україні кожного вечора сідає за виконання домашніх завдань, скільки при цьому виникає сварок і роздратувань (а ситуація в країні та на роботі й так напружена). А завтра — новий день, наступні випробування... 

У системі освіти, як і у всякій великій соціальній системі, є ключові точки, модернізація яких може призвести до глибоких докорінних змін усієї системи. Однією з таких «реперних точок» є практика задавання вчителем і виконання учнями домашніх завдань у початковій школі. 

Наявна ситуація така. Відповідно до інструкцій міністерства, домашні завдання у першому класі нібито не задають, але… Учень, відповідно до встановлених нормативів, має: вміти лічити до 1000, читати з відповідною швидкістю тощо. Тому часто вчитель «одностайним голосуванням» батьків на батьківських зборах фактично скасовує рішення міністерства. «Ви ж хочете, щоб ваші діти добре засвоїли навчальну програму?» — Хто ж не хоче! От і маємо: діти, замість відпочивати, гуляти на свіжому повітрі, займатись спортом, гратися, разом із батьками висиджують над книжками. 

Зазвичай домашні завдання діти виконують разом з батьками увечері, з 19 до 21 години. А, зважаючи на те, що батьки не знають психофізіологічних особливостей своїх дітей і не мають педагогічної освіти, то виконання домашніх завдань часто перетворюється на нервування, гримання на дитину, роздратування. Неважко здогадатися, яке ставлення виникає у дитини до уроків, навчання, школи в цілому. Недивно, що, за результатами досліджень психологів, понад 80% дітей — шести- і семирічок до кінця першого у своєму житті навчального року мають стійку відразу до школи і до навчання взагалі. Деякі з дітей мають шкільний невроз. 
Підкладає жару до вогню вчитель, розказуючи на батьківських зборах про те, як хто вчиться, а іноді пропонуючи свої послуги в якості репетитора. Взагалі подібне репетиторство більше нагадує те, що мовою юристів звучить як «вимагання неправомірної вигоди». 

З точки зору психологічної науки, не можна задавати домашні завдання дитині, у якої не сформовано довільність психічних процесів. У таких умовах виконання домашніх завдань не приносить дитині нічого, крім шкоди.
Ще одним каменем спотикання для первачків (і не тільки) є портфель, непомірна вага якого кидається в очі.
За даними МОЗ України, середня вага шестилітньої дитини складає 23,5 кілограма (або від 17 до 30). Портфель з усіма необхідними на навчальний день підручниками, зошитами, ручками і олівцями важить трохи більше 4 кг, що приблизно складає 20% від маси тіла. 

Наскільки це легко і як при цьому дитині не «заробити» у перші роки навчання викривлення хребта чи якусь подібну хворобу спробуйте збагнути самі. Якщо прийняти за середню вагу дорослого чоловіка 80 кг, а дорослої жінки — 60 кг, то вийде, що чоловіки мають носити у руці чи за плечима вагу у 16 кілограмів, а жінки — 12. Тепер уявіть, що вам з цим портфелем необхідно швидко (як правило, поспішаючи) пройти пару кілометрів, або проїхати у маршрутці чи метро, або дійти до школи у сусіднє село (недалечко), або проїхати на шкільному автобусі. І так щодня — восени, взимку, весною. Хтось думав про такі прості, здавалося б, речі? І де тут гуманізм? І чи потрібно вести багаторічні дослідження? 

А тепер — стан цих питань за кордоном, у країнах, які посідають перші місця в освітніх рейтингах — Південна Корея, Японія, Фінляндія, Велика Британія та ін. Домашні завдання учням початкової школи не задають взагалі. Моє запитання про домашні завдання старший учитель (по-нашому, директор) сільської початкової школи у Йоркширі взагалі не зрозуміла і почала розказувати про те, що іноді вчителі просять дітей вивчити віршик чи пісеньку до якого-небудь свята. Усі підручники й учнівські зошити знаходяться у класі й зі школи не виносяться. Дитині щодня не треба тягти на собі величезний рюкзак з усіма підручниками, зошитами, спортивною формою, бутербродами і т. п. Якщо дитина з якихось причин відстає у навчанні, то вчитель або його асистент, проводить з нею додаткові заняття в школі, після уроків. Батьки за це нічого не платять. У результаті: діти розкуті, веселі, активні, дружньо налаштовані до вчителів і однокласників, часто виявляють креативність, на перервах бігають по шкільному по­двір’ї, грають м’ячами, катаються на велосипедах, грають «в резинку» і т. п. (обладнання надає школа). 

Чи складно запровадити це у наших школах? Чи потрібно для цього додаткове фінансування, багаторічні міжнародні проекти? Чи необхідні для цього багаторічні педагогічні дослідження? Звичайно, ні! Спитайте у пересічного директора чи завідувача управлінням освіти. Що для цього треба зробити? Дві речі: а) чітка і однозначна позиція Міністерства з цього питання у вигляді наказу; б) батьківський і суспільний контроль за неухильним його виконанням. Де зберігати підручники і зошити дітей? У класі, в шафі. Відомо, що у кожному класі є шафи, відповідальний — вчитель. То хай відповідає й за підручники (до речі, ціліші будуть).

Якщо наша початкова школа відмовиться від домашніх завдань, то: створяться умови для розширення кількості і підвищення якості роботи гуртків і позашкільної освіти; покращаться стосунки між школою і батьками, між батьками і дітьми; у дітей може сформуватися позитивне ставлення до школи і навчання, що в принципі і є головним завданням початкової школи. Покращаться показники фізичного здоров’я у дітей; у них з’явиться можливість більше бувати на свіжому повітрі, займатися улюбленими справами у гуртках і спортивних секціях. Підвищиться відповідальність вчителя, школи за результати своєї роботи, вчителі матимуть мотивацію до підвищення своєї кваліфікації. Батьки матимуть час для спілкування з дітьми. Головне — покращиться психологічний стан дітей.

На наш погляд, відміна домашніх завдань може стати швидким, реальним і дієвим кроком у справжньому реформуванні сучасної української школи.

Віталій Панок,
директор УНМЦ практичної психології і соціальної роботи НАПН України, доктор психологічних наук, професор




Додати новий коментар