Урок на тему: «Щастя родини»

ПІДГОТУВАЛА: Шаляпіна О.Г., вчитель англійської мови, класний керівник Козелецької гімназії №1

МЕТА УРОКУ:

•    виховувати в дітей почуття любові й поваги до своєї родини; зацікавити їх пошуками коріння свого родоводу; 

•    дати можливість відчути комфорт і радість від родинного оточення і спілкування; 

•    учити взаєморозуміння, взаємодопомоги, усвідомлення своїх обов’язків;

•    закласти в учнів бажання виявляти увагу й повагу до рідних, творити добро, нести красу в дім своїми думками й учинками; сприяти розумінню необхідності міцних родинних зв’язків, важливості родинного єднання;

•    формування відчуття гордості за свою велику українську родину.

ОБЛАДНАННЯ:

магнітофон, записи українських пісень про родину, фортепіано, синтезатор, картки з прислів’ями та приказками на тему родини.

ОФОРМЛЕННЯ КАБІНЕТУ:

фотостенд «Наша родина», стенд із пошуковими учнівськими роботами «Родинне дерево», малюнки дітей «Портрет моєї сім’ї».

Учитель. Добрий день, діти! Добрий день, дорогі гості, шановні колеги! Дуже приємно, що ми сьогодні зібралися в нашому теплому родинному колі. Темою спілкування нашої зустрічі є «Щастя родини».

(Лунає пісня у виконанні учнів

«Ой, зеленеє жито, зелене»).

Учень.

«Родина», «рід» — які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Бо всі ми з вами — гілочки на дереві,

Що вже стоїть віки.

Це дерево — наш славний родовід.

Це — батько, мати, прадід твій дід.

Учениця. Так, велике дерево-рід, і гілочки на ньому — це ми, діти. Ми швидко ростемо і міцніємо, бо живлять нас соки великої гілки — нашої родини. А родина тим міцніша, чим сильніша в ній дружба.

Учень. Усі дерева-роди — це могутній народ, якого ніколи не здолати, поки він береже своє коріння пам’яттю й історією.

Учитель. Ви, діти, цікавились історією свого роду, розпитували у своїх батьків, бабусь і дідусів про коріння (дехто дістався навіть четвертого і п’ятого покоління) і намалювали свої родовідні дерева, які сьогодні представлені тут, на нашій зустрічі.

Ви намалювали також портрети своєї родини. Вони цікаві тим, що пройшли через ваше сприйняття, через вашу спостережливість, серце, вони ніби «дихають» вашою любов’ю і ставленням до своєї сім’ї.

Учениця. У кожного з нас є своя родина. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люб-лять, жаліють. І ми їх також найбільше любимо, бо без них не уявляємо свого життя.

Учень. Батько й мати — найрідніші та найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержали життя. Вони вчать нас людяності, доброти, милосердя, збагачують наш розум, укладають у наші вуста ласкаві слова.

Учениця.

Ми до батьків сказати хочемо слово, 

Сповнене ніжності й любові, 

Бо без батьків чого ми в світі варті! — 

Без маминої ласки і тепла, 

Без батьківської строгості і жарту, 

Без нашого родинного тепла?

Батько і мати — два сонця гарячих, 

Що нам дарують надію й тепло, 

Батько і мати у долі дитячій 

Так необхідні, щоб щастя було! 

Учень. Мама — то ніжність, ласка, тепло, а батько — то впевненість, мужність, сміливість.

Учениця. Образи батьків опоетизовані у вір-шах, оспівані у піснях, казках і легендах. 

Учень. 

Як мені вас не любити, — 

Рідний батьку, нене! 

Та ви ж мене згодували 

І дбали про мене.

Та ви ж мене згодували 

Щирими руками. 

Ой нема то ніде в світі, 

Як у батька й мами. 

Батько розуму навчає, 

Мати приголубить, 

Ніхто мене так на світі, 

Як вони, не любить. 

Дай же, Боже, щоб я виріс,

В школі гарно вчився,

Щоб я батькові і неньці

Добре відплатився.

