|
 Війна ... У цьому слові біль і розпач матерів, стогін поранених, плач сиріт. Фашизм – найганебніша сторінка в історії людства. Гітлерівці вбили та замучили в концтаборах мільйони людей, зруйнували, розбомбили тисячі міст і сіл не тільки України, а й Росії, Білорусії, Польщі, Франції та інших країн світу.
Немає родини, якої б не торкнулась війна. Вона не обійшла стороною і мою родину – мій прадід загинув у 1943 році, захищаючи свою Вітчизну, проте і сьогодні невідомо, де саме він похований, де знайшов свій останній притулок, та в сімейному альбомі й досі зберігається останнє фото прадіда.
Війна скінчилася 65 років тому, та час не послабив біль. У моїй родині День Перемоги вважають найважливішим святом. І кожного року, 9 травня, коли звучить «День Победы», плаче бабуся, перебирає старенькими руками перележані в шафі прадідові речі, немов чекає на нього, немов думає, що вони йому ще знадобляться. І кожного року, вслухаючись у її розповіді, уважно вкотре переглядаючи фронтові листи, що вже стали своєрідними оберегами нашої родини, я розумію: яке ж то щастя – безмежне й чисте блакитне небо над головою! І цього року, як і завжди, 9 травня, я з гордістю піду на святковий парад і з гордістю стоятиму біля обеліска, на якому викарбовано сотні прізвищ, а серед них і прізвище мого прадіда – воїна-визволителя. захисника рідної землі.
Стеценко Юлія, учениця 10 класу Козелецька гімназія № 1
|
Воєнних днів не згасне слава
