|
 Є люди, які приваблюють своєю енергетикою, шляхетністю, відкритим серцем. Спілкування з такими особистостями збагачує духовно, надає наснаги, позитиву. До таких людей відноситься Юрій Миколайович Мануйлович, колишній моряк, спортсмен, дизайнер, художник, родовід якого походить від старовинного старшинського козацького роду.
В сімейному архіві Мануйловичей зберігаються стародруки, раритетні документи, старовинні речі, унікальні фотографії. Вітальна кімната нагадує художню галерею, експонатам якої позаздрив би любий художній музей.
До свого ювілею Юрій Миколайович підійшов із значними творчими досягненнями, які представив на ретроспективній виставці, що відбулася в Українському фонді культури. Живопис, графіка, плакати, дизайнерські проекти красномовно розповідали про цілу епоху культурно-мистецького прошарку України другої половини ХХ століття.
Добрі слова були сказані заслуженим діячем мистецтва України Д. Янко, заслуженим художником України М. Шелестом, другом сім’ї, шанувальником творчості ювіляра доктором історичних наук П. Панченко. Теплі слова сказав родич Юрія Миколайовича, благодійник освітянських та численних мистецьких проектів, бізнесмен із Шостки – М. Мануїлович. Прийшла привітати свого генерала і команда козаків на чолі з нащадком Батуринських гетьманів полковником С. Батурою.
Прикрасою вечора був виступ бандуриста В. Мороза, випускника Світченської школи бандуристів. Старовинні пісні чудово доповнювали історичні сюжети, представлені на виставці. Створився своєрідний діалог поколінь.
Поклик до творчості Ю. Мануйлович відчув ще у юні роки, коли навчався у дитячій художній школі. Батько, журналіст за фахом, підтримував захоплення сина, бо в родині Мануйловичей завжди було творче оточення. В їхньому домі бував живописець І. Їжакевич, графік В. Касіян, скульптор М. Лисенко, мистецтвознавець Л. Владич, поет О. Вишня, письменник Ю. Яновський, поет К. Оленін, артист Б. Гмиря, грав на фортепіано видатний С. Ріхтер…
Завдяки турботливій дружині Олені Василівні, сімейний архів упорядкований, любовно оздоблений. Вона з радістю розповідає про кожну раритетну річ, особливо зворушливу історію про бойову козацьку шаблю, подаровану предку Ю. Мануїловича самим Богданом Хмельницьким. Збереглися і фронтові блокноти Миколи Васильовича – свідки жахливого періоду в житті українського народу.
Юрій Миколайович отримав художню освіту в студії ім. Грекова, був на керівних посадах у Всесоюзному інституті технічної естетики, Художньому фонді України, інституті патентознавства. Саме за його ініціативою у 2001 році була заснована Сумська обласна організація Спілки дизайнерів України.
Як автор перших дизайнерських проектів на Україні, Ю. Мануйлович зробив вагомий внесок у розвиток промислового дизайну, дизайну інтер’єрів. Його кипуча енергія, невтомна бадьорість, відвертість завжди притягували неординарних людей. Поступово у помешканні Мануйловичей створилася творча вітальня, де завжди звучить літературне слово. Господиня дому, дружина Юрія Миколайовича, лікар за фахом Олена Василівна, завжди нагадає цікавий епізод з життя дома. Все, що стосується громадських справ династії знаного козацького роду, любовно зберігається в сімейному архіві. І це її особиста заслуга.
Юрій Миколайович володіє різними техніками живопису, створює картини у різних жанрах, зачаровує своєю вишуканою світлою палітрою. У численних пейзажах, краєвидах художник розкривається як людина романтичної душі, питливий митець з відкритим і добрим серцем. Мотиви київських старовинних вуличок, історичних пам’яток, краєвидів сповнені любові, прагнення передати неповторну красу оточуючого світу. Ось і милують око такі полотна як «Стара Русанівка», «Зимовий Київ», «Ярославів Вал», «Дзвіниця в Ботанічному саду», «Верхня Ялта», «Матвеєвська затока», «Анастасіївський собор. Глухів», «Новгород-Сіверський».
Слід визначити прекрасні акварелі, в яких художник розкривається як романтик, лірик, майстер хвилюючого настрою. Зворушують серце такі картини як «Небо», «Гірський пейзаж», «Старий Київ», «На Дніпрі», «Самотній пірс». Численні доробки присвячені рідній Сумщині, Прикарпаттю, мотивам Канева, неповторним краєвидам Трускавця, Чорноморського узбережжя. В різні пори року митець знаходить щось особливе, зворушуючи серце, душу. Він майстерно передає миттєвості метаморфоз природи: чи то падаючий сніг, чи останні промені сонця, чи романтику ранньої зорі. Такі картини сповнені гармонії буття, спокоєм і неповторною красою.
В останні роки Ю. Мануйлович звернувся до історії, язицьких звичаїв українського народу. Приваблює серія композицій «Колядки», «Скоморохи», в яких вирує душа народу, прагнення зберегти фольклорні мотиви, старовинні обряди, наших пращурів. І якщо живопис приваблює монохромною шляхетною гамою кольорів, то декоративним творам притаманна відкрита яскрава палітра.
Творчу натуру батька перейняла донечка Олександра. Юрій Миколайович прагне передати юній мисткині свої знання, благословляючи кожний її творчий доробок. Творчі доробки Ю. Мануїловича зберігаються у багатьох музеях та приватних колекціях України. Значну колекцію творів він передав у рідний Глухів, продовжуючи благодійність своїх предків, які будували церкви, творили добрі освітянські справи на Волині, Житомирі, Новгород-Сіверському. (Родовий маєток, подарований Мануїловичам гетьманом Богданом Хмельницьким, зберігся по сьогодення, як і дерев’яна церква, побудована коштом діда). У Новгород-Сіверському діє школа, яку побудував для бідних пращур Ю. Мануїловича. На її стінах збереглися герби родини.
Побажаємо нашому ювілярові подальшого творчого натхнення, нових картин, плідного життя на культурно-мистецькій ниві. Дійсно, свідомість Юрія Миколайовича Мануїловича сповнена любові до життя, бачення прекрасного і прагнення донести красу оточуючого світу іншим.
Валентина ЄФРЕМОВА
|
Юрій Миколайович Мануйлович