Б. Лепкий

(Виконується пісня «Чорнобривці»).

Учитель. Скажіть, будь ласка, що ви відчули, слухаючи її, які почуття, думки викликала пісня, як ви розумієте її зміст? (Розмірковування учнів). 

Учитель. Так, дійсно. Батько й мати — найдорожчі й найближчі люди. Вони є порадниками, заступниками, вихователями — чуйними, люблячими.

Родинне тепло, родинні уроки життя — це те, що людина бере із собою в дорослі шляхи. Батько й мати своїм прикладом навчають працювати, творити красу, доброти, відвертості, щирості у взаєминах із людьми, навчають жити у правді й мирі, у злагоді. Ці поради всотує у себе душа і проносить впродовж усього життя.

А мама завжди непокоїться за долю своїх дітей, навіть, коли ті стають дорослими й літніми людьми.

Учениця. Мама... Це найпрекрасніше слово на землі! Найтепліше, найсвятіше.

Майже всіма мовами світу воно звучить однаково ніжно. У мами найлагідніші руки, вони все вміють. У мами найвірніше і найчуйніше серце — у ньому ніколи не згасне любов.

І скільки б не було тобі років — 5 чи 50 — тобі завжди потрібна мама, її ласка, увага, погляд, підтримка. І чим більша твоя любов до мами, тим світліше і радісніше життя.

Учень.

Чи є у світі що світліше, 

Як мамині очі, 

Що все зорять за дітьми.

І вдень, і серед ночі? 

Чи є в світі що миліше, 

Як мамині руки, 

Що працюють для дитини 

Щиро, без принуки? 

Чи є в світі що щиріше, 

Як серденько мами,

Яке б’ється для дитини 

Днями і ночами?

Чи є в світі що дорожче,

Як мама кохана, 

Що трудиться для дитини 

Від ночі до рання?

Учениця.

Вона посварить й покарає, 

І приголубить над усе. 

І кожен матінку чекає — 

Вона гостинець принесе,

Вона нас всіх за руку в школу

Колись уперше привела,

Ясну усмішку світанкову

Нам на дорогу всім дала.

Учень.

Святішого нема мені, 

Ніж добрі напуття: 

Уроки перші мамині — 

Вони на все життя.

Не вихлюп тимчасовості — 

В них мудрість всіх століть: 

«По правді лиш, по совісті 

Потрібно, синку, жить...»

 

Учениця. Мати простежує за нашою життєвою дорогою, намагаючись вчасно застерегти від хибного кроку чи негідного вчинку. Будьмо чуйними й уважними до неї. І якщо іноді вона буває надто сувора, зрозуміймо її правильно: це тому, що вона бажає нам тільки добра.

 

Учитель. Так, дійсно. Батько й мати — найдорожчі й найближчі люди. Вони є порадниками, заступниками, вихователями — чуйними, люблячими.

Родинне тепло, родинні уроки життя — це те, що людина бере із собою в дорослі шляхи. Батько й мати своїм прикладом навчають працювати, творити красу, доброти, відвертості, щирості у взаєминах із людьми, навчають жити у правді й мирі, у злагоді. Ці поради всотує у себе душа і проносить упродовж усього життя.

А мама завжди непокоїться за долю своїх дітей, навіть коли ті стають дорослими й літніми людьми.

 

Учень.

Хто, як не мама, дорогу зігріє?

Хто нас на світі ще так пожаліє?

Не заморозить нам холод віконце,

Поки є мама — немеркнуче сонце!

 

Учитель. Готуючись до виховного заходу, ви читали твори про всеперемагаючу любов матері. Давайте послухаємо казку видатного педагога В. Сухомлинського «Крила матері».

Учениця (читає казку).

Казка «Крила матері»

«Спекотного літнього дня вивела Гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку. Вона вперше показувала діткам великий світ. Цей світ був яскравим, зеленим, радісним: перед гусенятами розкинувся величезний луг. Гуска навчала дітей скубти тонесенькі стеблинки молодої травички. Стеблинки були солодкими, сонечко теплим і лагідним, трава м’якою, світ затишним, добрим і співав безліччю голосів бджіл, жучків, джмелів, метеликів. Гусенята були щасливі. 

