Тематичний урок «Свято осені»

Мета заходу:

1. Продемонструвати уміння й навички віршування, декламації, акторські здібності членів літстудії «Паростки».

2. Після свята учні знатимуть звичаї, обряди й традиції українців осіннього періоду.

І ведучий:

Як швидко літо промайнуло!

Прийшла осіння вже пора,

Немов на крилах пролетіло

Кохане літечко з двора!

ІІ ведучий:

На знак того, що місяці

Осінні вже настали,

На Свято осені усіх

Ми дружно вас зібрали!

 

І ведучий:

Привіт друзі! Дякуючи осені, ми знову разом.

ІІ ведучий:

А я нічого не маю проти літа.

Як на мене, нехай би воно тривало вічно!

І ведучий:

Так-то воно так. А як же друзі?

Адже саме осінь збирає нас докупи.

ІІ ведучий:

Так, звичайно. І сьогодні всі разом

ми зустрічатимемо чарівницю Осінь,

бо вона того варта.

І ведучий:

Звичайно, варта, адже Осінь багата плодами.

ІІ ведучий:

Наша Осінь — особлива. Вона багата на творчі доробки літстудійців: вірші, есе, оповідання… І всі про неї — царицю Осінь. Отже, послухаймо.

Учениця читає власний вірш:

Цариця Осінь

Цариця Осінь вже прийшла,

У парку затишок знайшла, 

Позолотила скрізь листки,

Вже не живі вони, о ні!

Ось вже кружляють у танку,

І чути пісню їх тонку.

На землю тихо осідають,

Що з ними буде, іще не знають.

І лиш курличуть журавлі

В небесно-ніжній синяві.

Яскраво айстри пломеніють,

І чорнобривці духмяніють.

Я так радію цій порі,

Її чекаю день при дні,

Бо осінь царську я люблю

За злото-жовту її красу.

Коваленко Вікторія, 7-й клас

I ведучий:

Осінь... Це вона дарує нам яскраві барви дерев, осінні квіти...

II ведучий:

А сірі дощові будні? Вона лише зрідка тішить нас сонячним промінням і примушує змінити улюблені шорти й теніску на теплу куртку й джинси.

І ведучий:

Як на мене, осінь найпрекрасніша пора року.

Як її можна не любити?

Учениця читає власну поезію:

Осінь

Осінь вже малює

Золоті картини, 

Погляд мій хвилює

Листопад щоднини.

 

Жовте і червоне

Листя опадає,

Золотою ковдрою

Землю всю вкриває.

 

Низько ходить сонце, 

Вітер, дощ і злива…

Я дивлюсь в віконце — 

Радісна й щаслива.

Хоч про літо спомин

Маю в серці я, 

Чую вітру гомін — 

Осінь люблю я.

Дідовець Юлія, 11-й клас

ІІ ведучий:

Осінь… Про неї так багато написано поезій.

На її честь створено тисячі римованих рядків.

Треба тільки вміти побачити й відчути її.

Учениця читає власний вірш:

Осіннє

Кленовий жовтограй

В душі моїй заграв —

Осінньо-веселково,

Багряно-барвінково

В танку дощів осінніх

Таємно закружляв.

Осінній листограй 

В думки мої запав —

Сміливо-веселково,

Яскраво-світанково

У снах моїх безсонних

Відверто закружляв.

Приліпко Катерина, 11-й клас

І ведучий:

Осінь... Ще донедавна про її прихід ніхто, крім календаря, не згадував, та все ж таки щось змінилося, стало іншим.

II ведучий:

Звісно, змінилось. І це важко не помітити.

Адже змінилась як погода, так і природа.

ІІ ведучий:

А як на мене, то осінь — сумна пора року.

І хоч у нас свято, настрій у мене — нікудишній.

I ведучий:

Та що ти таке кажеш! Здавна наші предки шанували осінь.

Дякували їй за гарний врожай. Саме на осінь припадає цілий цикл народних свят. А тут уже сумувати ніколи.

II ведучий:

Осінні свята розпочинаються Першою Пречистою.

Учениця розповідає:

Протягом осіннього періоду є три Пречисті. Про них у народі говориться так: «Перша Пречиста жито засіває, друга — дощем поливає, а третя снігом покриває». Отже, в період Першої Пречистої відбувається озимий посів.

Після Першої Пречистої дівчата в селі вже звільняються від важкої роботи. Приповідка каже: «Прийшла Перша Пречиста — стає дівка речиста» — багато говорить, бо немає вже роботи.

Після Успіння Пресвятої Богородиці (28 вересня) господарі, що мають дорослих дітей, готуються до весільного сезону. В період Першої Пречистої в садах України відбувається збір урожаю. Залишаються ще тільки зимові сорти яблук та деякі сорти груш. Збираючи садовину, дівчата співають:

Пречиста по груші ходила,

Пречиста мішок загубила,

А Спас ішов, лишок знайшов. 

