Торгівля людьми

У липні Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту спільно з ОБСЄ за участю Національних координаторів різних країн провели в Україні круглий стіл за темою „Діяльність національних координаторів з питань протидії торгівлі людьми. Кращий досвід”.

Своїм досвідом вирішення найболючішої проблеми сьогодення, поділилися Спеціальний представник ОБСЄ по боротьбі з торгівлею людьми пані Хельга Конрад, Національні координатори з питань протидії торгівлі людьми з Польщі, Боснії та Герцеговини, Туреччини, Хорватії, Чорногорії, Сербії та Національний доповідач з питань протидії торгівлі людьми Нідерландів.

В Україні основним нормативним документом, що  регламентує розв’язання зазначеної проблеми, є Комплексна програма протидії торгівлі людьми. Реалізація Комплексної програми розрахована на 2002-2005 роки, термін її дії закінчується цього року, але, на жаль, для України проблема залишається надзвичайно гострою. Вона руйнує людські долі, долі жінок, дітей, родин, підриває моральні засади суспільства і здоров’я нації, і тому основним завданням держави повинен стати їх соціальний і економічний захист, а також пошук нових більш ефективних форм боротьби з торгівлею людьми.

У подоланні торгівлі людьми Україна, безперечно, досягла певних успіхів. Серед досягнень – створення нормативно-правового поля навколо проблеми торгівлі людьми, ратифікація Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності та додаткових протоколів до неї, зміни до Кримінального кодексу шляхом введення спеціальних статей, що передбачають кримінальну відповідальність за торгівлю людьми.

Це також, створення спеціальних підрозділів в органах внутрішніх справ, а тепер і окремого управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми,  у Міністерстві внутрішніх справ; збільшення кількості порушених кримінальних справ та винесення судових вироків щодо злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми.

Це надання допомоги через мережу «гарячих ліній»; і підвищення обізнаності населення стосовно проблеми; і створення центрів реінтеграції для осіб, які стали жертвами торгівлі;  налагодження співпраці між державними структурами і неурядовими організаціями, що, зокрема, дало можливість  створити діючу ефективну експертну групу для координації спільних дій у подоланні торгівлі людьми.

Втім, превентивна робота, а особливо реінтеграція постраждалих від торгівлі людьми залишається недосконалою і потребує додаткових зусиль: не вистачає притулків, реабілітаційних центрів, не достатній рівень надання послуг як з боку держави, так і з боку громадських організацій. Поза увагою знаходяться діти та чоловіки-жертви трудової міграції.

Принциповим питанням є створення Національного бюро протидії торгівлі людьми. Важливо віднайти таку форму діяльності, щоб увібрала в себе весь кращий досвід, напрацьований у ваших країнах і забезпечила  міждержавний взаємозв’язок, плідну співпрацю, спрямовану на позитивний результат.

Досвід, набутий нашою країною, і напрацювання інших країн підказують наступну структуру цього органу:
Національне бюро повинен представляти Національний координатор, він матиме:

• Статус високого державного рівня, політичний вплив і повноваження, що забезпечать йому/їй політичну, адміністративну підтримку та безпосередній доступ до урядових структур.

• Національний координатор координуватиме всю діяльність в межах країни, забезпечуючи співробітництво на місцевому, регіональному і міжнародному рівнях, включаючи збір інформації, проведення незалежного моніторингу та  звітування перед Урядом і Парламентом.

При Національному бюро працюватиме національна експертна група, до складу якої входять представники профільних міністерств, міжнародних та неурядових організацій. Цей орган має бути міждисциплінарним, з чітко визначеними функціями.

Важливо визначити, при якій державній структурі буде діяти Бюро, які функції воно виконуватиме, яку вагу в суспільстві матимуть його рішення.

На круглому столі були розглянуті переваги та ризики у створенні Національного бюро, з одного боку, при Міністерстві у справах сім’ї, дітей та молоді, а з іншого – при Кабінеті Міністрів України:

Якщо Національне бюро функціонуватиме при Міністерстві переваги будуть наступні:

- Міністерство є виконавцем комплексних програм.
- При Міністерстві діє експертна група.
- Міністр очолює Міжвідомчу раду при КМУ (в разі, якщо ця структура залишатиметься).
- Існуватимуть тісні контакти з громадськими організаціями.

Також можливі ризики:

- Повноваження щодо прийняття рішень можуть виявитись недостатньо впливовими для інших міністерств.
- Комплексність проблеми вимагає швидкого реагування з боку інших міністерств, що буде неможливо зробити при подвійному підпорядкуванні структури спочатку Міністерству, а потім  КМУ.

Якщо Національне бюро діятиме при Кабінеті Міністрів  переваги будуть у  наступному:

- Простіший вплив на міжгалузеві рішення.
- Прямий вплив, через КМУ, на всі міністерства та відомства (немає подвійного підпорядкування).
- Більш вагомий вплив Бюро на виконавчу владу та міжнародний рівень.

У свою чергу існуватимуть ризики - у разі закритості структури для співпраці з громадськими організаціями.
Було розглянуто й пропозицію громадських організацій, з якими проводились  попередні обговорення і які запропонували комплексне вирішення цього питання.

Проблема, в даному разі, розглядається з точки зору захисту прав людини, відповідно до положень Загальної декларації прав людини, структуру пропонується назвати – Національне бюро гендерної рівності. У цьому випадку торгівля людьми розглядається з позиції захисту особистості: хлопчика, дівчинки, жінки, чоловіка, що підкреслює пріоритет цінності кожного людського життя.

У складі Бюро працюватимуть три національні координатори за напрямами: перший – протидія торгівлі людьми; другий – подолання насильства та дискримінації і третій – утвердження гендерної рівності.

	Tweet
	Нравится