Жіночі вихідні

…Нарешті я вдома: в одній руці торба з м’ясом та рибою, в другій – що потрібно до м’яса та риби. Чого це я так втомлююсь? І день сьогодні як день. Ще й з роботи раніше відпросилася. Треба підготуватися до вихідних. Бо ці будуть особливі. Ми проведемо їх з чоловіком удвох. Я вже й забула, коли це було. Як побралися, то жили в моїх батьків. Завжди на очах. А потім – діти: двійко їх у нас. Вже дорослі, оце вперше поїхали на кілька днів відпочити з друзями. Провели ми їх та й вирішили: наступні вихідні – наші.

Треба вибігти, бо забула оцет та майонез. Не так уже й забула, як не було сил тягти. І чому це в нас, жінок, тільки дві руки? Щось ви, пані Марічко, розклеїлися сьогодні. Дуже недоречно. То й вибігла. А щось так млосно: як би присісти після трудового тижня, а ще краще прилягти. Та де там. Отож до роботи. Мій Василько так полюбляє щось смачненьке, то треба побалувати. Відпочинете, пані Марічко, на вихідні. А зараз – на кухню. Раніше зробиш – раніше відпочиватимеш.

Замісила тісто та поставила підходити. А ще м’ясо дрібненько порізала, замаринувала. Наші жіночки дали мені новий рецепт салату, корейського чи китайського, з сирого маринованого м’яса та з соєвим соусом. А ще овочеве асорті: шар голубчиків, шар фаршированих баклажанів, шар фаршированого перцю, а решта – то ваша фантазія. А ще печінковий торт з майонезом та чорносливом, бо це улюблена Василева страва.

Скільки б ще наготувала та вигадала для коханого, та все справи, справи. Життя – як «по трубі»: з дому на роботу, а з роботи до дому. Та що це я розпатякалася сьогодні.

Тож поки тісто підходить, я замочила білизну: встигну випрати. А ще побігла з ганчіркою по квартирі. У Василька мого чистота – не першому місці, й діточок наших привчає. Та тільки вони не дуже привчаються. Ну, то нічого: ще привчаться, а поки прибираю сама.

Прибирала, прала, готувала. Аж ось – дзвінок. Василько прийшов – й одразу до столу. Суп у мене свіженький: з молодою телятиною та цвітною капустою. Мій Василько підігрітий не їстиме, то в мене все з плити. Поки він супчиком смакуватиме, й печеня поспіє. Аж тут – сусід. Родина його відпочиває, то він до нас прийшов вечеряти. Я залюбки з чоловіками посиділа б, погомоніла. Та поки все випрала та наготувала, сусід пішов, а Василько заснув.

Встала ще вдосвіта. Поки все зібрала та підготувала, то й чоловік прокинувся. Поснідали – і на дачу. Ото вже відпочинемо. По дорозі Василько двічі зупиняв машину: вибігала за хлібом та водою.

Приїхали. Чоловік пішов до сусідів на вечір запрошувати: треба і нам повеселитися. Вже й забула, коли танцювала. А поки є час, то я до грядочок припала. Діло до осені йде, треба консервувати. Я біля грядочок та дерев, а потім – за салати. Коли вже чую: чоловік із сусідам йде.

Я такий гарний стіл на веранді накрила. Тільки б дощу не було, бо зі стелі тече. А у Василька так справ багато, що ніяк руки не доходять.

Посиділи добре, погомоніли. Щоправда, не танцювала: якось недобре мені було. Чого дивуватися: ніч майже не спала. Та ще то прибрати, то подати треба було. Добре, хоч сусідки допомагали. Розійшлися, а вже пізня ніч надворі. Я швиденько прибрала, посуд помила.

Навіть не пам’ятаю, коли спати лягла. Василько мене, звісно, не дочекався, а вранці так ображено каже:

-          Чекав, чекав…

-          Рідний, винна я. Але в нас ще день та ніч попереду.

Аж ось: Сашко, сусід наш. Він учора до нас не поспів, то сьогодні зайшов зранку. Чоловіки сіли за стіл, а я – до плити. Вони свіженьку юшку посьорбали, а Сашкова дружина гречану кашу принесла. Потім ще сусіди підійшли: сьогодні моя черга млинці пекти.

Незчулася, як смеркло. Похапцем прибрала, назбирала городини – та й додому. Немовби і їхати недалеко, а вже й темно. Нагодувала Василька. Він із газетою біля телевізора: треба новини знати.

Я замочила огірки. Завтра після роботи законсервую. Приготувала обід: після двох вихідних в холодильнику пусто. Та й білизна посохла, то попрасувала. Підготувала Василькові одяг на понеділок, а чоботи вже так начистила, що як нові.

Треба і за себе взятися: в понеділок на роботу. Я до дзеркала: краще і не дивитися. І чого так? Два вихідні позаду. Та ще які. Все так добре було. То вже милася та чепурилася, лягла опівночі.

Вранці прокинулась – хутчіше до кухні: сніданок готувати, Василькові пакуночок на роботу зібрати. Все встигла, а от Василечок мій такий невдоволений: «Будив, будив тебе, а ти все спиш та спиш. Що мені з тобою робити? Ніякої уваги до чоловіка».

	Tweet
	Нравится