Завдання сучасної школи

Від нас, від нашого вміння, від нашої май­стерності, від нашого мистец­тва та мудрості залежить життя дитини, здоров’я, розум, характер, воля, інтелектуальне обличчя, її місце та роль у житті, її щастя», — писав великий педагог В. О. Сухомлинський.

Глобальні проблеми сучасності та криза соціально-економічного розвитку країни породжують у підростаючого покоління такі негативні стани, як невпевненість у майбутньому, соціальну тривожність, жорсто­кість і, як наслідок, поширення наркоманії, проституції, алкоголізму та інших кримінальних проявів у суспільстві. Молодь втрачає духовно-моральні ідеали, що кардинально змінює їх ціннісні орієнтації. Таке становище значно загострює проблему виховання духовно здорової особистості, що сьогодні є справою не лише школи, а й усієї держави.

Одним із найважли­віших чинників подолання цих негативних явищ є розвиток у педагогів та учнів сучасної школи духовних якостей характеру, духовної культури, спрямованої на гармонізацію внутрішнього стану зі світом, забезпечення умов для особистісного зростання педагогів та їх учнів, усвідомлення свого «Я», реалізацію активної життєвої позиції. Модернізація національної системи освіти має стати основою відтворення духовного потенціалу молоді. Визначення провідних пріоритетів розвитку духовної культури педагогів та їх учнів в навчально-виховному процесі потребує об’єднаних зусиль усіх суб’єктів середньої загальноосвітньої школи та родини.

Педагоги спеціалізованої школи №187 з поглибленим вивченням української та англійської мов м. Києва, працюючи над науково-дослідною експериментальною проблемою «Формування та розвиток духовного потенціалу учнів 5—9-х класів на уроках предметів гуманітарного циклу», вивчають теоретичні питання розвитку духовності особистості в сучасній системі освіти, висвітленні у працях таких науковців, як: Амонашвілі Ш. А., Балл Г. О., Барановский В. Ф., Бех І. Д., Боришевський М. Й., Бутенко В. Г., Васильченко Л. Л., Ващенко Г. Г., Галецька І. І., Зязюн І. А., Кириченко О. В., Климова О. А., Лучанінова О. П., Макаренко А. С., Максименко С. Д., Миропольська Н. Є., Мукомел С. А., Ничкало Н. Г., Олексюк О. М., Омельченко О. П., Отич О. М., Петрочко Ж. В., Помиткін Е. О., Попова О. В., Ревуцька О. В., Рибалка В. В., Савченко О. Я., Саннікова Т. В., Сущенко Т. І., Сухомлинська О. В., Татарнікова Л. Г., Фасоля А. М., Федорченко Т. Є., Фоменко К. М., Чернуха Н. М., Шевченко Г. П. та інших, працюють над практичним втіленням важливих аспектів розвитку духовного потенціалу школяра на уроках та в позаурочний час, залучаючи до цього і батьків.

Так, на уроках української літератури у 9-го та 10-го класах, підводячи підсумки вивченого за 2014—2015 нав­чальний рік, я дала учням творче завдання: написати листа улюбленому письменникові. Моєму задоволенню не було меж: таких дорослих і мудрих думок я, чесно кажучи, навіть не сподівалась від своїх учнів.

Ярослав Фурса, учень 9-го класу, пише: «Шановний Іване Багряний, щиро вдячний за роман «Тигролови», який я прочитав на одному диханні. Дякую за інтриги та показ великої жаги до життя головного героя Григорія Многогрішного. Я радий, що його випробування Ви супроводжували Наталчиним коханням, думаю, це дуже допомагало йому в усіх ситуаціях бути сильним. Я зробив для себе багато висновків щодо формування свого «Я». Щиро дякую».

Софія Тимощук, учениця 9-го класу, звертаючись до Тараса Шевченка, зазначила: «У кожного із нас своя доля, але доля України — для нас одна, і від кожного із нас вона залежить — і від того, хто живе чесно, і від того, хто, на жаль, кривить душею, і від того, хто йде у бій за свою землю на Сході України… Твоє життя, Тарасе, — Віра велика, Надія безмежна, Любов всесильна… Ось над чим нам, нащадкам Твоїм, сьогодні потрібно працювати. Дякую за неперевершені у часі твори, що навчають жити по-правді».

