|
Невеличка тендітна Галинка нетерпляче зазирнула до поштової скриньки: є! Таки жаданий лист! Щоправда адресований він матері, але Галинка відчуває, що там є добрі новини для неї.
То бігцем до матері з листом. Мати прочитала листа, посміхнулась й промовила: «Галинко, готуймося до весілля!»
Галинка застрибала на місці, а потім кинулася в обійми до матусі. Вона стане дружиною світлорусого кароокого Олега, поїде до нього у велике місто. Вони будуть жити разом дов-го та щасливо. То Галинка з мамою цілувалися, плакали від щастя та сміялися, а потім кинулися телефонувати батькові на роботу.
Мати була вдоволена за свою тендітну чорняву Галинку: у доньки все буде добре, адже її майбутню свекруху Дарину Іванівну вони з чоловіком знали ще з дитинства, та й Олег виріс на їх очах.
Усі вони виросли в цьому невеличкому містечку, от тільки Наталя з Іваном, батьки Галинки, залишилися жити і працювати у містечку, а Дарина поїхала до великого міста, вивчилась, одружилась, там і залишилась.
Іван працював водієм, Наталя вивчилась на кравчиню, жили та заробляли добре, то частенько відвідували подругу в місті. Були у Дарини на весіллі, Дарина першою народила хлопчика, то разом з чоловіком зустрічали її у пологовому будинку.
Щоправда, з чоловіком у Дарини не склалося, частенько скаржилась на нього, а потім і розлучилися. Спочатку Дарина кожне літо з сином приїздила до рідного містечка, а як батьків не стало, то бачили її вже не так часто.
Нові часи настали: перебудова. Дарина знайшла собі нову роботу у комерційній структурі, виховувала сина. Наталя з Іваном будувалися, порались по господарству, підростала Галинка.
Подруги листувалися і не забували одна одну. Життя йшло. Олег вивчився, став працювати. Галинка також вивчилась і стала працювати вчителькою у рідному місті.
Нарешті Дарина приїхала до друзів та привезла з собою Олега. Наталя не могла набалакатися з Дариною. Дарина з цікавістю розглядала будинок: гарну кам’яницю, саморобні меблі з дубу, що їх роками робив вмілець Іван, мережані фіранки, гарний посуд... Біля будинку гараж, у садку велика оранжерея. Заможні хазяї.
Гостювали. Олег не відходив від Галинки, а вона не відводила від нього закоханих очей. Перед від’їздом подруги зізнались, що вже давно мріяли про пару: Олег—Галинка.
Потім приїхали до міста Наталя з Іваном, привезли Галинку. Гостювали у невеличкій квартирі Дарини недовго, бо Іван поспішав на роботу. Дарина багато уваги приділяла Галинці, Олег завжди був поруч з дівчиною. Домовились про зустріч влітку, отоді вже все і вирішать остаточно.
Ось і довгоочікуваний лист. Приїхали. Олег освідчився Галині, відгуляли весілля, поїхали у місто.
Спочатку усе було добре: молодята в одній кімнаті, Дарина Іванівна — в іншій. Галині усе хотілося якомога більше бути удвох з Олегом, та не часто це вдавалось. Дарина вже дуже опікувала молодят. Сама усе готувала, прибирала навіть в їхній кімнаті, незважаючи на протести Галини.
— Ти ще дуже молода, так добре, як я, нічого не зробиш. І взагалі, що б ви робили без мене.
Навіть квитки у театр чи кіно свекруха купляла сама і звісно ж ходили утрьох. У театрі, кіно, до речі і в гостях, Дарина Іванівна чомусь полюбляла сідати між молодятами. Спочатку Галина терпіла, потім спробувала поговорити з чоловіком, свекрухою.
— Мамі сумно одній. А чим ти невдоволена? Інша була б задоволена, що мати майже усе робить за тебе.
— Яка ти невдячна, я навіть не могла думати, що батьки тебе такою виховали нечемною та невдячною. Що ти вмієш, яка з тебе взагалі дружина!
Як не намагалася Галина пояснити, що хоче та може робити усе сама, та усе залишалося по старому. Звернулася з порадою до батьків. Приїхали батьки, та стало ще гірше.
— Інша б руки цілувала, а ваша донька, бач яка невдячна.
Далі більше: не така, не таке і не такої...
Олег звик у всьому слухати матусю, а Дарина Іванівна звикла бути єдиною господинею у квартирі. Олег терпів мовчки, Галинка намагалася боронити сім’ю та сили були нерівні. Дарина Іванівна вдалася до останнього кроку: щоб молоді не були удвох уночі, то вона стала... вкладатися між ними.
На розлучення приїхали батьки Галини, прийшли і родичі Олега з Дариною. На судовому засіданні мати Олега вже традиційно сиділа між подружжям. Олег, як завжди, мовчав, Галинка плакала, батьки та родичі сварились.
Ірина Омельченко
|
Свекруха
