Це так шляхетно і так просто ...

Ще тільки розпочався рік, а на рахунку нещодавно зареєстрованої громадської  організації „Федерація жінок за мир у всьому світі” вже ціла низка впроваджених в життя проектів. 18 грудня минулого року в Золотій залі Українського фонду культури м. Києва була остання зустріч Федерації з представниками жіночих громадських організацій нашої країни. Мета зустрічі – круглий стіл під назвою „Погляд у майбутнє”, на якому обговорювали діяльність Федерації впродовж  2007 року та проекти, заплановані на наступний. На той час мало хто повірив у сили цієї організації. Деякі представники розповідали про невдалі кроки, що в наш складний час, коли держава не в силах підтримувати такі організації, коли спонсорську підтримку довго треба очікувати, коли важко виживати самим, а ще й допомагати іншим – це нереальна справа. Незважаючи на всі труднощі, 2008 рік розпочався  втіленням декількох проектів. Мені, як учасниці круглого столу, кортіло зустрітися з пані Тетяною і поговорити на цю тему.

Наша відверта розмова проходила у невеликому офісі, де тендітна й молода жінка, впевнена у собі та своїх силах, надала мені можливість задуматися над сьогоденними проблемами. І я замислилась над тим, що кожен з нас може опинитися в скрутному становищі і тільки тоді ми починаємо вірити в Бога і просити про допомогу.

- Сьогоднішній ритм життя набуває шаленого темпу, часу не вистачає на спілкування з дітьми, з родиною. А ви, мати п’ятьох дітей, вирішили очолити організацію, мета якої - благодійність?

- На мій погляд, повноцінне життя жінки  неможливе без самореалізації, адже щастя – займатися тим, до чого ти здатний, що відповідає твоїм уподобанням. Усі повинні зрозуміти, що життя, прожите лише для себе, розвіється безслідно, як порох. Прагнення до високих ідеалів добра, справедливості, прагнення допомогти людям, бути їм потрібними, - все це робить людину значною. Я вважаю, що громадська робота, якою я займаюсь – великий приклад для моїх дітей. Вони живуть не тільки в родині, їх оточує суспільство, а яким воно буде, залежить від нас з вами.
Благодійність сьогодні стала дуже популярною у нашій державі, але не всі розуміють особливість цього слова. Це не тільки здійснення гуманітарних програм, надання безкорисливої допомоги потребуючим особам чи закладам. Це одна із складових життя, яка наповнює його радістю спілкування з нужденними, це інше мислення і ставлення до оточуючих, до їхніх проблем, усим цим я емоційно збагачуюсь.

Наша організація в Україні офіційно існує менш ніж півроку, але про її заснування і наміри ми заявили ще в червні 2007 році, на першому круглому столі. У березні цього року ми будемо проводити вже четвертий такий захід.

- Розкажіть, будь ласка, про ваші останні проекти.

- 21 лютого цього року ми разом з представниками громадської організації „Жінки за справедливість ” Людмилою Іванівною Грабовенко та Галиною Григорівною Степаненко відвідали загальну середню школу в селищі Семиполки Броварського району. Всі знають, що від якості сучасної  освіти залежить завтрашній день нашої країни, але мало хто бачив, у яких умовах навчаються сільські діти, які проблеми оточують їх і їхніх педагогів: нестача підручників, методичних посібників і відсутність коштів для ремонту школи. Мета нашого приїзду не тільки в допомозі у вигляді підручників, а ще й у культурно-освітній роботі. Ми провели зустріч учнів з письменником  Олександром Олександровичем Сизоненко, лауреатом Шевченківської премії, учасником Великої вітчизняної війни, який подарував  шкільній бібліотеці свою книгу „Радянський солдат” з власноручним підписом. Тема нашого заходу -  „Виховання патріотизму у  молоді”. Ми живемо у скрутні часи; знецінюються моральні і етичні цінності. Сьогоднішні діти мало знають про патріотизм, вірність  ідеалам, про доброту душі і красу людських почуттів. Я вважаю, що такі заходи важливі для дітей, бо це людське спілкування. Діти в селі багато працюють, допомагаючи батькам по господарству. Адже інколи в родинах немає грошей, щоб купити нове взуття та шкільну канцелярію.

- Тобто проблеми сучасної молоді, її виховання та освіта цікавлять вашу організацію?

- Турбота про наше майбутнє покоління сьогодні – це запорука не лише нашої старості, а й майбутнього нашої держави. Тому все найкраще, що ми маємо, намагаємося давати дітям. Я впевнена – немає чужих дітей. Ми повинні замислитися про те, яку духовну естафету наше покоління передає наступним, які духовні цінності ми створимо, передамо нащадкам. Свідченням нашої роботи в цій сфері є нещодавній візит у дитячий будинок „Надія”, який розташований в с. Мокрець Броварського району. Сам будинок, серед вихованців якого 22 хлопчика і 7 дівчаток, розташований у приміщенні колишнього дитячого садочка. Поспілкувавшись з директором будинка Біляковим Олегом Анатолійовичем, ми зрозуміли, що їхні сьогоднішні проблеми в основному в спілкуванні вихованців з оточуючим середовищем. Всі діти мають проблеми, а допомогти їм може тільки доброта і любов.
Наша Федерація  має намір  і надалі продовжувати допомагати дітям.

- Робота вашої організації пов’язана тільки с дітьми? Чи ви займаєтесь й іншими проектами?

- Ні, нас цікавлять різні напрямки діяльності. Ось, наприклад, наш невеликий проект, присвячений  Дню захисника Вітчизни, який відбувся 22 лютого у приміщенні редакції газети „Народ за справедливість”. У нас пройшла дружня зустріч з ветеранами Великої Вітчизняної війни, під час якої ми багато дізналися про події тих часів. Серед присутніх були заступник голови Ради ветеранів київської міської організації Тарас Дмитрович Шевченко, заступник голови Ради ветеранів заводу  “Арсенал” В’ячеслав Петрович Уточкін, член Ради ветеранів  київської міської організації Андрій Максимович Малих, ветеран та письменник Олександр Олександрович Сизоненко, військовий кореспондент Людмила Олексіївна Комлик на чолі з лідером Всеукраїнського об’єднання “Народ за справедливість” Іваном Сергійовичем Чижом.

Сьогодні ми зобов’язані ветеранам війни за мирне небо і сонячний день. Сучасникам треба поважати ту частину суспільства, яка в минулому робила все заради майбутнього. Я дуже вдячна за добре серце і допомогу ветеранам, яку надала президент благодійного фонду “Ветеран” Ольга Григорівна Лавриненко. Пані Ольга також була спів організатором проекту у дитячому будинку «Надія».

- Наостанок, що ви отримуєте від своєї роботи?

- Коли я бачу плоди своєї праці, до якої доклала багато зусиль, вміння та творчого натхнення, моє серце наповнюється новими силами і мріями про наступну роботу, яка завжди  крокує до п’єдесталу добра.   А для мене добро – це насамперед щастя всіх людей! Я намагаюсь розділити свою любов, подарувати частинку свого серця кожній людині, яка мене оточує.

	Tweet
	Нравится