З чого починалася філателія?

З чого починалася філателія? — З поштової марки, — скажете ви. — А поштова марка звідки? …Ідеї запровадження поштової марки почали з’являтися ще на початку ХІХ сторіччя. Їх висували в різних країнах, наприклад, в Швеції, Австрії та Англії, незалежно один від одного різні люди. Та, на жаль, усі вони не були прийняті серйозно і залишилися без уваги. Про це свідчить чимало прикладів із історії… Той самий Роуленд Хілл з Англії, про якого мова ще йтиме пізніше, запропонував у 1837 році випустити конверт, формою схожий на поштовий. Розмір поштового збору мав позначатися кольором малюнків і тексту. Проект було відхилено як «дикий і що не може бути здійсненим». А через два роки цю пропозицію прийняли. Або, наприклад, у 1835 році Кайзеровська палата у Відні відхилила пропозиції ввести наклеювані поштові марки. А згодом, через п’ять років, — відбулося те, що давно повинно було відбутися. Але спочатку передісторія…
Існує розповідь про один випадок із Хіллом, який начебто примусив його подумати про необхідність поштової реформи.

Одного разу ввечері Хілл сидів у великому залі сільського готелю. Раптом відчинилися двері. Ввійшов поштар і подав старій трактирниці листа.
— Лист від сина! — вигукнула вона.
— За доставку листа потрібно заплатити два шилінги, — сказав він. Стара, взявши листа, поцілувала його зі сльозами. Потім, повертаючи його поштарю, додала:
— Дуже дорого, не можу заплатити. Зворушений Хілл заплатив поштарю два шилінги й передав листа бідній матері.
— Там нічого не написано, — сказала вона. Милий мій хлопчик знає, що я не в змозі оплачувати листи, тому він надсилає мені тільки конверти. Все ж таки я знаю, що мій син здоровий, пам’ятає про мене, і з мене досить. Про все я дізнаюся, коли син приїде, треба потерпіти. О, пане, я знаю, що обманювати дуже погано, але що ж мені робити, не зможу ж я жити без вістей про сина.

З чого починалася філателія?

Хілл зрозумів, доставку листів треба зробити дешевшою, а сплачувати за неї повинен відправник. Але ж як це зробити? Мабуть, треба, щоби поштова установа видавала маленьку квитанцію. Вона буде наклеюватися на листі та погашатися чорнильними штрихами, щоб її не можна було використати вдруге. Хілл розробляє проект з цими пропозиціями, а також ескізами перших наклеюваних знаків поштової оплати. Протягом трьох років він енергійно відстоював свій проект. В цей час зростання промисловості й торгівлі вимагало швидкого поштового зв’язку. Почавши з обслуговування державного апарату, поштові служби з часом поширюють свої послуги на широкі верстви населення. Відповідно почала зростати ділова й приватна кореспонденція. Потрібна була негайна реформа. І ось нарешті та завдяки наполегливості англійського поштмейстера Роуленда Хілла, висунутий ним проект було затверджено. В Англії, за його пропозицією, були запроваджені єдині поштові тарифи. Це було передумовою запровадження поштових марок. 6 травня 1840 року з’явилася перша в світі поштова марка. В історії філателії вона відома під назвою «чорний пенні». Цим ім’ям марка завдячує тому, що надрукована чорною фарбою, з номіналом в 1 пенні. Марка має водяний знак у вигляді малої корони. На ній зображено портрет колишньої королеви Великобританії — Вікторії. Зубці відсутні (марки тоді ще не перфорувалися), так само як і назва країни на марці не вказана. Ця марка займає почесне місце в історії філателії, хоча би тому, що їй зобов’язана своєю появою сама філателія. А що до назви, то «філателія» — грецьке слово «філео» — «люблю» та «ателейя» — звільнення від оплати.

З чого починалася філателія?

Значення поштової марки, її роль у розвитку пошти високо оцінили в усіх країнах світу, де згодом їх також почали випускати.

Перші українські поштові марки з’явилися 1918 року. Їх випустив в обіг уряд Української народної республіки.

«Вікіпедія» подає про це такі відомості:
«Першу серію марок державної пошти УНР (5 купюр з номіналом 10—50 шагів) випущено в обіг у липні 1918 року. У червні того ж року в Києві видано 6 гербових марок із номіналом 40 шагів — 10 карбованців.

З чого починалася філателія?

Ескізи для них виконали Георгій Нарбут і Антон Середа. На основі закону від 18 квітня 1918 року частину першої серії, названої «шагівковою», друкували на картоні і з написом на звороті «Ходить нарівні з дзвінкою монетою». Їх уживали замість монет, які вийшли з обігу.

У червні 1923-го більшовицька влада видрукувала в берлінській друкарні 4 поштові марки — єдині українською мовою — із написом «Пошта УСРР» із доплатою в карбованцях на «Допомогу голодуючим».

З чого починалася філателія?

Уряд УНР у вигнанні продовжував випускати марки в кінці 1940-х — на початку 1950-х pp. у Німеччині (у 1930-х вийшло кілька випусків у Варшаві) і закликав емігрантів додатково оплачувати кореспонденцію марками УНР.

Лише 1992 року в Україні почали друкуватися власні марки незалежної держави.

