Розробка уроку на тему: «Свято Родини»

«Роде наш красний, Роде наш прекрасний...»

 (Виходить дівчина в українському одязі, співає пісню «Квітка-душа», на приспіві з обох сторін виходять дітки–янголятка з свічками в руках).

Дівчина:
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя, доля буде
Не на день і не на рік,
А на довгий, довгий вік.

(Звучить пісня на мотив «Будьте здоровы, живите богато»)

Гостей дорогих
ми вітаємо щиро,
Стрічаємо хлібом,
любов’ю і миром.
Хай буде достатком
та хлібом багата,
Родина вся ваша
і вся ваша хата.

(Виходять дівчина та хлопець з короваєм).

Дівчина:

Вклоняємось вам,
друзі, доземно,
Як батьківській хаті
з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка
чемно й гостинно
Кладуть на вкраїнський рушник.

Хлопець:

Бо ж нашому роду
нема переводу,
Хай пісня єднає
коріння святе,
Дай, Боже, нам віру
і братню згоду
На довгі роки,
на вічні-віки.

(Звучить пісня «Родина»).

Ведуча:

Доброго дня!

Ведучий:

Доброго здоров’я, щедрої долі усім!

Ведуча:

Сьогодні у цій залі свято,
Ми дуже раді всіх вітати!
І, сподіваємось, що кожен
Для себе щось взяти зможе.

Ведучий:

Хтось настрій добрий запозичить,
Бо усмішка усім нам личить.

Ведуча:

Хтось — слову доброму зрадіє,
Бо про добро усі ми мрієм.

Ведучий:

Та починати вже нам час,
Сюди запросили ми вас,
Аби всім разом у дружнім колі,
В домівці нашій — 113-й школі,
Сердечно й щиро привітати
З сьогоднішнім родинним святом!

Вчитель:

Доброго дня дорогі наші тата, мами, бабусі, дідусі, братики і сестрички та всі наші гості.
Хай тут вам буде затишно, тепло, мов у хаті своїй.
Хай щира розмова і бесіда мудра розквітають у наших душах.
Родина — це не тільки рідні, родичі.
Адже родина до родини — народ. Ми з вами всі — український народ, який складається з родин великих і малих, дружніх і працьовитих.
Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується малесенькими родинами, сім’ями.
Шануймо свій народ, мову, землю свою, свій рідний край, бо ми — його частинка.

(Звучить пісня «Рідний край». Слова і музика Наталії Май).

Сценка: «Сім Я»

Ніч. Тишина.
В тихім шелесті трав
Адам у Єви запитав:
— Кохана, люба, мила, чарівна,
Скажи мені, єдина,
Хто буде дарувать життя,
А потім доглядать дитя?
— Я.
— Варити, прати, прибирати,
Сімейне вогнище оберігати?
— Я.
— Постійно радість дарувати,
Усіх теплом обігрівати?
— Я.
А ти, мій милий, неповторний,
Скажи мені, єдиний,
Хто буде рід наш берегти,
І множити покоління?
— Я.
— Хто дбатиме усе життя
Про щасливе майбуття?
— Я.
— Дітей навчати лиш добра,
І боронити від лиха й зла?
— Я.
— Кохати буде до забуття
І поруч буде все життя?
— Я.
І так сім раз прозвучало —
Я, Я, Я.
Так і створилася СІМ’Я.

Ведуча:

Сім’я, родина — це цілий світ, де панують власні звичаї і правила.

Ведучий:

На сьогоднішнє свято ми запросили багатодітні сім’ї, молоді родини, подружжя, які перебувають у шлюбі понад 50 років.

Ведуча:

Усі ці сім’ї поєднує Любов.
Без неї ми беззахисні у дитинстві, вразливі в юності, збіднілі у зрілості, беззахисні у старості.
Любов породжує добро, рятує від зла, спонукає нас ставати кращими, благороднішими, вищими.
Тільки любов робить людей щасливими, спонукає до самопожертви, не вимагаючи нічого натомість.