Сергій Шелкопляс, учень 10-го класу, пише у листі до Михайла Коцюбинського: «Шановний Михайле Михайловичу, хоч я народився там, де сьогодні йде війна (Луганськ), але доля подарувала мені шанс деякий час навчатись у столичній школі. Я з гордістю буду згадувати уроки української літератури, на яких моя вчителька Ольга Миколаївна Ходацька інтригувала нас новим, незвіданим, навіть незрозумілим, пояснюючи діалектизми, які я вперше чув, показувала презентацію гуцульського краю, яким я віртуально разом зі своїми однокласниками зачаровано мандру­вав і переживав за долю мого улюбленого героя Іванка з повісті «Тіні забутих предків». Кожне наше заняття було захоплюючим. Ми всі прочитали цей твір, переживаючи ролі кожного з героїв, бо вони є надзвичайно реалістичними, ми довго сперечались: за що йшла ворожнеча між родинами, чому кохання недовговічне, де мораль?.. Якби Ви, пане письменнику, були присутні на наших уроках, мабуть, пишались би нами, бо звучали думки оптимістичні, і тішило нас те, що ми знаходили вихід із тих ситуацій безкровний, мирний, людяний…».

Аналіз теорії та практики з цієї проблеми дозволяє виявити проблемні моменти між потребою суспільства у підвищенні рівня духовної культури, духовних якостей характеру учасників навчально-виховного процесу та недосконалістю психолого-педагогічних умов забезпечення цього процесу; між прагненням молоді до духовного самовдосконалення та обмеженістю умов щодо задоволення цього прагнення у родинному вихованні. Отже, стан духовного, соціального, психологічного і фізичного здоров’я сучасної молоді та загальна демографічна ситуація в суспільстві свідчать, що існує реальна потреба в розвитку духовних якостей характеру різних груп, зокрема, учнів, педагогів, батьків, що сприятиме конгруентному та гармонійному індивідуальному розвитку особистості.

Духовні якості характеру особистості — сукупність стійких, соці­ально вихованих індивідуальних особливостей особистості, що формується і проявляється в діяльності і спілкуванні, та зумовлює типові для особи способи поведінки у відповідності до гуманістичних ідеалів, ціннісних орієнтацій. Вважаю, що характер проявляється в системі ставлень, відношень особистості до інших людей, до самого себе, до справи (до праці, навчання), про що свідчать висловлювання учнів у листах до письменників.

Духовні якості характеру особистості зумовлюють спроможність особистості регулювати свою життєдіяльність у відповідності до гуманістичних ідеалів; усвідомлення людиною себе як цілісної особистості, сформованість гуманістичних ціннісних орієнтацій, розуміння цінностей життя та усвідомлення його змісту, домінування оптимістичного світосприйняття. Духовні якості характеру залежать від духовного світу особистості, її сприйняття чинників, що складають духовну культуру людства — моралі, етики, освіти, науки, мистецтва. Детермінантами духовної культури особистості, духовних якостей характеру є гуманістичні цінності, високі норми моралі, ідеали, що найбільше відповідають розвиткові сучасного суспільства і сприяють активній, творчій життєдіяльності, чітке уявлення про мету життя, наявність ідеалу духовно здорової особистості, сформованість світогляду особи на основі гуманістичних ціннісних орієнтацій. Духовні якості характеру, духовність розкриває систему цінностей і мотивів поведінки людини в її відносинах із зовнішнім світом і собою.

Проблема збереження і зміцнення духовних якостей характеру охоплює такі аспекти, як: дотримання духовних чеснот (Віри в Бога, Надії на краще майбутнє, Любові до всього сущого, Смиренності як спокійного відношення до проблем, Терпіння, Милосердя, Лагідності), релігійних заповідей (Шануй Бога свого; Не роби собі кумирів, крім Бога; Не промовляй імені Бога даремно; Шість днів працюй, а сьомий — Богу присвячуй; Шануй батька і матір своїх; Не вбивай; Не чини перелюбу; Не кради; Не бреши; Не бажай майна, що належить ближньому), викорінення смертних пристрастей (розпуста, переїдання, користолюбство, гнів, сум, зневіра, пихатість, заздрість, ледарство); побудова життєдіяльності на основі Добра, Краси, Істини та ін.

Отже, завдання сучасної школи — не тільки давати певну суму знань учневі, а разом із батьками виховувати Людину, готову до життя. Бо, за словами Б. Платона, «учитель — це той же вчений, але у своїй особливій лабораторії, де він, всебічно вивчаючи учнів, невпинно творить, щоденно веде на пошуки найдосконаліших методів проектування доль і душ людських».

Ольга Ходацька,
заступник директора з науково-методичної роботи спеціалізованої школи №187 з поглибленим вивченням української та англійської мов м. Києва




Читайте також: 

Додати новий коментар