Вони забули про матір і розійшлися величезним зеленим лугом. Коли життя щасливе, коли на душі мир і спокій, про маму часто забувають. Стривожившись, Гуска стала скликати дітей, але не всі вони слухалися. Раптом насунулися темні хмари і на землю впали перші великі краплі дощу. Гусенята подумали: світ не такий уже й затишний і добрий. І як тільки вони про це подумали, кожне згадало про матір. Несподівано кожному з них стала потрібна, ой, як потрібна, мама. Вони підняли маленькі голівки і побігли до неї.

А тим часом із неба посипалися великі градини. Гусенята ледве встигли прибігти до матері, вона підняла крила і накрила ними своїх дітей. Бо крила існують насамперед для того, щоб накривати дітей — про це відомо кожній матері, а потім уже для того, щоб літати. Під крилами було тепло і безпечно; гусенята чули гуркіт грому, який долітав ніби звідкись здалеку, завивання вітру і стукіт градин, їм навіть стало весело: за материнськими крилами коїлося щось страхітливе, а вони в теплі та затишку, їм і на думку не спадало, що крило має два боки: усередині було тепло і затишно, а зовні — холодно і небезпечно. Потім усе затихло. Гусенятам хотілося скоріше на зелений луг, але мати не піднімала крил. Маленькі діти Гуски вимогливо запищали: «Випускай нас, мамо!». Так, вони не просили, а вимагали, бо коли дитя відчуває міцну, сильну материнську руку, воно не просить, а вимагає. Мати тихо підняла крила. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили, що в матері поранені крила, вирвано багато пір’їнок. Гуска важко дихала. Вона намагалася розправити крила і не могла цього зробити. Гусенята все це бачили, але світ знову став таким радісним і добрим, сонечко сяяло так яскраво і лагідно, бджоли, жуки, джмелі співали так красиво, що гусенятам і на думку не спало запитати: мамо, що з тобою? І тільки одне, найменше і кволе гусеня підійшло до матері і запитало: «Чому в тебе поранені крила?». Вона тихо відповіла, ніби соромлячись свого болю: «Все добре, синку». Жовтенькі гусенята розсипалися по траві, і мати була щаслива».

Учитель. Як ви думаєте, чому поранена мати, незважаючи на ситуацію, була щаслива? Що потрібно для того, щоб виросли крила материнської і батьківської любові? Чим, на вашу думку, крила батьківської любові відрізняються від крил материнської любові? Чи мусять діти ростити крила любові до своєї мами? У чому виявляється ваша турбота до мами?

Інсценізація вірша Г. Вієру

«Мамо, чому?»

Син:    Чом у тебе у косі ясна   

Забриніла раптом сивина?

Мати:    Од любові, од тривог, надій:

Ти ж один у мене, сину мій.

Син:    А в бабусі голова біліш —

Тож мене бабуся любить більш? 

Мати:    В неї діти — доньки і сини —

Додають, сердешній, сивини.

Син:    Чом же тьотя біла, як зима —

В неї ж діток не було й нема? 

Мати:    Так, синочку, біла геть вона,

Бо нудьгує цілий вік одна.

 

Учитель. Так, саме в дітях — найбільше щастя мами. Для мами її діти — найкращі у світі.

Дочка переймає від мами все, навіть звички. А син учиться в неї тих правил, що згодом стануть його життєвим кредо: ставитися з повагою до старших, учитися по-особливому ставитися до жінки.

Маму називають берегинею роду. Бо вона справді оберігає його, леліє, зберігає для прийдешніх поколінь.

Мудрість матері — то родинна святиня. Завжди прислухайтесь до маминих слів, до її порад, дотримуйтеся правил вашої родини. Пам’ятайте, що недобре слово залишає в душі матері подряпинку на все життя, вибілює коси, розсипає зморшки на чолі. Даруйте мамі радість, зігрівайте її своїм теплом, увагою, і, коли виростете, ніколи не забувайте про неї.

