|
До дня незалежності в статтях більшості ЗМІ згадувався вік України чи то в анекдотичній формі, чи то для пояснення нашої малодосвідченості як держави на шляху побудови демократії.
Але тема нашої сьогоднішньої розмови не анекдоти і не демократія, а реальність України: старіння нації. Про це свідчать результати всесвітнього економічного та соціального дослідження 2007 року, проведені структурним відділом ООН з економічних та соціальних питань.
І перший висновок, виділений червоним у звіті, вражає — до 2050 р. 80% людей похилого віку житимуть в країнах, що розвиваються. Цей прогноз має певні можливості розвитку для країн, як більш активне залучання літніх людей до суспільного життя, так і виклики: робочі місця, медичне обслуговування та пенсійне забезпечення. Звичайно, автори дослідження проводять аналіз і пропонують низку рішень: підвищення міжнародної міграції, аутсорсинг, активізація залучення жіночої праці, припинити заохочення щодо раннього виходу на пенсію, покращення робочої атмосфери для літніх людей і, врешті-решт, підвищення продуктивності праці.
Але чи готова до цього Україна? І чому так відбувається?
Якщо вірити аналітикам, українській молоді прийдеться «годувати» стареньких, поки наша держава не реалізує всі ці рекомендовані кроки і не встановить більш менш стабільну систему. І хоча цей обов’язок навіть закріплений конституційно (стаття 51), наша культура ще далека від цього. Молодь зараз зважає не на вік та історичний внесок в розвиток країни, в якій вони народилися, а на більш прагматичні, раціональні та цинічні якості, які просто допомагають «видертися якнайвище». Моральність, порядність, людяність залишилися осторонь нашої цивілізації, що будує готелі в космосі та тішиться з появи нової моделі ПК чи мобільного. Та це дерево, яке не має кореня, і під натиском сильного вітру просто зламається. Технології, тенденції, теорії менеджменту згасають, якщо людина не наповнює їх цінностями. Дійсно, без культури та традиції успадкування старенька Україна буде й далі поводитися як 16-річний підліток, ганяючись за «12 зірками». (прапор Євросоюзу)
І ще залишилося питання: чому? Журнал «Кореспондент» в двох останніх номерах дав сумні відповіді на це запитання. На дітей ми не маємо грошей і до 2050 р. розвалимо інститут сім’ї як такий, бо зараз краще жити в «гостьовій сім’ї». Відомі психологи та соціологи визнають, що молодь зазвичай керується егоїстичними міркуваннями. Іншими словами, ми ще діти, які мислять: «Я! Мені! Хочу! Дай!» Бо дорослі люди, батьки знають, що таке жертвувати, і отримують від цього радість! Так, радість!
І поки цьому не навчиться нове покоління, яке вже не боїться називати себе молодими лідерами України, ми з вами ще довго будемо спостерігати за старенькою Україною з підлітковими звичками.
Яна Салахова
|
Старіння нації
