Волонтерство і туризм, чи є різниця?

Літо –  це час, коли молода людина сама складає свій розклад. І так само як і при записі на дисципліни в Могилянці, тебе чекає безліч альтернатив: практика, робота, робота і подорож по закордонним містечкам (Work&Travel), відпочинок на морі і просто відпочинок. Альтернатива, яку обрали такі студентки як я, Яна Салахова (НаУКМА), Галя Гуленко (НаУКМА) і Аня Кокоба (НТУУ «КПІ») - молодіжний табір волонтерів у Чехії. «У нас цих таборів…», - скаже більшість – « пішов у похід в Крим, поставив декілька наметів – чим тобі не табір?! А волонтеримо ми кожного дня – то покуховарити, то вогонь розвести» Чи є різниця?


Є. По-перше в цілях. Молодіжний табір мав аж 3 цілі:



1. Розвиток характеру, почуття власної відповідальності. Кожен учасник може збагатити свій досвід міжособовими відносинами у новій ситуації, роботою в команді й поєднати свої теоретичні знання щодо людських відносин, почуття власної відповідальності і цінності з практикою в спільній діяльності.

2. Розвиток діалогу між різними культурами. Молоді люди представляли Чеську республіку, Україну і меншину Ромів і вчились не тільки жити разом і спілкуватися один з одним але й створювати щось позитивне разом.

3. Покращення умов проживання місцевому населенню.

Проект називався «Молодь, Волонтерство і середовище буття», який проходив 3-9 липня в місті Колін, Чеська республіка. Містечко знаходиться в 50 км від столиці – Праги. Під час подорожі на авто до місця призначення я запитала в Аленки – організатора табору, чому табір саме в невеликому містечку на периферії. Виявилось, що виховання молоді у такий спосіб дуже популярна річ серед неурядових організацій Чехії і здивувати великі міста як то Прага, Брно і тим паче знайти підтримку таких ідей дуже важко в умовах суворої конкуренції. Втім місто Колін просто пречудове – затишне, охайне і ще й з багатою історією. Нас з радістю прийняла директорка місцевої бізнес школи, де ми і розмістилися. Звичайно робочою мовою була англійська, але більшість – тобто окрім нас трьох – спілкувалась чеською.

Хоча програма тривала всього 6 днів, вони були настільки насиченими, що ми жодної секунди не сумували: день знайомств для єднання української і чеської молоді, який вилився у творчу конкуренцію між трьома командами – «Shock for people», “Bambucha”, “The fellowship of fense”. І все було весело – фарбувати спорткомплекс і дивитись на здивовані погляди перехожих, бігти під зливою назад і грітися гарячим чаєм, готувати концерт народної самодіяльності для будинку престарілих і робити для них орігамі, до півночі розповідати про особливості української та чеської молоді, навчання, захоплення і дивуватися, які ми все ж такі схожі, хоч і живемо в різних країнах, з різною історією. Це було щось нове в нашій свідомості – ширше подивитись на світ, в якому ти живеш, побачити зовсім інші ракурси і точки зору, але спрямовані саме туди - до самореалізації, любові і відтворення себе у відносинах зі світом. І ти оновлюєшся...

В останній день, коли ми мали від’їжджати, Аленка попросила нас написати листа собі додому як згадку про табір. Спочатку я думала, що ж його написати і потім зрозуміла – про людей, про тих, з ким всі ці дні я була разом, переживаючи всю гаму емоцій і почуттів, тих кого я буду ще довго згадувати і з якими моє серце стало більше і ширше на цілу країну – країну мрій.

Звичайно цінити я почала це не одразу, а тим паче за плечима рік роботи в суспільних проектах з командою волонтерів Студентського клубу НаУКМА – неоціненний досвід, який розширює твої рамки буття і усвідомлення себе.

	Tweet
	Нравится