«Спасику, батьку, віддай мені мішочок,

Не буду ходити у твій садочок».

I ведучий:

11 вересня є свято Всічення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, або, як кажуть у народі, Головосіка.

У цей день не варять борщу і це є один день протягом цілого року, коли гріх їсти борщ. Віруючі люди в цей день не беруть у руки ножа, навіть хліб ламають руками. Нічого не можна рубати сокирою і пиляти пилою.

Цього ж дня суворо дотримуються посту. Не можна різати нічого, що нагадує собою голову. «Якщо зрізати головку капусти в цей день, то може потекти кров».

II ведучий:

14 вересня є свято Преподобного Семеона Стовпника і матері його Марфи, а в народі кажуть — Семена.

Колись, ще в козацькій Україні, на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коней. Цей добрий звичай походив ще від княжих часів. Молодих княжичів у цей день садовили на коні та з великими церемоніями везли до церкви, а там, після Служби Божої, пострижини виконував сам єпископ.

На Семена колись було велике базарне свято. Там продавали, купували, куштували. Свято із свят.

ІІ ведучий:

От приїхали на базар, а там... і торги, і пісні... 

Українська народна пісня «Ой, там, на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали».

(Учні співають пісню та інсценізують).

I ведучий:

21 вересня за новим стилем є свято Різдва Пресвятої Богородиці або, як кажуть у народі, Друга Пречиста.

У цей день в Україні, звичайно, ідуть дощі, а тому й кажуть: «Друга Пречиста дощем поливає!»

II ведучий:

А зараз до вашої уваги цикл «дощовий» — вірш від Катерини Кравченко.

(Учениця читає власний вірш).

Дощ

Вітер стука у вікно,

Його я бачила давно, 

Він біля мене танцював, 

I мою душу хвилював... 

Ми iз дощем гуляли 

I у танку кружляли.

Катерина Кравченко, 11-й клас

ІІ ведучий:

Не знаю, як ви, а я зовсім не люблю осіннього дощу, особливо, якщо нема під рукою парасольки. Прослухайте вірш, який так і називається «Парасолька».

(Учениця читає власний вірш).

О рятівнице моя неповторна!

Ти помічниця моя безутомна.

Що я без тебе у зливу і дощ?

Мов той холодний болотяний хвощ. 

Ти моя вірна і справжня подруга, 

Хай не настигне тебе десь наруга. 

Хай хоч сміється і злиться вітрисько, 

Ти завжди поруч, ти завжди близько.

Разом з тобою я в небо дивлюсь

І на погоду ніколи не злюсь,

Впевнено й гарно себе почуваю,

Як накрапає — тебе розкриваю.

Подругу вірну і справжню я маю, 

Кращої тебе у світі не знаю. 

Всім парасольку бажаю знайти, 

Щоб захищала завжди у житті.

Приліпко Катерина, 11-й клас

I ведучий:

27 вересня є свято Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього або, як кажуть у народі, «Здвиження».

На Здвиження земля движеться до зими, а тому від цього часу настають холодні дні і птахи відлітають до вирію. До вирію повзуть і гади, а тому в день Здвиження небезпечно ходити в ліс.

ІІ ведучий:

А зараз відгадайте віршовані загадки про птахів, які склала Баринова Крістіна.

У осінній день в краї далекі відліта від нас … (лелека).

Високо в горах кружляє, п’є водицю із джерел,

А зовуть його … (орел).

Гусінь та жучки збирає, часом по дворах гуляє,

Непримітний молодець — спритний хлопчик … (горобець).

Білобока господарка — в лісі головна пліткарка,

Це не пташка, а морока, звуть усі її … (сорока).

Баринова Крістіна, 7-й клас

І ведучий:

14 жовтня є свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть, Покрови.

На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорізькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою. Існує переказ, що, коли козаки тікали від турків, то сховалися в тій церкві і їм з’явився образ Божої Матері Покрови, а тому турки не змогли вдертися в церкву чи підпалити її.

А чи є серед вас козаки, ми зараз спробуємо перевірит.

(козацьке змагання: перетягування каната тощо)

IІ ведучий:

Покрова — сезон сватання та весілля, а тому дівки, яким уже надокучило дівувати, молилися:

«Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою».

І ведучий:

А зараз до вашої уваги інсценізація української народної пісні «Ой, ти гарний, Семене».

II ведучий:

День святої П’ятниці

10 листопада — день Великомучениці Параскеви або святої П’ятниці.