(Звучить «Аве Марія», виходить дівчина в блакитному хітоні, з трояндою в руках).

Хлопець:

— Хто ти, чарівна незнайомко?

Дівчина:

— Я — Любов!

Хлопець:

— Любове, скільки літ тобі?
Адже ти зовсім молода,
Хвилююча й така зваблива,
Ти — вічна, Ти — для всіх одна,
Ти, мовби птах, несміла й полохлива.
То ж скільки літ тобі, а чи віків?
Скільки сердець уже ти полонила?
Скільки доріг в єдину ти звела?
Скільки людей радіти й плакати навчила?

Дівчина:

Я не можу сказати, скільки мені літ, а чи віків, але я точно знаю —
Я Любов. Полоню душу, наповнюю її змістом,
Не залишаю нікого байдужим.
Я — велика загадка життя
Любов — не кара, але й не гра,
Я не квітка, що зів’яне швидко.
Любов — це дар. І сам Бог вибира,
Хто заслужив оце пізнати диво.

Хлопець:

Ти вірно прийшла. Саме туди, де панує любов дітей до батьків, мир і злагода в родинах. Будь разом з нами!

Дівчина:

Я згодна! Залишаюсь з вами на віки!

Ведуча:

Сім’я — святиня людського духу. Шляхетних почуттів: кохання, любові, вірності.
Сьогодні на нашому святі зібрались талановиті родини, представники всіх поколінь — від дітей до бабусь.

(Презентація родин).

Ведучий:

Нехай у вашому царстві батьків і дітей передаються від покоління до покоління — працелюбність і чесність, довіра і подяка, добрі звичаї та спомини про добрі справи.

(Звучить повільна музика).

Дівчина:

Воскресімо душі для добра,
Для краси, для правди і для щастя,
Бо усім нам, людоньки, пора
Буть Господнього причастя.

Кожен з нас немало нагрішив –
Помилок в житті не позичати,
Та серед багатства вічних див
Нам дано і право обирати.

Обирати між добром і злом,
Між любов’ю і чорнющим гнівом.
Воскресімо душі, щоб разом
Причаститись правдою, як хлібом.

Хлопець:

У добрі і любові — невичерпна сила!

Ведуча:

Стежина життя… Її кожен має пройти гідно. Але якою вона буде?

Хочеться гукнути: «Візьми мене на свої крилечка і понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть».

Ведучий:

І якби хотілося кожному із нас, щоб і життя наше було таким же прекрасним. Але як цього досягти? Як бути дійсно щасливим, що зробити для того, щоб життя наше було прекрасним? На це запитання спробує дати відповідь подружжя, які перебувають у шлюбі понад 50 років.

(Розповідь родини).

(Музичний подарунок «Мамина вишня»).

Ведуча:

У цій родині виховували дітей з любов’ю та ніжністю, вчили діток бути лагідними, добрими, милосердними, вдячними, дарувати радість іншим.
Ведучий:

«Золоту родину» прийшли привітати діти, онуки, правнуки, друзі, сусіди.

Донька:

Де знайти співанку, аби оспівати,
Де ті фарби взяти, аби змалювати?
Хоч би я співала краще за пташатка,
Та не виспіваю, як люблю я татка.
Хоч би як веселка, я всі фарби мала,
Та любов до татка я б не змалювала.

Син:

Ми часто у житті звертаємось до мами,
Любові і тепла не висловить словами.
Бо кожна мама — роду Берегиня,
А тато — це опора й приклад для родини.

Онук:

Якби зійшлися дві зорі
І райдуга сплелася в перевесло,
Тоді б, напевно, гори ті
В дарунок ми б вам принесли.
Але по немочі людській,
Не здійсним ми своє бажання,
Тому, бажаєм від душі,
Здоров’я, щастя і кохання!

Ведуча:

Мені здається, може, я не знаю,
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси.
І тому світ завжди благословляє,
І сонце, що встає, і серце, що кохає.

Ведучий:

Щастя… Щасливим може бути той, хто постійно прагне до щастя, хто має велику силу волі.

