Заручники ігроманії

У попередньому номері «Справ сімейних» (№2, лютий-2009) в статті «Геймери, нетоголіки – втеча від реальності» ми почали розмову  про хворобливу патологічну пристрасть до сумнівних ігор на комп’ютерах, що з часом викликає комп’ютерну залежність (кіберзалежність). Вона, в свою чергу, перетворюється потім в згубну звичку – ігроманію, що стає для гравця своєрідним, майже непереборним наркотиком.

Чим же небезпечна кіберзалежність? Здавалось би, кому заважають ці «безневинні» гравці – геймери і нетоголіки? Перш за все собі, оскільки наша нервова система не завжди в змозі відрізняти справжню реальність від уявної, особливо якщо мова їде про нестабільну невротичну особистість, яка схильна довіритися своїм неадекватним фантазіям.

Таким чином, у свідомості затятих гравців реальне життя підмінюється віртуальним: красивим і блискучим, в якому немає ані часу, ані обов’язків. Замість них є повна свобода і суцільні задоволення. І тоді людина, опинившись у комп’ютерній пастці, залишає спробу вирішувати свої проблеми і опускає руки, припиняючи роботу над собою і своїм вдосконаленням.

В результаті виниклої комп’ютерної залежності ігромани стають заручниками своїх згубних звичок. А ігроманія – пасткою для слабких. При необмеженому, багатогодинному і фанатичному просиджуванні за ігровими комп’ютерами людина може отримати психологічні та фізіологічні травми. Причина – дрібний шрифт, постійна напруга уваги, а також картинки, які весь час мерехтять перед очима. Все це, вже не кажучи про зміст, є негативним, надто збуджуючим подразником для людського мозку. Тому не дивно, коли після ночі, проведеної за грою, у людини може розвинутися судомний напад.

Як стверджують психіатри, ігроманія – це хвороба взаємодії людини з оточуючим світом. Коли хтось отримує щось від життя випадково, то інша людина (потенційний гравець) також сподівається на удачу і намагається знайти її у спеціальних закладах. Таких достатньо навіть у спальних районах, де, як правило, немає ані театрів, ані жодних інших розваг.

Гральні автомати, казино, комп’ютерні гейм-клуби та новітні інтернет-тоталізатори стають найдоступнішим із пропонованих суспільству наркотиків, що призводять до більш або менш тривалого відриву від реальності та зміни свідомості. Із десяти ігроманів, яких родичі приводять до лікаря, справді хоче лікуватися лише один. А сімдесят відсотків гравців – молодь віком від 18 до 30 років. Це ті, хто не має заощаджень і планів на майбутнє – вони живуть одним днем і вважають навіть кризу лише тимчасовим програшем, причому не своїм.

Ігроманія має глобальний характер. У Швеції та Америці комп’ютерна залежність досягла масштабів епідемії серед ігроманів. Згідно зі статистикою, більше 1 млн шведів і біля 3 млн американців залежні від комп’ютерів. Як з цим боротися? Маючи справу з ігровими комп’ютерами чи гральними автоматами, треба на перше місце ставити здоров’я людини. Слід також в цьому плані розробити правила безпечної гри, обмеження допуску гравців за віком, а також обов’язкове обмеження тривалості гри.     

В Америці, наприклад, гральні автомати встановлюються у спеціально визначених місцях, а не де кому заманеться. Причому грати можна тільки протягом спеціально визначеного наперед часу. Ні в якому разі не більше. Гральні автомати періодично вимикаються на 10 хвилин. Це робиться для того, щоб за цей період збуджений азартом гравець мав можливість охолонути, отямитися від поспішних непродуманих кроків і вчасно зупинитися. Хоча б для того, щоб граючи бездумно і нестримано, повністю не попасти у ще більшу халепу – програтися, як кажуть, до останньої копійчини. Тому краще вчасно схаменутися й бігти геть від такої підступної спокуси, щоб не стати заручником ігроманії.

До речі, роблячи екскурс в історію та географію подібних розваг, слід нагадати, що ще в Російській імперії гральні будинки та азартні ігри взагалі були офіційно заборонені. А в наш час, наприклад, в Ізраїлі за причетність до грального бізнесу держава погрожує довічним ув’язненням.

	Tweet
	Нравится