В цей день жінки, бувало, не прядуть і не шиють. Існує вірування, що свята П’ятниця з’являється людям у вигляді дуже бідної жінки, її тіло пошпигане голками, понівечене веретенами, порізане ножами та попробиване цвяхами. Це так її понівечили ті люди, які в день святої П’ятниці працюють.

У році є дванадцять п’ятниць, які були колись в особливій пошані серед жінок: це — п’ятниця перед Благовіщенням, десята п’ятниця після Великодня, перед Зеленими Святами, Успінням, Головосіком, Здвиженням, Покровою, Введенням, Різдвом Хрестовим, Водохрищем та дві Великопісні.

І ведучий:

14 листопада за новим стилем — день Святих чудотворців безсрібників Кузьми й Дем’яна, або, як кажуть у народі, «Кузьми-Дем’яна».

За стародавньою традицією сільської молоді, в цей день відбувається перша складка дівчат курми. Дівчата зносять на вечорниці кури, ріжуть їх, смажать чи варять і ввечері подають на стіл. Хлопці приносять напої і відбувається почастунок — «чия курка смачніша».

У народному віруванні Кузьма й Дем’ян вважаються оборонцями людей від зміїв. У цьому зв’язку розповідається легенда, що Кузьма й Дем’ян були ковалями і одного разу вони вбили змія, спалили його, а попіл розсіяли за вітром. З того попелу розплодилося багато гаддя і тепер святі ковалі мусять боронити людей — «вони розпеченим залізом у зміїв жало випікають».

Господарі примічають погоду: «Як вітер на Кузьми-Дем’яна, то буде дорога санна», — тобто буде сніг і треба буде їздити саньми.

I ведучий:

21 листопада за новим стилем — Собор Святого Архистратига Михаїла або, як кажуть селяни, Михайла.

Святого Архистратига МихаЇла наш народ вважає за патрона столиці України — Києва. Стародавній герб Києва оздоблений образом Архистратига з мечем.

У народній уяві Архистратиг Михаїл — це мужній лицар, який перемагає всі темні сили нашої землі. «Іноді, — як каже легенда, — з блискавки робиться хрест, — це Михайло благословляє, а Архангел Гавриїл стріляє чорта».

Мисливці вважають Михайла своїм покровителем і святкують цей день: смажать здобич, співають і розповідають мисливські пригоди.

ІІ ведучий:

Святим Михайлом закінчувався цикл осінніх свят і розпочиналися вечорниці — одне з найулюбленіших свят молоді. Йдучи на вечорниці, дівчата брали з собою роботу — пряли, дерли пір’я, вишивали. На вечорницях завжди було весело — можна почути страшні та смішні бувальщини, поспівати, поворожити.

I ведучий:

А ще кожна дівчина, що йшла на вечорниці, брала з собою частування.

Як і на вечорницях, на правах господарів ми пригощаємо вас власноруч виготовленими гостинцями.

(Дівчина виносить миску з варениками і пригощає всіх присутніх).

ІІ ведучий:

А ще на вечорницях можна було показати свої таланти. Зустрічайте, члени літературної студії «Паростки» із власними віршами на осінню тематику.

Осінь

З дерева листочки осінь позривала 

І за темні хмари сонце заховала. 

Опустила віти вишня під вікном, 

Спи, моя красуне, ти спокійним сном. 

Не сумуй за літом і своїм вбранням — 

Зацвітеш знов цвітом — радість солов’ям.

Баринова Крістіна, 7-й клас

Люблю я осінь

Люблю я осінь золоту, 

Її жовтаві коси,

Осінні яблука в саду

І неба синю просинь.

Люблю я осінь чарівну,

Її яскраві барви,

У душу осінь я впущу —

Нехай живе там завжди.

 

Потебня Марійка, 6-й клас

І ведучий:

Я чую звуки листя золотого,

Коли спускається вечірній силует, 

І в мене не лишається нічого, 

Лиш осінь і її портрет.

І ведучий:

І ось вона іде у всій своїй красі: 

В руках тримає пензлі кольорові. 

Уважно оглядає всі квіти і ліси 

І тихо шепче щось на їх казковій мові.

ІІ ведучий:

Осінь гарна, щедра й багата 

На свято до нас завітала завзято.

 

Виходить дівчина в осінньому вбранні (це дівчина-Осінь з кошиком з яблуками та грушами) і говорить:

Не з пустими руками

На свято я йшла — 

Цей кошик з дарами 

Я вам принесла. 

(Дівчина-Осінь пригощає всіх присутніх гостинцями з саду).

Закінчується свято осіннім вальсом.

АВТОР

Приліпко Наталія Миколаївна, керівник літстудії «Паростки», старший учитель української мови та літератури Козелецької гімназії №1, Чернігівська область




Читайте також: 

Додати новий коментар