Крізь дощ, крізь сніги і тумани,

Чи дороги туман обснує,

Приїжджайте частіше до мами,

Повертайтесь в дитинство своє.

Забувайте обов’язок, втому,

Не марнуйте дрібницями дні,

Приїжджайте до рідного дому,

Розвеселяйте в нім душі свої.

Там ростуть чорнобривці і м’ята, 

Де пройшли ваші дні золоті, 

Лиш не можуть нам вічними стати

Руки мамині — крила святі.

Л. Пасько

(Діти виконують пісню «Рідна мати моя...»).

Учитель. І знов наші щирі зізнання, наші теплі звернення до рідних людей: тепер — до тата. 

Учень.

Усе в житті міняється і в’яне, 

Усе мина, відходить назавжди. 

Усе, що є в житті — то долі повеління, 

А все, що є в мені — то батькове учіння, 

Від батька в мене є терпіння і удача, 

І розум, батьку мій, — це твоя добра вдача. 

Люблю усе живе, що квітне і буяє, — 

Це, батьку, мабуть, я також від тебе маю. 

Ти передав мені усе, що сам умієш, 

І наділив мене усім, що сам ти знаєш. 

Життя іде-бреде, квітує і згасає — 

Науку цю твою я завжди пам’ятаю. 

Нехай ідуть роки, і дні у млі згасають, 

А ти для мене є теплом землі — я знаю. 

Твоє добро святе і людяність велика, 

І відданість землі, і совість у душі — 

Це те усе в тобі, за що я поважаю, 

І голову свою тобі в уклін схиляю. 

Учитель. Послухайте казку про мудрі поради батька.

Учень. 

Російська народна казка «Мудрий батько»

Чи так воно було, не знаю, а як чув, так і розповідаю.

Був собі один селянин. І мав він сина. Коли хлопець підріс і почав допомагати в господарстві, батько й каже:

— Дивлюсь на тебе і бачу, беручкий ти до всіх справ. Час минає, молоде росте, старе старіє. Незабаром змужнієш, оженишся і сам станеш на господарство. От і запам’ятай мої слова.

Живи так, щоб у кожнім селі був у тебе свій дім. І нехай у тебе щодня будуть нові чоботи. І живи так, щоб люди тобі кланялися. І завжди будеш справним хазяїном. Подивувався син на такі слова та й питає:

— Не можу збагнути: хіба можливо звести в кожному селі будинок? І як можна справляти щодня нові чоботи? Та й як жити, щоб люди мені вклонялись?!

Усміхнувся батько та й каже: 

— Не тужи, синку. Мою пораду легко виконати. Захочеш у кожному селі бути як удома, май у кожному селі вірного, надійного друга, і буде в тебе там своя оселя. А щоб були у тебе щодня нові чоботи, треба звечора добре помити та почистити свої чоботи, ніколи цього не забувай, от і будуть вони наступного дня як нові. Ну а щоб люди тобі першому вклонялися, вставай раніше за всіх, виходь на роботу першим, тоді всі, хто пізніше тебе вийде, вітатимуться з тобою й уклонятимуться. Як бачиш, у моєму наказі немає нічого складного.

Коли прийшов час і син сам почав господарювати, він зважив на поради батька і жив добре».

Учитель. Так, батькова наука, передача умінь від батька до сина, батькова суворість і вимогливість, батькова людяність і стриманість ведуть дитину по життю впевнено і терпляче.

Здавна вважається, що батько — це захисник, годувальник. Батькове слово — закон. Як скаже батько, так і буде, бо він — голова сім’ї, зразок для своїх дітей.

Кожна дитина хоче, щоб її батько був людиною сильною і справедливою, щоб був мудрий і мужній, але щоб водночас відчувати його доброту і лагідність.