Почався справжній період розквіту для національної поштової марки і української філателії. З’явилася і ціла плеяда видатних майстрів художньої мініатюри (Ю. Логвин, О. Штанко, О. Івахненко, В. Євтушенко, О. Снарський, С. Беляєв та ін.).

1 березня 1992 року вийшли перші, після проголошення Незалежності, марки України. Вони були присвячені 500-річчю українського козацтва і 100-річчю першого поселення українців у Канаді, автором їх став О. Івахненко.

А тепер знаки поштової оплати колекціонують в різних країнах майже сто мільйонів людей. Майже кожну годину в світі з’являється нова марка. Зібрати їх усі навіть неможливо. Виникає питання: як і які марки збирати? Яким буває колекціонування? Простіше колекціонувати марки, що відносяться до певної теми. Так народилося тематичне колекціонування марок. Якщо, наприклад, збирання хронологічної, відповідно каталогу колекції класичного типу, було завжди складною справою, що в кінцевому підсумку «гасило» масовість, то навпаки, тематичне колекціонування надавало збирачу широке поле діяльності, а головне, зробило філателію доступною широкому колу колекціонерів, у тому числі й юним філателістам.

Темою ми називаємо головну ідею або сукупність ідей, які повинна відображати колекція за допомогою філателістичного матеріалу. Вибір теми для колекціонера — найважливіша задача. Однією із найпопулярніших тем колекцій філателістів може бути флора та фауна.

Цікавих тем взагалі безліч, тому ми назвемо тільки деякі з них: наука, техніка, мистецтво, спорт. Вони настільки різноманітні, що часто їх поділяють ще на підтеми, підрозділи. Навіть юний філателіст-початківець може зібрати цікаву колекцію мініатюрних репродукцій, своєрідну картинну галерею в альбомі. Багато філателістів створюють власні «зоологічні та ботанічні сади». До речі, ця тема корисна школярам не тільки як захоплююче, але й наочне приладдя в географії, зоології, ботаніці. Такі сюжетні колекції, в основу яких покладено зображення на марці, наприклад, кораблі, птахи, національні костюми тощо мають назву — мотивні.

Треба добре пам’ятати, що колекціонування — це один з найкращих і привабливіших засобів вивчення пам’ятників матеріальної культури, політичних, історичних подій, науки, мистецтва, природи. Це один із видів суспільно-корисної діяльності, що поєднує розумовий відпочинок з розширенням культурного та загального освітнього кругозору.

1. Основним джерелом при­дбання чистих, погашених марок є пошта (чиста марка, яка не була в ужитку).
2. Можна також обмінюватись марками з колегами.

Для колекціонерів у філателістичних магазинах і кіосках був передбачений продаж погашених і непогашених марок серіями, набори марок у спеціальних зошитах, тематичні добірки марок, альбоми та клясери.

Які марки краще збирати: чисті чи погашені? Можна збирати і ті, й інші, тільки не бажано змішувати погашені та непогашені марки разом в одній колекції. Багато зі спеціалізованих та дослідницьких колекцій складається з погашених марок. Погашені марки, як правило, дешевші, їх легше збирати та зберігати. Але філателісти, які збирають мотивні (тематичні) колекції, віддають перевагу чистим маркам: зображення на них залишається чітким і повним.

І якщо до вашої колекції потрапить нова марка, або стара, чиста, або погашена звичайна, яка у вас уже є, або рідкісна, якої ще немає, — намагайтеся якнайменше торкатися марок не тільки руками, але й пінцетом. І взагалі при­вчайтеся брати марки тільки пінцетом: навіть най­чистіші руки можуть залишити на марці сліди пальців. Ще кілька порад: нічого не пишіть на звороті марки та ні в якому разі не наклеюйте марку «наглухо», тобто ціляком, а держіть їх у спеціальному альбомі для марок — клясері.

Зберігайте альбоми та клясери з марками не один на одному, а у вертикальному положенні. Причому зберігайте марки в закритій шафі, щоб зменшити шкідливий вплив вологості повітря та денного світла. А також тримайте марки подалі від опалювальних систем. Не забувайте, що вологість і тиск можуть шкідливо впливати на якісний стан марок, навіть тоді, коли вони зроблені з металу. І хоча мало хто про них знає, але такі марки існують. Ось, наприклад, в 1955 році в Угорщині була надрукована марка на алюмінієвій фользі товщиною 0,009 міліметра. Алюмінієві марки випускалися й в СРСР. Дві в 1961 році, серія, присвячена Дню космонавтики, — в 1965 році. А державою Бутан вперше застосовано як матеріал для виготовлення марок сталеву фольгу. Товщина її 0,025 мм. У цій країні є також об’ємні марки, такі поштові матеріали мають стереоскопічний ефект, що дає об’ємне зображення.

Фольга золота уперше була використана королівством Тонго, що випустило серію круглих марок. Випущено золоту марку в Республіці Габон та в декількох інших країнах. Є також марки, що надруковані на шовковій або штучній тканині (дедероні).

Отже, якщо у вас є бажання стати філателістом, то ця стаття допоможе вам зорієнтуватися у правильному виборі.




Рейтинг: 
Рейтинг: Немає (1 голос )
Матеріали по темі: 

Додати новий коментар