Ведуча:

Одному щастя уявляється клаптиком землі, другому — купою золота, третій був певний, що щастя — влада і знатність.

Хтось вбачає його в славі.

А для наших ювілярів щастя — це кохання.

(Звучить музика, виходить дівчинка з лялечкою в руках).

Дівчинка:

З першої миті життя над нами схиляються рідні мами, в тривозі й надії вдивляються в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Все зносять, аби їхнім дітям жилося краще. І скільки б нам не було років — 5 чи 50 — нам завжди потрібна ласка саме її, матері. Бо знаємо, що мама не злукавить, не скривдить, вона захистить. Зігріє душу теплом і ласкою.

Хлопчик:

Хоча яку б ми вибрали з доріг,
Хоча якими б ми пішли шляхами,
Та через терни горя й бід
Ми повертаємось до мами.
Матерів мільйони, і кожна з них несе любов у серці до дитини.

(Сценка: «Коли Бог творив маму).

1. Конкурс для мам «Мама рукодільниця» (Із зав’язаними очима за 1 хвилину пришити ґудзик).
2. Гра мама-дитина «Скажи мені найбільше пестливих слів»

Звучить пісня «Цьом, цьом мама…». Слова і музика Н. Май.

Ведуча:

Діти сплять… Мати молиться, тихенько змахує рукою непрохану сльозу, просить у Всевишнього щасливої долі для них, і все це може тільки вона, наша Берегиня, наша Мама.

Ведучий:

А я додам, материнська любов всесильна, вона подолає всі негаразди, труднощі, і все це заради нас — дітей.
1. Конкурс для татусів «Знайди зошит своєї дитини».
2. Гра «Впізнай онука по голосу».

Дівчина:

З усього в світі найдорожче —
Своя сім’я і власний рід,
Бо навіть предків рідних мощі
Оберігають нас від бід.
Вони уважно з того світу
(Нема, повірте, забуття).
Спостерігають, як їх діти
Ідуть дорогою життя.

Хлопчик:

Ми це не завжди помічаєм,
Та у житті воно так є,
Коли ми добре пам’ятаєм
Родинне вогнище своє.
Якщо шануємо і можем
Свою сім’ю і родовід,
То передати дітям зможем
Цю шану в спадок — Заповіт.
Бо без сім’ї і свого роду
(Такий закон Всевишній дав),
Немає нації, народу,
Немає жодної з держав.
(Батьки роздають «Пам’ятки учневі»).

Ведучий:

Урожайних засівів в оселю кожного зернами достатку, багатства духовного, любові людської на довгі-предовгі роки!

Ведуча:

Удачі тому, хто прагне й шукає щастя серед буднів та свят, мудрості, аби його розпізнати, втримати у серці та душі.
Нехай зіронька щастя сяє яскраво на небосхилі вашого життя теплом та добром.

(Звучить пісня «Бажаю щастя»).

(Звучить музика «Аве Марія», виходять янголята).

Хлопчик:

Во ім’я святого і високого імені матері, землі рідної, України славної — нехай єднаються наші серця!

Дівчинка:

Во ім’я хліба земного і пісні небесної — нехай долається зло і кривда!

Хлопчик:

Во ім’я добра і справедливості — нехай воскресне рука, сіюча хліб і благодать.

Ведуча:

Дякуємо вам, добрі люди,
І щире слово на прощання
Хочемо сказати.

Ведучий:

Щоб як здавна на Вкраїні
у нас повелося —
Добра доля не цуралась,
ще краще жилося.

Вчитель:

Нехай у ваших родинах все ладиться, прибавляється, множиться і додається, усміхається і радіє. Хай чарує всіх ніжність і п’янить любов.

Нехай на ваших життєвих дорогах — руш­никах будуть тільки світлі, радісні кольори і не буде чорних — журби і печалі.

Божого вам благословення!

Тетяна Коломицька,
педагог-організатор, вчитель християнської етики спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №113 технологіч­ного та спортивного про­філю навчання Дарницького району м. Києва.




Читайте також: 

Додати новий коментар