Дуже хочеться, діти, щоб ви розуміли своїх батьків, любили їх. Бо по-справжньому любити їх — означає приносити в дім мир і спокій, не завдавати батькам болю, образи, прикрощів.

Найбільше щастя для мами і тата — ваше щастя, ваше життя, працьовитість. Якщо люди вважають дитину не доброю людиною — це велике горе для батьків.

Народна мудрість говорить: «Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти». Старість — невідворотна, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І залежить це не тільки від ваших батьків, а й від вас самих. Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб життя батька й матері було отруєне вашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях. 

Бережіть здоров’я своїх батьків. Пам’ятайте, що ранню старість і хворобу батькам приносять не тільки праця, утома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.

Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.

Учениця. 

Цінуйте завжди маму й тата,

Вони зростили вас із немовляти, 

Встигайте добре слово їм сказати, 

Допоки ви живете в рідній хаті.

Коли ж зміцніють ваші крила, соколята,

Відчуєте ви силу, щоб літати, — 

Не забувайте маму й тата, 

їхніх порад, добром багатих!

Учитель. Родина, родинне вогнище, родинне тепло — його завжди зберігають і підтримують наші старші мами й тата — бабусі й дідусі, такі милі, лагідні, люблячі. Скільки знають цікавинок, так багато пам’ятають і вміють, охоче розповідають, діляться своїм життєвим досвідом, радіють онукам і готові все для них зробити. 

Учениця.

Свою бабусю знаю

Я з давніх, давніх пір, Її обличчя любе,

Її ласкавий зір. Замислиться бабуся,

Зажуриться на мить, 

І знов, дивись, сміється, 

Ласкаво гомонить.

Та над усе на світі 

Сподобались мені 

Її ласкаві руки — 

Умілі і міцні.

Оцим рукам хорошим

Робота не важка, 

Бо шиє, варить, пише Бабусина рука.

Буває, щось як зробить — 

Ви скажете: краса! 

Вона робить уміє 

Ну просто чудеса!

І я в бабусі руки Цілую залюбки — 

Вони, немов співають, Розказують казки.

Я слухаю бабусю 

І вся, немов у сні. 

Розумні, ніжні руки, 

Умілі та міцні.

М. Риленко

Учитель. А як же не поговорити сьогодні про наших сестер і братів — старших і молодшеньких! Вони — така втіха, із ними цікаво. Вони перші друзі, опора і водночас — об’єкт піклування.

За меньшенькими треба доглядати, бавити їх, хоча це інколи й набридає (та ненадовго). Бо то велике щастя мати брата чи сестру.

Учитель. Родина, родинні стосунки, виховна роль родини — усе це покладено в основу багатьох наших українських народних прислів’їв та приказок.

Давайте знову зберемось у групи і з двох половинок складемо приказки та прислів’я про родину.

 

Гра «Збери прислів'я»

1. Шануй батька й неньку — буде тобі скрізь гладенько.

2. Добрі діти — батькам вінець, а злі діти — батькам кінець.

3. Яке дерево — такі й квіти, які батьки — такі й їхні діти.

4. Яка сім'я — такий і я.

5. Який дуб — такий тин, який батько — такий син.

6. Який кущ — така й калина, яка мати — така й дитина.

7. Мати одною рукою б'є, а другою гладить.

8. Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів — батька.

9. Добре дитя, коли добрі батько й мати, коли в хаті лад.

При сонці тепло, при матері добре.

10. До людей по розум, до матері по серце.

11. У сокола і діти — соколята.

Учитель. Родина зігріває вас маминою піснею, батьковим напуттям, дідусевими казками, бабусиними вишиванками, незрадливістю рідного слова. То ж і ви, діти, говоріть до своїх рідних тільки добрі слова.

(Звучить пісня «Родина»).

Учитель. Бажаю всім вам щастя, здоров’я, злагоди у родинах! Сподіваюся, що в нашій шкільній родині теж завжди пануватимуть щирість і взаєморозуміння, а у великій усенародній родині — мир! До нових зустрічей!




Читайте також: 

Додати новий коментар