|
«Ви знаєте, з цим класом, зважаючи на вік, виникали проблеми», — зауважила мені в розмові Олена Володимирівна — директор гімназії №167 м. Києва з поглибленим вивченням іноземних мов.
«Нічого дивного», — думала я, всі діти однакові; треба багато любові, сил, а ще й талант від Бога мати, щоб наші нащадки були кращими від попередніх поколінь. А якщо в батьків не вистачає часу, сил, здібностей, а може і любові до своїх чад (на жаль і таке трапляється), все це пояснюючи: «Зараз в Україні складні часи» (а коли вони були прості?). То хто буде відповідати за майбутнє покоління громадян держави? І тут, на щастя, знаходяться небайдужі люди, які роблять свою справу якнайкраще. До них цей вірш:
Що можеш тільки ти — те і роби,
І не чекай, що інший зробить.
Люби цю землю, гори і степи,
І Бог тобі в усьому допоможе!
Відомо всім давно, хто хоче щось робити, той шукає засоби.
В гімназії №167 вирішили піти неординарним шляхом, а саме — директор гімназії Олена Володимирівна Кавун і заступник директора з виховної роботи Ольга Леонідівна Бондаренко залучили до виховного процесу людей мистецтва. І це дало свої позитивні плоди.
В минулому році в гімназії почав свою творчу діяльність публіцистичний театр «Дзеркало», яким керує Рожкова Наталія Вікторівна. Звісно, всі учасники — це гімназисти. Чим допомагають дорослі? Роботи вистачить всім. Сценарій, режисура, костюми, художнє оформлення сцени, музичний супровід і т. ін.
В репертуарі були вистави і про здоровий спосіб життя, і на новорічну тему, одним словом — планів багато. Безперечно, тематику вистав пропонує керівництво гімназії. А що стосується творчого вирішення завдання, тут допомагає народна артистка України Галина Яблонська — президент Міжнародної Ліги «Матері і сестри — молоді України». Адже керівник театру «Дзеркало» Наталія Рожкова є членом молодіжної ліги цієї організації, девіз якої: «патріотичне виховання молоді мистецько-просвітницькими засобами».
Галина Яблонська, кавалер ордена княгині Ольги, написала сценарій «Пам’яті Героїв Крут», який неодноразово був відтворений нею на сцені КВЛ ім. Івана Богуна за участі ліцеїстів і учениць 109 школи ім. Шевченка.
А 29 січня 2007 р. в гімназії №167, коли представники різних партій вшановували пам’ять Героїв на місці подій — станції Крути, була показана версія цієї вистави.
До присутніх — учнів старших класів, батьків і вчителів — звернулись із вступним словом заступник директора з виховної роботи Бондаренко О. Л., і на сцену вийшли актори — учні 9 класу, почалось театралізоване дійство.
Більше години йшла вистава. Присутні з хвилюванням стежили за тим, що відбувається на сцені.
Молитва з уст юнака, вишиті рушники на великому хресті на сцені, жовто-блакитний прапор, живі квіти в руках юних, чарівних дівчат, а в кінці вистави звучить в запису Гімн України, коли всі встають, — запам’ятаються і юним акторам, і глядачам.
Після вистави, поспілкувавшись із гімназистами, я висловила свої побажання, поради. Слова щирої подяки були адресовані чудовим жінкам, яким можна довірити виховання майбутнього покоління — директору гімназії Кавун О. В. і заступнику Бондаренко О. Л.
Хочеться сподіватися, що спільна творча робота учнів 8-а класу буде зміцнювати їх дружбу, а молода енергія завдяки дорослим тепер спрямована на цікаву роботу. Вірю, що це дасть позитивний результат. Можливо і інші навчальні заклади використають досвід цієї гімназії. А потім можна провести цікавий театральний фестиваль. Адже головне завдання мистецтва, як вважають мудрі: «Розважаючи — виховуй». Хай щастить усім у добрих справах! А цікава робота принесе задоволення від успіху.
Тамара Ісаєва
|
Виховання через творчість
